Рішення № 30178090, 19.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р.Справа № 922/564/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погореловой О.В

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Центрального регіону з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Мінистерства оборони України, м. Київ до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, м. Харків про стягнення 610 388,15 грн. за участю представників сторін:

прокурор - Волик О.Г.

позивача - Пономаренко В.І.

відповідача - Бутко Л.І.,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 610388,15 грн. заборгованості, з яких: 563454,73 грн. основний борг, 39111,18 грн. пеня, 7822,24 грн. три відсотки річних, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору № 28-118/2469/ВП-2011, укладеного між сторонами 20.10.2011 року.

В судовому засіданні прокурор підтримав позов та просив суд його задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав наявність боргу, заперечував проти стягнення пені та розміру нарахованих трьох відсотків річних, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд встановив наступне.

20 жовтня 2011 року між Міністерством оборони України (надалі - Виконавець послуг, Позивач) та Харківським державним авіаційним виробничим підприємством (надалі - Замовник послуг, Відповідач) був укладений Договір про надання послуг з контролю якості та приймання продукції № 28-118/2469/ВП-2011, далі по тесту - Договір.

Згідно пунктів 1.1, 2.2.1. вказаного Договору Виконавець (Позивач) прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення підпорядкованим йому військовим представництвом № 118 (далі - Представництво) надання послуг Замовнику з контролю якості продукції та її приймання відповідно до вимог нормативно-технічної документації та умов, що вказані в договорах на постачання продукції Замовника, по мірі її пред'явлення останнім або за узгодженими графіками згідно затвердженого Переліку продукції, що підлягає контролю якості і прийманню Виконавцем.

Виконанням обов'язків з боку Виконавця згідно п. 3.3. Договору вважається здійснення Представництвом контролю якості та приймання продукції і складання "Акта про надання послуг з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт)" (далі - Акт).

В свою чергу Замовник, згідно пунктів 1.3, 2.1.5, 4.1, 4.2 зобов'язався оплатити Виконавцеві надані послуги у розмірі 1 % від виробничої собівартості прийнятої продукції, яка підлягає контролю. Розрахунки здійснюються шляхом проведення 50% попередньої оплати до оформлення супровідної документації та 50% оплати у 30-ти (тридцяти) денний термін після отримання Замовником затвердженого з боку Виконавця Акту про надання послуг.

Отже - затверджений Сторонами Акт є остаточним документом, що підтверджує факт виконання обов'язків з боку Виконавця та являється підставою для фінансових розрахунків між Замовником та Виконавцем.

Як встановлено судом та підтверджено доданими до матеріалів справи доказами 17.02.2012 року та 09.08.2012 року Відповідач отримав від Позивача акти про надання послуг з контролю якості продукції на загальну суму 563454,73 грн.

Проте, Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих послуг по Договору не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 563 454,73 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.2. Договору, за порушення строків оплати послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми затриманого платежу за кожний день затримки.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, ухвалою господарського суду Харківської області по справі № 5023/4852/12 від 29.10.2012 року відносно відповідача порушено провадження про визнання його банкрутом та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, яким забороняється стягнення пені та інших фінансових санкцій.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що прокурором розрахунок пені здійснено без урахування положень зазначених норм законодавства, та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 29099,52 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 7822,24 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірений наданий прокурором розрахунок та встановлено, що при проведенні нарахування 3% річних прокурор не взяв до уваги, що відповідно до п. 4.2 Договору, розрахунки здійснюються шляхом проведення 50% попередньої оплати до оформлення супровідної документації та 50% оплати у 30-ти (тридцяти) денний термін після отримання Замовником затвердженого з боку Виконавця Акту про надання послуг. Як вже зазначалось вище, акти Відповідач отримав 17.02.2012 року та 09.08.2012 року, тобто початок строку виконання зобов'язання розпочався з 19.03.2013 року та з 10.09.2012 року відповідно.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що розмір 3% річних які повинен сплатити Відповідач на користь Позивача становить 6907,89 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача 563454,73 грн. основного боргу, 29099,52 грн. пені, та 6907,89 грн. трьох відсотків річних обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (61023, м. Харків, вул. Сумська, 134, код ЄДР 14308894, р/р 26008125300012 в ПАТ "АКБ Базис", МФО 351760) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДР 00034022, р/р 31256275210017 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) - 563454,73 грн. основного боргу, 29099,52 грн. пені, 6907,89 грн. 3% річних.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (61023, м. Харків, вул. Сумська, 134, код ЄДР 14308894, р/р 26008125300012 в ПАТ "АКБ Базис", МФО 351760) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код за ЄДРПОУ 37999654, МФО 851011, номер рахунку 31215206783003, банк отримувача ГУДКСУ у Харківській області, код класифікації доходів бюджету 22030001) - 11989,24 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 25 березня 2013 року.

Суддя Погорелова О.В.