Ухвала суду № 30186069, 13.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/922/12

Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюк О.В.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Александрової К.В.

представника позивача: Зеленівської С.П.

представника відповідача (апелянта): Войткової З.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень та їх скасування , -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2012 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Надія» (СТОВ «Надія») звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області (ДПІ у Глибоцькому районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 січня 2012 року №0000032300478, від 27 березня 2012 року №0000102300/1513, №0000082300/1514.

18 грудня 2012 року Чернівецький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що ДПІ у Глибоцькому районі проведено позапланову виїзну перевірку СТОВ «Надія» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість від здійснення господарських операцій з ПП «Фіто Сервіс Плюс», ПП «Нісан-09», ПП «Телетон» за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт від 21 грудня 2011 року №1130/2300/30686931.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п. 137.1, п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено від'ємне значення об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року в сумі 1021821 грн.; порушення позивачем пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1015457 грн. та завищено за квітень 2011 року в сумі 45725 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 641328 грн.

На підставі акта перевірки, 12 січня 2012 року ДПІ у Глибоцькому районі прийняті податкові повідомлення-рішення №0000032300-478, яким СТОВ «Надія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 969732 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 199537,75 грн. та №0000022300-479, яким СТОВ «Надія» зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на 641329 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 грн.

За результатами розгляду скарг позивача податковим органом залишено без змін податкове повідомлення №0000032300-478 від 12 січня 2012 року; збільшено на 388585 грн. суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (в тому числі: основний платіж - 330770 грн., застосована штрафна санкція - 57815 грн.) визначену у податковому повідомленні-рішенні №0000032300-478 від 12 січня 2012 року; скасовано податкове повідомлення-рішення №0000022300-479 в частині 1 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції.

За таких обставин, ДПІ у Глибоцькому районі 27 березня 2012 року винесені наступні податкові повідомлення-рішення №0000102300/1513, №0000082300/1514.

Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач оскаржив їх до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що СТОВ «Надія» відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» документально підтвердив наявність підстав для формування податкового кредиту, а тому вважає неправомірним висновок податкового органу щодо нікчемності правочину, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

При цьому, відповідно до пп.. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт здійснення господарських операцій між СТОВ «Надія» та ПП «Фіто Сервіс Плюс», ПП «Нісан-09», ПП «Телетон» підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими і видатковими накладними, платіжними дорученнями, що підтверджує факт реальності зміни майнового стану позивача.

Відповідачем не надано жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявлених позивачем вимог, як-то безтоварності та/або фіктивного характеру здійснених позивачем операцій.

Також відповідачем не надано суду жодних доказів, які б стверджували факт розірвання, визнання недійсними чи неукладеними правочинів укладених між СТОВ «Надія» та ПП «Фіто Сервіс Плюс», ПП «Нісан-09», ПП «Телетон».

Стосовно посилань податкового органу відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Що стосується посилань ДПІ у Глибоцькому районі на результати проведених перевірок ПП «Фіто Сервіс Плюс», ПП «Нісан-09», ПП «Телетон», якими не підтверджено здійснення фінансово-господарських операцій між СТОВ «Надія», що свідчить про відсутність у контрагентів намірів щодо реальних наслідків укладених правочинів, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість» не пов'язують виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в рахунок податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність їх на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Тобто, дана норма, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання ДПІ у Глибоцькому районі про нікчемність угоди, оскільки є факт незнаходження за місцем реєстрації деяких контрагентів та визнання деяких банкрутами про що внесено запис до бази Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оскільки дані записи були внесені, вже після укладення правочинів.

Крім того, на час розгляду справи в суді першої інстанції ДПІ у Глибоцькому районі не було надано доказів щодо виключення ПП «Фіто Сервіс Плюс», ПП «Нісан-09», ПП «Телетон» із бази Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже в період укладення договорів між позивачем та ПП «Фіто Сервіс Плюс», ПП «Нісан-09», ПП «Телетон», останні мали чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не були позбавлені прав укладати будь-які угоди у відповідності з діючим законодавством.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджуються реальність господарських операцій, а тому колегія суддів вважає неправомірним висновок податкового органу щодо нікчемності правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 березня 2013 року .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.