Постанова № 30178116, 18.03.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2013 р. Справа№ 5011-6/14032-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Тищенко А.І.

за участю представників сторін:

від прокуратури: не з'явився;

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1:не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від відповідача 3:не з'явився;

від відповідача 4: не з'явився;

від відповідача 5: не з'явився;

від відповідача 6: не з'явився;

розглянувши апеляційні скарги

Прокуратури Дергачівського району, Харківської обласної ради, Управління Державної казначейської служби України у Дергачівському районі

на рішення Господарського суду

міста Києва

від 13.12.2012р.

справа №5011-6/14032-2012 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Приватної фірми НПП "Енерготехніка"

до 1. Дергачівської районної державної адміністрації

2. Управління Державної казначейської служби України у Дергачівському районі

3. Дергачівської районної ради

4. Харківської обласної ради

5. Черкасько-Лозівської сільської ради

6. Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області

про стягнення 197191,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма НПП "Енерготехніка" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Дергачівської районної державної адміністрації (далі - відповідач 1), Управління Державної казначейської служби України у Дергачівському районі (далі - відповідач 2), Дергачівської районної ради (далі - відповідач 3), Харківської обласної ради (далі - відповідач 4), Черкасько-Лозівської сільської ради (далі - відповідач 5) та Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області (далі - відповідач 6) про зобов'язання відповідача-2 перерахувати на користь позивача відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільськогосподарського і лісового господарства у сумі 197191,00 грн., перерахованих позивачем на підставі договору оренди землі від 20.10.2006 р., укладеного між позивачем та відповідачем-1, та на виконання приписів розпорядження Харківської обласної державної адміністрації № 493 від 22.09.2006 р.

26.10.2012 р. від позивача до господарського суду першої інстанції надійшла заява про зміну підстав позову, зокрема, позивач зазначив, що рішенням Господарського суду Харківської області від 09.03.2011 р., яке набрало законної сили, встановлено, що спірна земельна ділянка, яка передана позивачу на підставі договору оренди від 20.10.2006 р., входить до складу об'єктів майнового комплексу Національної академії наук України, а Президія Національної академії наук України не надавала згоди на вилучення спірної земельної ділянки. Отже, спірна земельна ділянка не мала призначення земель запасу сільськогосподарського виробництва. Таким чином, кошти, перераховані позивачем на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Дергачівському районі як відшкодування втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільськогосподарського і лісового господарства у сумі 197191,00 грн., є набутими відповідачами без достатньої правової підстави. Нормативно позивач послався на норми статті 1212 Цивільного кодексу України. На думку позивача, 197191,00 грн. йому зобов'язане перерахувати Управління Державної казначейської служби України у Дергачівському районі.

У судовому засіданні Господарського суду міста Києва 13.12.2012 р. позивач подав заяву, відповідно до якої просив стягнути 147893,00 грн. з Управління Державної казначейської служби України у Дергачівському районі, а 49298,00 грн. - з Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2012р. у справі №5011-6/14032-2012 позов до Черкасько-Лозівської сільської ради, Дергачівської районної ради, Харківської обласної ради, Управління Державної казначейської служби України у Дергачівському районі та Управління Державної казначейської служби України у Харківській області задоволено повністю. Стягнуто з Управління Державної казначейської служби України у Дергачівському районі, код 37981703) на користь приватної фірми НПП "Энерготехника" безпідставно отримані кошти у сумі 147 893,00 грн.. Стягнуто з Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області, код 37283992) на користь приватної фірми "Энерготехника" безпідставно отримані кошти у сумі 49 298,00 грн. Стягнуто з Черкасько-Лозівської сільської ради на користь приватної фірми НПП "Энерготехника" 1314,61 грн. судового збору. Стягнуто з Дергачівської районної ради на користь приватної фірми НПП "Энерготехника" 1314,61 грн. судового збору Стягнуто з Харківської обласної ради на користь приватної фірми НПП "Энерготехника" 1314,61 грн. судового збору В позові до Дергачівської районною державної адміністрації відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Харківська обласна рада звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2012р. у справі №5011-6/14032-2012 в частині вимог до Харківської обласної ради.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, апелянт зазначив, що з даного спору між зазначеними сторонами вже є рішення судів першої та другої інстанції № 42/309 які набрали законної сили та просив припинити провадження в частині вимог до Харківської обласної ради.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2013р. у справі №5011-6/14032-2012, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Управління Державної казначейської служби України у Дергачівському районі звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2012р. у справі №5011-6/14032-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, апелянт зазначив, щодо неможливості повернення спірної суми згідно вимог Бюджетного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2013р. у справі №5011-6/14032-2012, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Прокуратура Дергачівського району звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2012р. у справі №5011-6/14032-2012 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, апелянт зазначив, щодо неможливості повернення спірної суми згідно вимог Бюджетного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013р. у справі №5011-6/14032-2012, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Представники сторін в засідання Київського апеляційного господарського суду 20.02.2013р. не з'явилися, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовими повідомленнями №№08520210, 08520180, 08520163, 08520155, 08536868, 08520198, 08520171, 08520201.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2013р. розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в засідання Київського апеляційного господарського суду 18.03.2013р. не з'явилися, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2013р.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року).

Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною в 1997 році (далі -Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір, зокрема, щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Згідно ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та аналізу змісту позовних вимог по даній справі, Київський апеляційний господарський суд не вважає за необхідне відкладати розгляд апеляційної скарги по даній справі, оскільки розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, а таке відкладення призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони не скористалися належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 18.03.2013р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2012р. підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги Прокуратури Дергачівського району, Харківської обласної ради, Управління Державної казначейської служби України у Дергачівському районі - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації № 493 від 22.09.2006 р. було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Приватному підприємству НПП «Энерготехника» для будівництва та обслуговування цеху по виробництву санітарно-гігієнічного паперу-основи на території Дергачівського району (Черкасько-Лозівська сільська рада) та надано в оренду строком на п'ять років зі зміною цільового призначення земель сільськогосподарського призначення до призначення до земель промисловості земельну ділянку площею 3,2000 га ріллі.

Згідно з розпорядженням № 493 від 22.09.2006 р. про здійснення відшкодування втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільськогосподарського і лісового господарства, позивач повинен був відшкодувати 197 191,00 грн. з подальшим розподіленням:

- Черкасько-Лозівській сільській раді 60% - 118 314,00 грн.;

- Дергачівській районній раді 15% - 29 579,00 грн.;

- Харківській обласній раді 25% - 49 298,00 грн..

Позивачем протягом листопада-грудня 2006 р. було перераховано 197191,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями (наявні в матеріалах справи).

На підставі розпорядження Харківської обласної державної адміністрації № 493 від 22.09.2006 р. між позивачем (орендар) та Дергачівською районною державною адміністрацією (орендодавець) 20.10.2006 р. укладено договір оренди землі, зареєстрований у Державному реєстрі земель за №040669300008 (далі - договір оренди землі).

Відповідно до п. 1 договору оренди землі орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування цеху по виробництву санітарно-гігієнічного паперу-основи, яка знаходиться на території Черкасько-Лозівської сілької ради, Дергачівського району, за межами населеного пункту.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.03.2011 р. у справі № 40/340-10, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.04.20011 р., вищевказаний договір оренди було визнано недійсним.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2011 р. рішення Господарського суду Харківської області від 09.03.2011 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.04.2011 р. у справі № 40/340-10 залишено без змін.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, судами було встановлено наступне.

Розпорядженнями Ради Міністрів УРСР від 29.01.1954р., 06.08.1955р., та 02.11.1983 р. Харківському фізико-технічному інституту (надалі ННЦ) надано в постійне користування для державних потреб земельні ділянки площами відповідно 100 га, 158,2 га та 24 га на території Дергачівського району Харківської області.

У 1993 році ННЦ було проведено інвентаризацію земель та отримано державний акт на право постійного користування на земельну ділянку площею 212,3га серії Б №054004, яку використовував ННЦ, зарахувавши її до земель Київського району м. Харкова.

Рішенням Харківської міської ради Харківської області № 912 від 14.07.99 р. «Про надання у користування земельних ділянок Національному науковому центру «Харківський фізико-технічний інститут» позивачу надано у постійне користування земельні ділянки згідно з матеріалами інвентаризації.

На виконання рішення виконкому Харківської міської ради №912 від 14.07.1999 р. та у зв'язку з передачею власного житлового фонду ННЦ до комунальної власності міста Харкова ДП «Східгеоінформ» проведено повторну інвентаризацію земель ННЦ для подальшого оформлення права користування на фактично зайняту площу.

В ході проведення інвентаризації межі земельної ділянки ННЦ були погоджені 24.05.2001 р. начальником Дергачівського районного відділу земельних ресурсів, 28.05.2001. начальником Харківського міського управління земельних ресурсів.

У грудні 2001 року дані щодо земельної ділянки ННЦ площею 212,3 га були внесені до державного земельного кадастру, ділянці присвоєно кадастровий номер 661602501.

За наслідками розгляду технічного звіту по інвентаризації земельної ділянки ННЦ 20.06.2002р. Харківським обласним управлінням земельних ресурсів надано позитивний висновок державної землевпорядної експертизи.

Вилучення вищевказаної земельної ділянки із користування ННЦ в установленому законодавством порядку не проводилося, будь-яких погоджень щодо надання в оренду земельної ділянки з боку ННЦ не було.

Крім того судами було встановлено, що у 2001 році ДП «Східгеоінформ» проведено ревізію інвентаризації земельної ділянки ННЦ «Харківський фізико-технічний інститут», за результатами яких складено технічний звіт. До матеріалів інвентаризації увійшли і землі, які у 2006 році були надані в оренду Приватній фірмі НПП «Энерготехника» як землі запасу.

Надання в оренду вказаної земельної ділянки, як такої, що перебуває в запасі, є порушенням ст.141 Земельного кодексу України та суперечить матеріалам інвентаризації ННЦ, оскільки межі земель центру було погоджено як начальником відділу Земельних ресурсів Дергачівського районі, так і Головним управлінням земельних ресурсів в особі начальника державного земельного кадастру та моніторингу земель Державної землевпорядної організації (акт погодження межі земельної ділянки від 25.04.2001 року).

Також встановлено, що земельна ділянка, яку надано в оренду приватній фірмі НПП «Энерготехника» для будівництва та обслуговування цеху по виробництву санітарно - гігієнічного паперу-основи знаходиться в межах санітарно - захисної зони прискорювача електронів ННЦ «Харківський фізико - технічний інститут».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» від 07.02.2002 р. № 3065-ІІІ (далі - Закон № 3065-ІІІ) майновий комплекс НАН України складають усі матеріальні та нематеріальні активи, що обліковуються на балансах організацій, віднесених до відання НАН України. Також, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 3065-ІП, НАН України, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу НАН України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, пов'язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Земельна ділянка ННЦ ХФТІ загальною площею 212,3 га, до якої входить спірна земельна ділянка площею 3,2000 га - передана в оренду Приватній фірмі НПП «Энерготехника», згідно з Державним актом на право користування землею серія Б № 054004 знаходиться у постійному користуванні ННЦ ХФТІ та входить до складу об'єктів майнового комплексу НАН України.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну та приватну власність, належать, в тому числі, ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Національної академії наук України. Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після її вилучення. Згідно з вимогами ст. 5 Закону № 3065-ІІІ вилучення земельних ділянок НАН України може здійснюватись лише за згодою Президії НАН України.

Зазначений дозвіл відсутній.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна земельна ділянка не відносилась до категорії земель сільськогосподарського призначення та не потребувала зміни її цільового призначення, тобто відшкодування шкоди не було, що в свою чергу підтверджує безпідставність отримання спірних коштів.

Тобто, відсутні підстави для отримання Черкасько-Лозівською сільською радою, Дергачівською районною радою та Харківською обласною радою коштів як відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ) для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського господарства, розмір яких визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997р. № 1279 «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню».

Як свідчать матеріали справи, позивач позбувся права користування земельної ділянки не з своєї волі, порушень ним законодавства судами виявлено не було, фактичної зміни цільового призначення землі та використання позивачем землі в наслідок чого могли виникнути підстави для відшкодування втрат невідбулось. При цьому, після визнання недійсним договору оренди землі у позивача припинилась можливість реалізації права на оренду відповідної земельної ділянки щодо якої ним проведено відшкодування, повернення якого є предметом позову.

Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, вимоги позивача про повернення 197191,00 грн. є обґрунтованими та такими підлягають задоволенню.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції що позов до Дергачівської районної державної адміністрації пред'явлено не обґрунтовано та задоволенню не підлягає, оскільки остання не є отримувачем спірних коштів.

Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження Управління Державної казначейської служби України та Прокуратури Дергачівського району, щодо неможливості повернення спірної суми відповідно до вимог Бюджетного кодексу України, оскільки отримувачем коштів були Управління Державної казначейської служби України у Дергачівському районі (147893,00 грн.) та Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області (49298,00 грн.), вони (кошти) підлягають стягненню з останніх.

Згідно з вимогами бюджетного кодексу України, даний вид зарахувань «Надходження коштів від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва» є доходами місцевих бюджетів, які надходять на відповідні доходні рахунки відкриті в органах казначейських служб для місцевих бюджетів відповідних рад. Тому сума 197191,00 грн. у повному обсязі була перерахована наступним чином:

На рахунок Управління державної казначейської служби України у Дергачівському районі з подальшим розподіленням:

- Черкасько-Лозівський сільській раді 60% - 118314,00грн.;

- Дергачівській районній раді 15% - 29579,00 грн.;

На рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області з подальшим призначенням:

- Харківській обласній раді 25% - 49298,00 грн.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження Харківської обласної ради, що з даного спору між зазначеними сторонами вже є рішення судів першої та другої інстанції № 42/309 які набрали законної сили та припинили провадження в частині вимог до Харківської обласної ради, оскільки даний позов (безпідставно отримане майно) ґрунтується на інших підставах, ніж ті, що були предметом розгляду у справі №42/309 (недійсність правочину).

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та обґрунтовано в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином провірив правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянтів про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості підстав для скасування з мотивів, наведених в апеляційних скаргах не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2012р. у справі №5011-6/14032-2012 підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги Прокуратури Дергачівського району, Харківської обласної ради, Управління Державної казначейської служби України у Дергачівському районі задоволенню не підлягають.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Прокуратури Дергачівського району, Харківської обласної ради, Управління Державної казначейської служби України у Дергачівському районі, залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2012р. у справі №5011-6/14032-2012 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-6/14032-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Сулім В.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Тищенко А.І.