Постанова № 30178483, 15.03.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/131/13-a

"15" березня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

Головуючого судді Жука А.В.

секретар судового засідання: Порплиця Т.В.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_7.

представника відповідача - 1: Чайнюк О.В.;

відповідач - 2: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за адміністративним позовом Приватного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1"

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (Відповідач - 1)

Державної податкової служби у Тернопільській області (Відповідач - 2)

про визнання незаконними, скасування наказу та податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ІНФОРМАЦІЯ_1" звернулось до суду з адміністративним позовом до Тернопільської ОДПІ про визнання незаконним та скасування наказу Державної податкової служби у Тернопільській області "Про проведення фактичної перевірки" №552 від 17.12.2012 та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення форми "С" №0000072230 від 09.01.2013, посилаючись на ту обставину, що оскаржувані наказ та постанова винесені з порушенням вимог чинного законодавства України, а висновки викладені в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою суду від 25.02.2013, проголошеною в судовому засіданні, за згодою позивача було здійснено заміну неналежного відповідача Тернопільську ОДПІ на належного відповідача - ДПС у Тернопільській області в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу наказу Державної податкової служби у Тернопільській області "Про проведення фактичної перевірки" №552 від 17.12.2012.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з мотивів, викладених в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача - 1 в судовому засіданні проти позову заперечила, надала суду пояснення, аналогічні викладеним в письмовому запереченні просила в позові до Тернопільської ОДПІ відмовити.

Представник відповідача - 2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, пояснив, що наказ Державної податкової служби у Тернопільській області "Про проведення фактичної перевірки" №552 від 17.12.2012 було винесено відповідно до вимог Податкового кодексу України, в зв'язку з чим просив в задоволенні позову в цій частині відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

На підставі наказу ДПС у Тернопільській області №552 від 17.12.2012 та направлень на право проведення перевірки від 17.12.2012 №436/22-3, 437/22-3 посадовими особами Тернопільської ОДПІ в період з 17.12.2012 по 26.12.2012 була проведена фактична перевірка ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1" щодо дотримання суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, про що складено акт №363/19/18/22/32080003 від 26.12.2012.

Як вбачається з акту, в ході перевірки було встановлено порушення позивачем п. 2.6, п. 7.12, 7.14, 7.15, 7.16, 7.17 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004.

Зокрема в ході перевірки було встановлено, що в касі ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1" встановлено порушення ведення касових операцій в національній валюті, а саме в 2001 році підприємством не оприбутковано готівкові кошти з оформленням їх прихідними касовими ордерами та занесенням в касову книгу на загальну суму 11600,00 гривень, а здано готівкові кошти від імені ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1" через директора до каси банку, а отже ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1" допустило неоприбуткування готівкових коштів в касу підприємства на зазначену суму.

На підставі акту перевірки Тернопільською ОДПІ було винесено податкове повідомлення - рішення форми "С" №0000072230 від 09.01.2013, яким до приватного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1" на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України згідно п. 1 абз. 3 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" №436/95 від 12.06.1995 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 58000,00 гривень.

Не погодившись із винесеними наказом "Про проведення фактичної перевірки" та податковим повідомленням - рішенням ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1" оскаржило їх до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби.

Органи державної податкової служби мають право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом (п.п. 20.1.14 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї обставин, визначених п.п. 80.2.1 - 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Як вбачається із змісту оскаржуваного наказу ДПС у Тернопільській області "Про проведення фактичної перевірки" №552 від 17.12.2012, фактичну перевірку ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1" було призначено відповідно до п.п. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, якою передбачено одну з підстав проведення фактичної перевірки платника податків, а саме: письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування.

В судовому засіданні 04.03.2013 представником відповідача - 2 до матеріалів справи було долучено світлокопію скарги ОСОБА_4, в якій зокрема зазначається, що 11.10.2012 між нею та ОСОБА_5, за участю ФОП ОСОБА_6, в присутності громадянки ОСОБА_7. було укладено попередній договір про придбання у власність нерухомого майна. Також в скарзі вказано, що всі попередні домовленості про придбання нерухомого майна скаржниця проводила з громадянкою ОСОБА_7. та завдаток в сумі 500 доларів США нею також було передано безпосередньо громадянці ОСОБА_7 На думку скаржниці - ОСОБА_4, ОСОБА_7. не дотрималась домовленості про придбання скаржницею нерухомого майна та не забезпечила виконання договірних зобов'язань в частині повернення суми завдатку.

Також в скарзі вказано, що "з розмови з ОСОБА_7, скаржниця зрозуміла, що вона (ОСОБА_7.), займається недобросовісною підприємницькою діяльністю, являється директором ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1", отримує значні доходи та використовує як підприємець та як директор ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1" найману працю незареєстрованих працівників. У зв'язку із наведеними обставинами, ОСОБА_4 просила здійснити перевірку господарської діяльності ОСОБА_7., як підприємця, та як директора ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

За наведених обставин та виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства ОСОБА_4 не є покупцем або споживачем приватного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1", а отже у ДПС у Тернопільській області не було законних підстав для призначення фактичної перевірки позивача, у звязку з чим суд приходить до переконання, що наказ ДПС у Тернопільській області "Про проведення фактичної перевірки" №552 від 17.12.2012 винесений без законних підстав.

Разом з тим, суд звертає увагу на ту обставину, що видання керівником податкового органу наказу про проведення фактичної перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки лише у разі недопущення посадових осіб податкового органу до проведення такої перевірки.

Крім того, наказ про проведення фактичної перевірки є актом одноразового застосування, який втрачає свою чинність у момент допуску посадових осіб органу ДПС до проведення превірки.

Отже, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу ДПС у Тернопільській області "Про проведення фактичної перевірки" №552 від 17.02.2012, хоча такий наказ і був винесений з порушенням вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 2.6 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Разом з тим, Тернопільською ОДПІ при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення не було взято до уваги ту обставину, що готівкові кошти до каси банку протягом 2011 року вносились директором ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_7., яка в свою чергу є єдиним засновником вказаного підприємства, і ці кошти спрямовувались на виконання зобов'язань ОСОБА_7. щодо поповнення статутного (складеного) капіталу ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Вказані обставини підтверджуються, зокрема, рішенням засновника ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1" №1 від 25.02.2011 (а.с. 15), рішенням засновника ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1" №2 від 25.02.2011 (а.с. 16), а також журналом - ордером і відомістю по рахунку бухгалтерського обліку №46 "Неоплачений капітал" (а.с. 19), з якого вбачається, що грошові кошти в розмірі 11600,00 гривень, які були внесені ОСОБА_7. до каси банку на розрахунковий рахунок ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1" протягом 2011 року, були спрямовані саме на поповнення статутного капіталу ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Заперечення відповідача - 1 щодо того, що реквізити банківських документів, зокрема, поле: "призначення платежу", в якому зазначено "Поповнення обігових коштів", не відповідають нормам законодавства та меті надходження коштів на рахунок ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1" судом оцінюються критично, оскільки, як пояснив в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, ним при проведенні перевірки досліджувались лише документи, які стосувалися касової дисципліни позивача.

Крім того, суд вважає за не обхідне наголосити, що відповідальність за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми встановлена абзацом третім статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" №436/95 від 12.06.1995.

Разом з тим, відповідно до п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Статтею 3 Податкового кодексу України визначено, що Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

У відповідності до ч.1 ст.238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 ГК України, штраф віднесено до одного з видів адміністративно-господарських санкцій.

У відповідності до ч.1 та 2 ст. 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Враховуючи положення вищенаведених статтей, суд приходить до висновку, що фінансові (штрафні) санкції за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки та право органів державної податкової служби на застосування фінансових (штрафних) санкцій за такі порушення правил здійснення господарської діяльності має визначатись Законами України, а не Указами Президента України, а отже у органу державної податкової служби не було правових підстав для застосування штрафних санкцій, визначених Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", який не відноситься до законодавчих актів, в зв'язку з чим позовні вимоги ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1" в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми "С" №0000072230 від 09.01.2013 підлягає до скасування.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем - Тернопільською ОДПІ не надано достатніх та беззаперечних доказів, щодо правомірності застосування штрафних санкцій до ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Проаналізувавши наявні матеріали та обставини справи, подані сторонами докази, а також норми що діяли на час правовідносин, які були предметом розгляду у даній справі суд прийшов до внутрішнього переконання про безпідставність, необґрунтованість та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в зв'язку з чим позов підлягає до часткового задоволення, а податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції форми "С" №0000072230 від 09.01.2013 підлягає до скасування.

Керуючись ст.ст. 35,70,71,79,86,128,153,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Податкове повідомлення - рішення форми "С" №0000072230 від 09.01.2013 винесене Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Тернопільської області Державної податкової служби - визнати протиправним та скасувати.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

(постанова виготовлена в повному обсязі 20.03.2013)

Головуючий суддя Жук А.В.

копія вірна

Суддя Жук А.В.