Постанова № 30180739, 21.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 березня 2013 року 10:58 № 826/766/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О. при секретарі судового засідання Самаренко Х.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби до Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут зв'язку" про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків

за участю представників сторін:

представник позивача: Старощук С.В.;

представник відповідача: не з'явився;

вільний слухач: ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС (надалі - позивач) звернулась до суду з позовом до Українського науково-дослідного інституту зв'язку (надалі -відповідач) про накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідача утворилась заборгованість у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань по земельному податку з юридичних осіб на загальну суму 76 691,59 грн., яка на день звернення до суду відповідачем не сплачена.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2013 залишено позовну заяву без руху із зазначенням часу для надання позивачем доказів про відсутність майна, або про те, що належне боржникові майно має балансову вартість меншу за суму податкового боргу, та/або докази того, що майно відповідача не може бути джерелом погашення боргу відповідно до положень п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст 20 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 № 2755-VІ (надалі - ПК України) та відомостей про суму та номера розрахункових рахунків відповідача в банках, які підлягають арешту.

Позивач, в свою чергу, для усунення недоліків позовної заяви надав суду письмові пояснення з додатками, в яких зазначив, що майно, яке підлягає внесенню у податкову заставу у відповідача відсутнє. Інформація щодо відкритих рахунків платника податків у банках також відсутня, оскільки відповідач не перебуває на обліку як основний платник в ДПІ у Святошинському районі м. Києва. Зазначені обставини, на думку позивача є підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності, платника податків, що знаходяться у банках.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2013 було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 21.02.2013. В судове засідання представники сторін не з'явились. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось та відповідно до статті 128 КАСУ відкладено розгляд справи на 21.03.2013.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Ухвали суду та судові повістки були направлені за адресою відповідача, наявною в матеріалах справи та отримані представником товариства, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які наявні в матеріалах справи. Явку уповноваженого представника в судове засідання відповідач не забезпечив, заяв/клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без їх участі до суду не направляв.

Згідно частини 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду про наступне.

Українській науково-дослідний інститут зв'язку (код ЄДРПОУ 01181529) перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС та відповідно до вимог п.15.1 ст.15 ПК України несе обов'язок по сплаті належних сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Станом на час звернення до суду із вимогою про накладення арешту на кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках платника податків за останнім рахувалась заборгованість перед бюджетом зі сплати земельного податку, відповідно до Довідки про заборгованість відповідача від 26.12.2012, яка наявна в матеріалах справи, в сумі 76691,59 грн.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення та, як встановлено з матеріалів справи, 19.03.2012 на адресу відповідача надсилалася податкова вимога форми «Ю» від 14.03.2012 № 233, в якій зазначалось, що сума податкового боргу станом на 12.03.2012 становила 7 661, 59 грн.; останній був отриманий відповідачем 22.03.2012, про що є докази, надані як додаток до позовної заяви.

В судовому засіданні представник позивача надав копію постанови Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/770/13-а від 01.03.2013, якою у порядку скороченого провадження стягнуто з відповідача земельний податок з юридичних осіб у розмірі 76691, 59 грн.

Доказів оскарження в адміністративному чи судовому порядку зазначеної податкової вимоги або постанови у справі № 826/770/13-а від 01.03.2013, а також відомостей про сплату боргу у повному обсязі до суду не надано.

Згідно положень статті 19-1 ПК України (в редакції Закону України від 05.07.2012 р. №5083-VI) до функцій органів державної податкової служби, зокрема, віднесено: здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом (п.п.19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України); здійснення контролю за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі (п.п.19-1.1.15 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України); організація роботи та здійснення контролю за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку (п.п.19-1.1.19 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України).

Згідно п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до п.94.1 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п.94.3, п.94.4, п.94.5 ст.94 ПК України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України).

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) визначається як винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно п.94.6 ст.94 Кодексу, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Відповідно до п.7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011р. №1398, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Наведені вище норми законодавства, яким регулюється підстави і порядок накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку, визначають обов'язкові обставини, з якими законодавець пов'язує виникнення права податкового органу на звернення до суду із даними вимогами.

Так, на виконання покладених на нього функцій з огляду на положення п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України податковий орган уповноважений на звернення до суду із вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку за умови наявності у платника податків податкового боргу, узгодженого у встановленому законодавством порядку та відсутності у останнього майна, за рахунок якого такий борг може бути погашений та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Однією з підстав для припинення адміністративного арешту майна платника податків є погашенням податкового боргу платника податків (п.п.94.19.2 п.94.19 ст.94 ПК України).

При цьому арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

На підтвердження факту відсутності у платника податків майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, позивачем було надано копії запитів до УДАІ МВС України в м. Києві від 03.01.2013 за №5/0/1370-13/19-031 та до Київського міського бюро технічної інвентаризації від 29.05.2012 № 1506/9/19-031, відповідь на останній від 10.10.2012 за №37180 (И-2012) містить інформацію про відсутність відомостей про право власності на нежиле приміщення по вул. Солом'янській 13 та вул. 15-ий км. Житомирського шосе, 13.

Крім того, позивачем надано копію звітної податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартал 2012, в якій вказано адреса місцезнаходження платника податка - вул. Солом'янська, 13 м. Київ та відомості про доходи за 3 квартали 2012, які рівні витратам підприємства та становлять 1226350,00.

Зважаючи на зазначене, а також не можливість встановлення місцезнаходження відповідача, податковий орган також не мав змоги провести опис майна відповідача на яке може бути поширене право податкової застави та скласти відповідний Акт опису майна.

А отже, за відсутності встановленого майна боржника, що може бути джерелом погашення податкового боргу в повному обсязі, єдиним методом захисту Державного бюджету є накладення арешту на кошти та інші цінності боржника в межах суми наявного боргу, з метою погашення такого боргу перед Державним бюджетом.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Також суд зазначає, що позивач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність заявлених позовних вимог, натомість як відповідач, що належним чином був повідомлений про слухання даної справи, жодних заперечень з приводу даного адміністративного спору суду не надав.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене та керуючись вимогами ст.ст.69-71, 94, ст.128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС до Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут зв'язку" задовольнити.

2. Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в установах банків Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут зв'язку"(03110, м. Київ, вул. Солом'янська 13, код ЄДРПОУ 01181529) в межах суми боргу у розмірі 76 691, 59 грн. (сімдесят шість тисяч шістсот дев'яносто одна грн. 59 коп.). Стягувач - Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва ДПС (03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9, код ЄДРПОУ 26088854).

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя І.О. Іщук