Ухвала суду № 30182216, 22.03.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 0814/10268/12

Провадження №22-ц/778/1388/13 Головуючий у 1 інстанції: Лихосенко М.О.

Суддя-доповідач: Коваленко А.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів: Коваленко А.І.,

Маловічко С.В.,

При секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2013 року у справі за позовом КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за технічне обслуговування будинку, прибудинкової території та комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року КП «ВРЕЖО № 7» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за технічне обслуговування будинку, прибудинкової території та комунальні послуги.

У позові зазначалось, що в квартирі АДРЕСА_1 мешкають відповідачі.

Зазначене житлове приміщення розташоване в будинку, який станом на 01.06.2011 року знаходився на балансі КП «ВРЕЖО № 7», яке було виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Починаючи з 01.06.2011 року вказаний будинок перебуває на балансі КП «ВРЕЖО №9».

02.04.2012 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя було видано судовий наказ про стягнення з відповідачів заборгованості за технічне обслуговування будинку та за комунальні послуги в розмірі 9278,77 грн. Проте, ухвалою Ленінського районного суду від 22.06.2012 року зазначений судовий наказ скасовано, тому позивач звернувся в позовному порядку про стягнення з відповідачів заборгованості за технічне обслуговування будинку, прибудинкової території та комунальні послуги.

У зв'язку з невиконанням відповідачами вимог ст.ст.67, 68 ЖК України утворилась заборгованість за технічне обслуговування будинку, прибудинкової території у розмірі 5853,80 грн. за період з 01.01.2006 року по 01.06.2011 року та за комунальні послуги у розмірі 3424,97 грн. за період з 01.01.2006 року по 01.01.2009 року. На думку позивача відповідачі визнавали свій борг, оскільки здійснювалися періодичні проплати суми боргу.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за технічне обслуговування будинку і прибудинкової території та комунальні послуги у розмірі 9278,77 грн. і судові витрати в розмірі 214,60 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь КП «ВРЕЖО №7» заборгованість за технічне обслуговування будинку за період з 01.03.2009 року по 01.06.2011 року в розмірі 3139 грн. 08 коп.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 214,60 грн..

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника КП «ВРЕЖО №7», перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ст. 13 Закону України від 24.06.2004 року "Про житлово-комунальні послуги", залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги(централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо-та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій.

За вимогами п.5 ч.3 ст. 20 зазначеного Закону, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, є обов'язком споживача.

Згідно зі ст.ст. 67,68 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами і вноситься щомісячно.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло №572 від 16.07.2003 року.

За даними особового рахунку на ім'я ОСОБА_3, який містить роздруківку нарахованих оплат та заборгованості по зазначеній квартирі, заборгованість відповідачів перед КП "ВРЕЖО № 7" за технічне обслуговування будинку, прибудинкової території у розмірі 5853,80 грн. за період з 01.01.2006 року по 01.06.2011 року та за комунальні послуги у розмірі 3424,97 грн. за період з 01.01.2006 року по 01.01.2009 року, а всього заборгованість складає 9278,77грн. (а.с.6-8).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 05 листопада 2012 року звернулася до суду першої інстанції із заявою про застосування строку позовної давності, в якій зазначала, що ніяких платежів в рахунок погашення заборгованості вона не здійснювала, а іноді платила по одній гривні для того, щоб їй дали розрахунок (а.с.27).

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача пояснила, що зазначене житлове приміщення розташоване в будинку, який станом на 01.06.2011 року знаходився на балансі КП «ВРЕЖО № 7», яке було виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Також надала суду акт від 27.06.2011 року, згідно з яким КП «ВРЕЖО № 7» за рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №293/2 від 23.06.2011 року «Про передачу житлового фонду, основних засобів, транспортних засобів та матеріальних ресурсів в господарське відання КП «ВРЕЖО № 9» передав по на баланс КП «ВРЕЖО №9» в тому числі житловий фонд згідно додатку №6, де зазначено буд. АДРЕСА_1. Послуги з утримання будинку та прибудинкової території позивачем надавалися регулярно, договір про надання послуг з відповідачами не укладався, проект такого договору розроблений, але відповідачі, як споживачі послуг, його не заключали. Рішення суду позивач не оскаржував.

Суд повно і всебічно дослідив обставини справи, доводи та заперечення сторін, дав належну оцінку наданим суду доказам в їх сукупності та дійшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог відповідно до вимог ст. 257 ЦК України в межах строку позовної давності, стягнувши з відповідачів на користь КП «ВРЕЖО №7» в солідарному порядку заборгованість за технічне обслуговування будинку з 01.03.2009 року по 01.06.2011 року в розмірі 3139 грн. 08 коп. ( з врахуванням сплаченої відповідачами за послуги суми в розмірі 3грн. 51коп. на протязі 2011року).

Доводи апелянта про те, що позивач не довів суду, що до 01.06.2011 року був балансоутримувачем зазначеного будинку та визначений виконавцем послуг у цьому будинку являються необґрунтованими та спростовуються наданими апеляційному суду представником позивача актом від 27.06.2011 року, який складено на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №293/2 від 23.06.2011 року «Про передачу житлового фонду, основних засобів, транспортних засобів та матеріальних ресурсів в господарське відання КП «ВРЕЖО № 9» та переліком житлового фонду комунальної власності, який підлягає передачі КП «ВРЕЖО №7» в господарське відання КП «ВРЕЖО №9», де зазначено буд. АДРЕСА_1.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності вимог в зв'язку з відсутністю договору про надання житлово-комунальних послуг не можуть бути взяті до уваги, оскільки п.1 ч.3 ст.20Закону України від 24.06.2004 року "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово -комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця -надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово -комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання. Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово -комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.

Проте, сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги. Судова колегія зазначає, що відсутність такого договору не є безумовною підставою для відмови виконавцю житлово-комунальних послуг у стягненні заборгованості за надані послуги.

Доводи апелянта, про те, що з вини позивача її квартира постійно затоплюється, тобто позивачем надаються неналежної якості послуги являються безпідставними, оскільки не підтверджені належними, допустимими та переконливими доказами, якими в силу ст. ст. 10, 60 ЦПК України, відповідач, заперечуючи проти позову, має підтверджувати свої заперечення. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.09.2002 року було стягнуто з КП «ВРЕЖО №7» на користь відповідачів матеріальний ущерб в розмірі 487грн., спричинений затопленням квартири відповідачів. Проте, за період з 01.03.2009 року по 01.06.2011 року, за який стягнуто заборгованість, апелянтом не надано суду доказів, що нею були оформлені та зафіксовані у відповідності до ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» претензії щодо надання позивачем неякісних послуг.

Посилання апелянта на те, що відповідачі фактично не проживають в зазначеній квартирі, а проживають за іншою адресою, за якою сплачують послуги не може бути підставою для звільнення їх від оплати комунальних послуг як власників зазначеної квартири. Відповідно до ч.4 ст.318 ЦК України власність зобов'язує. В матеріалах справи відсутні дані про те, що відповідачі повідомляли КП «ВРЕЖО №7» про не проживання в цій квартирі та зверталися із заявою про перерахунок комунальних платежів.

Розмір судових витрат у сумі 214грн.60коп., стягнутих з відповідачів на користь держави відповідають вимогам ст.1 п.1 Закону України «Про судовий збір», якою передбачена ставка судового збору - 1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: