Ухвала суду № 30174729, 26.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2012 р.

справа № 2а/0470/8005/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Ясенової Т.І. Шлай А.В.

при секретарі судового засідання: Ліпіній О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2011 року №2а/0470/8005/11

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України», м.Дніпропетровськ

до: Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Телесистеми України»звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва від 28.12.2010р. №0001012302/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 4110408грн. та №0001022302/0, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1998278грн.

В обґрунтування позову зазначалось про те, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем всупереч чинного законодавства. Позивач вважає безпідставним висновок відповідача про порушення позивачем пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». На думку позивача, донарахування відповідачем податку на прибуток у розмірі 4110408грн. (в тому числі штрафних санкцій) незаконне, оскільки здійснено до підприємства повторно. З цього приводу позивач вказував, що податок на прибуток обліковується з наростаючим підсумком і частина даних вже була відображена у декларації за 2009 рік., тому, стверджує позивач, заниження податку на прибуток на 1211738грн. не допускалось.

Щодо визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у зв’язку з порушенням порядку нумерації податкових накладних, а також у зв’язку із невчасним отриманням податкових накладних від контрагентів, позивач стверджував, що лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та на відшкодування таких сум з бюджету. Тому, з урахуванням наявних податкових накладних позивач вважає безпідставним зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою від 14.10.2011 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд задовольнив позов в повному обсязі, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва від 28.12.2010р. №0001012302/0 та №0001022302/0. При цьому суд першої інстанції зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Податку на додану вартість»не знайшли свого підтвердження ані в акті перевірки, ані в матеріалах справи, що виключає законність спірних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову від 14.10.2011 року в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що при прийнятті рішення суд неповно з’ясував обставини справи та невірне застосування норм матеріального права. За твердженням апелянта, судом першої інстанції не досліджено виявлені в ході перевірки факти порушень позивачем податкового законодавства. Апелянт впевнений, що позивачу правомірно донараховано податок на прибуток розмірі 1211738грн., оскільки внаслідок невірного застосування останнім норм чинного законодавства України про амортизацію основних фондів задекларовано за 2009 рік амортизаційних відрахувань на суму 13329510грн., у зв’язку з чим в І кварталі 2009 року занижено податок на прибуток на 1211738грн. Крім того, апелянт зазначає своє непогодження з висновком суду першої інстанції про повторність нарахування позивачу штрафних санкцій, оскільки перевіряємий період попередньої перевірки інший. Що стосується правомірності формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних у минулих періодах, апелянт зазначає, що податкові накладні, надані позивачем в ході перевірки, включені ним до реєстрів та складу податкового кредиту без документального підтвердження про їх отримання у періоді віднесення до податкового кредиту. Апелянт вказує, що позивачем не було здійснено передбачених законом заходів для підтвердження факту невчасного подання постачальником товарів (послуг) податкових накладних. Тому апелянт вважає, що визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток та зменшення відшкодування суми податку на додану вартість правомірне; просить суд скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги. Судове рішення вважає законним та обґрунтованим, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи з урахуванням наданих заперечень, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснено виїзну планову перевірку Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2009р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт від 08.12.2010р. №5626/23-222-22599262. В даному акті перевірки зазначається, що позивачем в порушення:

-пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено податок на прибуток на 1211738грн., в тому числі за 2009 рік на 1211738грн.;

-пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів всього на 1998278грн., у тому числі: за квітень 2010 року на 1677628грн., за червень 2010 року на 320650грн.

На підставі зазначеного відповідачем винесені:

- податкове повідомлення-рішення від 28.12.2010р. №0001012302/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств - 4110408грн., в тому числі: за основним платежем –1211738грн. та штрафними санкціями –2898670грн. (а.с.18 т.1);

- податкове повідомлення-рішення від 28.12.2010р. №0001022302/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість на 1998278грн. (а.с.19 т.1).

При цьому висновки податкового органу пов’язані з наступними обставинами. Так, перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р. встановлено їх завищення на загальну суму 18342405грн. внаслідок чого відбулось заниження об’єкту оподаткування з податку на прибуток у відповідних періодах, у тому числі:

- у І півріччі 2009 року –11336906грн.;

-за ІІІ квартали 2009 року –18342405грн.;

-за 2009 рік на суму 4846953грн. (а.с.26 т.1).

З урахуванням аналізу вищевказаних обставин та норм права, які регулюють спірні правовідносини, слід зазначити:

Поняття амортизації та порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань встановлені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, відповідно до пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону під терміном «амортизація»основних фондів та нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат та їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Згідно з пп.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду. За приписами п.11.1 ст.11 для цілей даного Закону використовуються такі податкові періоди: календарний квартал, півріччя, три квартали, рік.

Відповідно до ч.2 п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком. При цьому за звітні квартал, півріччя, та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року –повну.

За приписами п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків, самостійно виявивши помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, має право не подавати уточнюючий розрахунок, якщо уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено копіями податкових декларації, позивачем задекларовано амортизаційні відрахування наростаючим підсумком:

-за І квартал 2009р. –13329510грн. (а.с.25 т.2);

-за півріччя 2009р. –25996333грн. (а.с.29 т2.);

-за 2009р. –13329510грн. (а.с.34 т.2).

Отже, в декларації з податку на прибуток за 2009 рік позивачем самостійно виявлені та виправлені помилки, допущені у податковій декларації за перше півріччя 2009р. та три квартали 2009р., вказав уточнені показники у декларації за 2009р. та відніс до складу валових витрат за весь період 2009р. тільки показники І кварталу 2009р., виключивши з них будь-які інші нарахування. (а.с.24-37 т.2).

Щодо доводів апелянта стосовно завищення валових витрат, пов’язаних з амортизацією основних фондів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. При цьому, керуючись нормами ч.1 ст.72 КАС України, слід також врахувати обставини, встановлені при розгляді справи №2а-4070/10/0470, та висновки Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, викладені в постанові від 27.10.2011р., якою визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, якими Приватному акціонерному товариству «Телесистеми України»донараховано суму зобов’язання з податку на прибуток підприємств за порушення пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при відображенні амортизаційних витрат тих же основних фондів позивача за результатами попередньої перевірки позивача (акт перевірки від 17.08.2009р. №2531/23-622-22599262).

Враховуючи зазначене, а також факт набрання законної сили рішенням у справі №2а-4070/10/0470, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо неправомірного нарахування позивачу податку на прибуток підприємств та штрафних санкцій у розмірі 4110408грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням від 28.12.2010р. №0001012302/0.

Що стосується висновку податкового органу про завищення підприємством суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість колегія суддів зазначає наступне.

Як стверджує апелянт, в порушення пп.7.2.1, 7.2.3., 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено суму податкового кредиту, а саме:

- на 77 616,00грн. - у зв’язку з включенням до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум на підставі податкових накладних, виписаних у минулих періодах;

- на 1920662,00грн. - у зв’язку з включенням до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум на підставі податкових накладних, виписаних з порушенням порядку нумерації.

Проаналізувавши матеріали справи та нормативні акти, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції з цього питання обґрунтованими.

Поняття платника податку на додану вартість, об’єкту, бази та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до п.7.1 та 7.2 ст.7 вказаного Закону встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Нормами пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними.

При цьому, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податків на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

«Порядком заповнення податкової накладної», затвердженим наказом ДПА України №165 від 30.05.2007 року, визначено, що єдиною підставою недійсності податкової накладної є випадок, коли вона виписана особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість.

Чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство визначає, що до складу податкового кредиту підлягають включенню лише суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними, а також видані суб'єктом господарювання, що зареєстрований платником податку на додану вартість. Вказані норми не обмежують платника податку щодо можливості включати до податкового кредиту суми податку на додану вартість, що підтверджені податковими накладними, які містять в порядковому номері не лише числові визначення; крім того, законодавець не забороняє платникам податку включати до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) на підставі податкових накладних, виписаних у минулих періодах.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом не доведено зворотнього. Матеріали справи містять належні в розумінні пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкові накладні, на підставі яких позивачем віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість. Таким чином, позивачем правомірно сформовано податковий кредит спірного періоду.

З урахуванням фактичних обставин у даній справі, суд першої інстанції вірно визначився щодо відсутності порушень закону в діях позивача; відповідачем необґрунтовано нараховано позивачу суму податкового зобов’язання з податку на прибуток та зменшено суму бюджетного відшкодування, і як наслідок, неправомірно нараховано штрафні санкції.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об’єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає; судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2011 року №2а/0470/8005/11 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2011 року №2а/0470/8005/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Шлай