Постанова № 30181300, 31.01.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2012 р.

справа № 13/159/07-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Ліпіна О. О.

за участю представників:

позивача: - не з’явився

відповідача: - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Нік»

на постанову господарського суду Запорізької області від 16 червня 2010 року

у справі № 13/159/07-АП

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Нік»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000082302/0 від 16.01.07, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т. Нік» звернулося до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0000082302/0 від 16.01.2007, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 392050,00 грн., в т.ч. 242400,00 грн. - основний платіж, 149650,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Позов обґрунтовано помилковістю висновків податкового органу про завищення позивачем валових витрат з операцій придбання товару від ПП «Брокс». Позивачем до складу валових витрат віднесені суми на підставі видаткових накладних за придбаний товар від ПП «Брокс» по першій події, тобто по факту отримання товару. Оскільки у позивача відсутня можливість розрахуватися за поставлений товар у зв’язку з припиненням взаємовідносин з ПП «Брокс», вказана кредиторська заборгованість обліковується на позабалансових рахунках підприємства, як сумнівна заборгованість.

Постановою господарського суду Запорізької області від 16.06.2010 у задоволенні позовні відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду, подав апеляційну скаргу (а.с.171), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилається на те, що чинне законодавство не пов’язує зміну правової природи договору купівлі-продажу в залежності від виконання або не виконання його умов.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи документами.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Т.Нік» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 по 30.06.2006, за результатами якої складено акт № 225/23- 31011185 від 20.12.2006 (а.с.4).

Перевіркою встановлено порушення п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижений податок на прибуток на суму 242400 грн., в т.ч. по періодам: IV квартал 2003 року – 56900,00 грн., І квартал 2004 року – 183600,00 грн., ІІ квартал 2004 року – 1900,00 грн.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем з ПП «Брокс» (постачальник) укладений договір купівлі-продажу від 09.09.2003 № 09/09, за умовами якого постачальник зобов’язувався поставити товар покупцю (ТОВ «Т.Нік») в асортименті, кількості та за цінами зазначеними в накладних, в термін 22 днів з моменту сплати.

В межах вказаного договору позивачем протягом 07.10.2003-01.05.2004 отриманий товар народного споживання на загальну суму 559000,00 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджено видатковими накладними, які досліджувались податковим органом під час перевірки.

Одночасно податковим органом встановлено, що оплата позивачем за отриманий ним товар на рахунок ПП «Брокс» не здійснювалась, з урахуванням отриманої від банку інформації про рух грошових коштів з’ясовано, що подані позивачем на підтвердження перерахування коштів копії банківських виписок фактично свідчать, що плата здійснена на рахунок іншого постачальника – ТОВ «Біо-Трейд-М», державна реєстрація якого скасована рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12.03.2004.

В ході перевірки позивачем податковому органу надано інформацію щодо наявної кредиторської та дебіторської заборгованості, яка не містить даних щодо заборгованості по контрагентах ПП «Брокс» та ТОВ «Біо-Трейд-М». На позабалансових рахунках заборгованість перед ПП «Брокс» відсутня, бухгалтерські документи взагалі не містять інформацію щодо контрагента ТОВ «Біо-Трейд-М».

Посилаючись на п.1.23 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідачем зроблений висновок про заниження позивачем валових доходів на суму 465833,00 грн. – вартості безоплатно наданих ПП «Брокс» товарів, посилаючись на п.5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - висновок про завищення позивачем валових витрат на суму 465833,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082302/0 від 16.01.2007, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 392050 грн., в т.ч. 242400 грн. - основний платіж, 149650 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюються спірні правовідносини, колегія вважає помилковими висновки відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, який, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що вартість товарів, отриманих позивачем у IV кварталі 2003 - II кварталі 2004 років від ПП «Брокс», не була і не буде будь-яким чином компенсована позивачем, у зв’язку з чим такі товари підпадають під визначення безоплатно отриманих.

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Відповідно до п.1.23 ст.1 вказаного Закону безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений позивачем з ПП «Брокс» - договір купівлі-продажу від 09.09.2003 № 09/09 передбачає компенсацію за обумовлені договором товари, які належить поставити позивачеві. Згідно п.3.2 вказаного договору розрахунки між сторонами відбуваються як з відстрочкою платежу, так і з 100% передоплатою. Додатковою угодою від 01.08.2004 термін договору від 09.09.2003 № 09/09 продовжений до 31.12.2006.

Фактичні дії позивача та ПП «Брокс» також не свідчать про безоплатний характер взаємовідносин означених осіб, зокрема, укладена після поставки товару додаткова угода від 01.08.2004 до договору від 09.09.2003 № 09/09, у зв’язку з чим здійснені позивачем операції не містять ознак угод та операцій з отримання товару, передбачених п.1.23 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", тобто факт безоплатного отримання товару відсутній.

Відсутність на субрахунку 631 за контрагентом ПП «Брокс» кредиторської заборгованості не змінює правовідносин, що виникли між позивачем та ПП «Брокс» у зв’язку з укладенням договору від 09.09.2003 № 09/09.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що в законодавчо встановленому порядку умови вказаного договору, зокрема, щодо оплати товару, не змінювались, у зв’язку з чим, приймаючи до уваги приписи ст.ст.11, 651-654 Цивільного кодексу України, правова природа договору від 09.09.2003 № 09/09 як договору купівлі-продажу не змінилась.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що правові підстави для включення до складу валового доходу вартості отриманого позивачем від ПП «Брокс» товару на загальну суму 465833,00 грн. відсутні.

Також є помилковим висновок податкового орану про завищення позивачем валових витрат з операцій придбання товару від ПП «Брокс» на суму 465833,00 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону).

За правилами пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до ч.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь – які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з приписами ч.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Обов'язкові реквізити, які повинні мати первинні та зведені облікові документи, встановлені ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи, сума 465833,00 грн. – вартість отриманого позивачем межах договору від 09.09.2003 № 09/09 з ПП «Брокс» віднесена до валових витрат у відповідних податкових (звітних) періодах за першою подією на підставі видаткових накладних, складених за фактом поставки та отримання позивачем обумовленого вказаним договором товару. Вказані видаткові накладні в повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, що фіксують факти здійснення господарських операцій, і є підставою для бухгалтерського обліку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків відповідача, викладених в акті перевірки № 225/23- 31011185 від 20.12.2006, про заниження податку на прибуток на суму 242400 грн., внаслідок чого оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі з’ясував обставини справи, порушив норми матеріального права, що призвело до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, у зв’язку з чим постанова суду першої інстанції відповідно до ст.202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.198 ст.ст. 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Т. Нік» задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 16 червня 2010 року у справі № 13/159/07-АП – скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0000082302/0 від 16.01.2007.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко