Ухвала суду № 30181304, 28.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р.

справа № 1170/2а-490/12

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Дурасової Ю.В.

при секретарі судового засідання: Стельмашовій Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року у справі №1170/2а-490/12 за позовом Приватне підприємство "МКПП "Горгачі" до Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.02.2012р. №0000242330, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 104918грн., в т.ч. 97267грн. за основним платежем та 7651грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обгрунтовано незгодою з оскарженим рішенням та висновками відповідача щодо неправомірного формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Агроексімцентр», ПП «Міраторг» з підстав непідтвердження реальності господарських операцій з контрагентам, оскільки придбання товару позивачем підтверджується та який використаний підприємством у господарській діяльності.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012р. позов задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Скарга обгрунтована тим, що порушення встановлені та відображені у акті перевірки щодо формування податкового кредиту, а у ході розгляду справи вважають не спростовані.

У судовому засіданні представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив суд апеляційної інстанції залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції.

Представник Відповідача до суду не з’явився. Про день, місце та час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є належний доказ, що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

Заслухавши представників позивача, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р., за результатами якої складено актом №5/23-70/35189849 від 23.01.2012р.

В ході перевірки встановлено порушення п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 82971 грн., у т.ч. червень 2010 р. -30600 грн., січень 2011 р. -53038 грн., лютий 2011 р. -6368 грн., квітень 2011 р. -7261 грн.

В обґрунтування висновків Акту перевірки відповідач посилається на те, що правочин між позивачем та ПП «Агроексімцентр»та ПП «Міраторг» в силу вимог ст. 228 ЦК України є нікчемним, тому первинні фінансово-бухгалтерські документи не відповідають наведеним вимогам.

03.02.2012р. на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000242330, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 104918 грн., в т.ч. 97267 грн. за основним платежем та 7651 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суду погоджується з доводами суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Міраторг»(постачальник) був укладений договір поставки №55 від 12.08.2010р. (а.с.29-31). На виконання умов вказаного договору було поставлено товар -сою, в кількості 125 тн., на загальну суму 400000 грн., що підтверджується видатковою накладною (а.с. 33). Оплата вартості поставленого товару здійснена в безготівкову порядку, що підтверджується банківською випискою (а.с. 34). ПП «Міраторг» виписано позивачеві податкову накладну №4 від 14.01.2011р. (а.с.32) на підставі якої позивачем до складу податкового кредиту січня 2011 року включено 66666,67 грн. податку на додану вартість сплаченого у складі вартості товару.

Також між позивачем (покупець) та ПП «Агроексімцентр»(постачальник) був укладений договір поставки №30 від 22.06.2010р. (а.с.74-76). На виконання умов вказаного договору було поставлено товар -сою, в кількості 120 тн., на загальну суму 183600 грн., що підтверджується видатковою накладною від 23.06.2010р. (а.с. 36). ПП «Агроексімцентр» виписано позивачеві податкову накладну №30 від 23.06.2010р. (а.с.36) на підставі якої позивачем до складу податкового кредиту червня 2010 року включено 30600 грн. податку на додану вартість сплаченого у складі вартості товару.

Також, позивачем, на підтвердження фактичної можливості зберігати отриманий товар, надано договори оренди нерухомого майна (а.с. 92-95).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахова них (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення, регламентований п.7.4, 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Позивач, здійснював господарські операції з ПП «Агроексімцентр»та ПП «Міраторг» з купівлі-продажу сільгопрподукції.

Факт надання послуг (продажу товару) контрагентами позивачу підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до норми Законом України «Про податок на додану вартість», учасники господарської операції повинні мати спеціальну податкову правосубєктність зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Відповідно матеріалам справи, як Позивач так і його контрагенти є платниками податку на додану вартість, про зворонє докази в матеріалах справи відсутні.

Крім того Акт перевірки не містить будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних та порушень вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд також зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обовязку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками вимог податкового законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Додатково слід зазначити, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р.

Відповідачем також, відповідно акту перевірки перевірялись валові витрати позивача до яких також віднесени витрати по придбанню товару за вищевказаними договорами, проте відповідачем не визначене за результатами перевірки порушення норм чинного законодавства з формування позивачем валових витрат.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає настувпне щодо правової позиції Відповідача в частині нікчемності зазначених угод з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

Доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року у справі №1170/2а-490/12 за позовом Приватне підприємство "МКПП "Горгачі" до Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Ю.В. Дурасова