Ухвала суду № 30171763, 21.03.2013, Олександрівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Донецька)

Провадження по справі № 4-с/260/17/2013

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі:

головуючої судді Данилюк О.С.,

при секретарі Іншаковій О.Г.,

скаржника ОСОБА_1, державного виконавця Вільголенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_2, мотивуючи вимоги тим, що постановами старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_2 від 31 травня 2012 року з заявою стягувача на підставі виконавчого листа № 2/532/151/2012, виданого 11.05.2012 р. Ленінським районним судом м. Донецька за рішенням суду від 09.04.2012 р., було відкрито виконавче провадження № 32975647 відносно неї, як боржника, про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором від 26.11.2007 року в розмірі 176 985, 50 гривень та судові витрати в розмірі 1 820,00 гривень пропорційно їхнім часткам у спадщині після смерті ОСОБА_6, померлого 31.08.2010 року та накладено арешт на все її майно в межах суми стягнення 178 805,50 грн. і заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке їй належить в межах суми боргу. Вважає наведені постанови від 31.05.2012 року про відкриття виконавчого провадження та накладання арешту неправомірними та такими, які підлягають скасуванню, оскільки ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є боржником не від свого імені, а від імені ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 Втім, у виконавчому листі окремо боржником вказана саме ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 Крім того, згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.05.2012 р. і постанови про накладення арешту на майно від 31.05.2012 р. вона зазначена від свого імені, як боржник, а саме: «Яценко Ірина Миколаївна». Втім, боржником є ОСОБА_1 не від свого імені, а від імені неповнолітньої дитини ОСОБА_5 (2002 р.н.). Вказівка в рішенні суду про те, що вказана сума боргу за кредитним договором в розмірі 176 985,50 грн., що стягується з неї, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5, пропорційно частки у спадщині після смерті ОСОБА_6 - не визначає необхідну частину рішення суду, яку їй належить виконати від імені її доньки. Посилалася на те, що згідно частини 1 статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. В свою чергу, вона не заявляла про прийняття спадщини від свого імені після смерті її чоловіка, тому її частки у спадщині немає. Вважає, що державний виконавець не вправі самостійно визначати частки у спадщині, визначати коло спадкоємців і не має права самостійно визначати, в якій частині їй, як боржникові, який не приймав спадщину, необхідно виконати рішення суду. Крім того вказала, що 13.02.2013 року вона була ознайомлена з матеріалами виконавчого провадження відносно неї, і строк звернення з до суду із скаргою сплив 23.02.2013 року, тобто у вихідний день. У звязку з тим, що вона є одинокою матірю, самостійно виховує малолітню дитину та тимчасово не працює, просила поновити їй пропущений строк для подання скарги на постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку від 31.05.2012 року про відкриття виконавчого провадження та накладання арешту та визнати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_2 від 31.05.2012 року про відкриття виконавчого провадження № 32975647 неправомірною та скасувати, а також визнати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_2 від 31.05.2012 року про накладання арешту на майно ОСОБА_1 та заборони на його відчуження за виконавчим провадженням № 32975647 неправомірною та скасувати.

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 надала пояснення, аналогічні викладеним у скарзі, підтримала її вимоги, просила суд їх задовольнити.

В судовому засіданні державний виконавець відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_2 проти задоволення вимог скарги заперечувала, просила суд залишити скаргу без розгляду у звязку з пропуском десятиденного строку на звернення до суду. Суду пояснила, що направляла постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржниці відразу після їх винесення, однак в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про їх отримання ОСОБА_1

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Згідно ч. 1, а також п.1 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

В свою чергу, п. 3, 4 ч. 1 ст. 18 Закону у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення.

Так судом встановлено, що 11.05.2012 року Ленінським районним судом м. Донецька було видано виконавчий лист № 2/532/151/2012р. про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_7 «Правекс - Банк» на р/р №290981202011, МФО 321983, код ЄДРПОУ 14360920, заборгованості за кредитним договором №2259-123/07Р від 26.11.2007 року в сумі 176 985,50 гривень та судові витрати у розмірі 1820 гривень пропорційно їх часткам у спадщині після смерті ОСОБА_6, померлого 31 серпня 2010 року (а.с. 33).

31.05.2012 року постановою державного виконавця Вільголенко С.В. державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку було відкрито виконавче провадження № 32975647 з виконання виданого судом вищевказаного виконавчого документа відносно боржника ОСОБА_1 (а.с. 31).

З метою повного та своєчасного виконання зазначеного виконавчого документа за заявою стягувача державним виконавцем було застосовано заходи примусового виконання рішення, в ході яких накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 (а.с. 32).

В свою чергу статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначені гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні, зокрема: державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 82 Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Згідно ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Так, реалізуючи гарантовані наведеними статтями правами, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідною скаргою, в обґрунтування якої зазначила, що у виконавчому провадженні вона є боржником не від свого імені, а від імені неповнолітньої дитини ОСОБА_5 (2002 р.н.), а тому відкриття провадження та накладення арешту на її власне майно вважає незаконним.

Суд вважає такі доводи заявниці обгрунтованими, оскільки вони відповідають змісту діючого законодавства і знаходять своє підтвердження в матеріалах справи.

Так, з виконавчого листа, за яким було відкрито виконавче провадження вбачається, що суд постановив резолютивну частину рішення від 19.04.2012 року за наступним змістом «Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» на р/р №290981202011, МФО 321983, код ЄДРПОУ 14360920, заборгованість за кредитним договором № 2259-123/07Р від 26.11.2007 року в сумі 176 985,50 гривень та судові витрати у розмірі 1820 гривень пропорційно їх часткам у спадщині, після смерті ОСОБА_6, померлого 31 серпня 2010 року».

Загальні засади правового режиму роздільності майна, яке знаходиться у власності батьків і дітей встановлено статтею 173 СК України, де батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.

Даною статтею встановлюється режим індивідуальної власності батьків і дітей або режим права власності кожного члена сім'ї. Саме такий підхід випливає із загальних засад цивільного законодавства. Зокрема майно, яке набувається малолітніми та неповнолітніми особами за договорами дарування чи в силу спадкування незалежно від того, яка вартість такого майна і хто є його попереднім власником (самі батьки чи інші особи) переходить у власність особи незалежно від віку, а батьки здійснюють управління таким майном або іншим чином володіють ним на законних підставах.

Частина 1 стаття 177 СК України визначає порядок управління майном дитини, зокрема, батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.

Положення цієї статті стосуються випадків здійснення батьками від імені дитини управління майном на те майно, яке є власністю малолітніх та неповнолітніх осіб, однак вони в силу віку чи інших обставин не можуть самостійно здійснювати права власника.

В свою чергу, статтею 1282 ЦК України визначено обов'язок спадкоємців щодо задоволення вимоги кредитора, де спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Аналізуючи наведену норму, можна прийти до висновку, що задоволення вимог кредитора відбувається лише спадкоємцями. Обов'язки спадкодавця, як і його права, за правилами універсального наступництва переходять безпосередньо до спадкоємців і не можуть перейти до третіх осіб, а за наявності кількох спадкоємців кожен з них відповідає за борги спадкодавця пропорційно до одержаної ними частки у спадковому майні.

Представником відділу ДВС Ленінського РУЮ у м. Донецьку суду не надано доказів і матеріалами справи не встановлено, що ОСОБА_1 прийняла або від прийняття після померлого спадщини відмовились, що позбавляє можливості встановити обсяг та вартість отриманого у спадщину майна ОСОБА_1, а тому державний виконавець вийшов за межі наданих йому повноважень під час здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення Ленінського районного суду м. Донецька при відкритті виконавчого провадження та накладанні арешту на майно саме ОСОБА_1

За таких підстав судом встановлено обґрунтованість скарги ОСОБА_1 на рішення державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку.

Відповідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Враховуючи викладені вимоги закону, суд вважає за необхідне постанови державного виконавця державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_2 від 31.05.2012р. про відкриття виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 за виконавчим листом № 2/532/151/2012р., виданим Ленінським районним судом м. Донецька, а також про арешт майна боржника ОСОБА_1 у вказаному виконавчому провадженні скасувати, таким чином задовольнивши скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку у повному обсязі.

До того ж суд вважає за необхідне поновити заявниці ОСОБА_1 строк для оскарження зазначених рішень державного виконавця, оскільки вважає його пропущеним з поважних причин.

Згідно ч. 1 ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Так, оскаржувані постанови державного виконавця винесені 31.05.2012р. Втім, жодних доказів отримання останніх заявницею ОСОБА_1 суду не надано. За матеріалами виконавчого провадження № 32975647, оглянутого в судовому засіданні, вперше лише 13.02.2013 року ОСОБА_1 була ознайомлена з матеріалами даного виконавчого провадження, про що нею було зроблено власноручно підпис (а.с. 34). Тобто, строк оскарження зазначених рішень державного виконавця, з урахуванням вихідних днів (субота, неділя), сплинув 25.02.2013 року. ОСОБА_1 ж звернулась до суду з даною скаргою 27.02.2013р.

Тому, враховуючи порушення ОСОБА_1 передбаченого у статті 385 ЦПК України строку для подання скарги лише на два дні, те, що вона є одинокою матірю, самостійно виховує малолітню дитину та тимчасово не працює, що порушує звичайний устрій будь-якої люди., а до того ж ту обставину, що скаржниця в період перебігу строку на оскарження дій державного виконавця, а саме з 22.02.2013 року по 28.02.2013 року, перебувала на амбулаторному лікуванні у звязку з судинним кризом, що підтверджується наданою суду довідкою (а.с. 30), що на погляд суду, є поважною причиною пропуску нею строків на подання скарги до суду, зазначений строк підлягає безумовному поновленню.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 114,70 гривень, що підтверджується залученим до справи платіжним дорученням (а.с. 13), оскільки ці витрати пов'язані з розглядом даної скарги, що відповідатиме положенням ст. 388 ЦПК України, відповідно до якої судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

На підставі ст. ст. 173, 177 СК України, ст. 1282 ЦК України, ст. ст. 1, 2 6, 11, 12, 17, 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 73, 82, 383, 388 ЦПК України та керуючись ст. ст. 386, 387 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку, задовольнити в повному обсязі.

Визнати дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_2 щодо відкриття 31.05.2012 року виконавчого провадження № 32975647 на виконання виконавчого листа № 2/532/151/2012, виданого 11.05.2012 року Ленінським районним судом м. Донецька, відносно боржника ОСОБА_1, - неправомірними.

Постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_2 від 31.05.2012 року про відкриття виконавчого провадження № 32975647 на виконання виконавчого листа № 2/532/1512012, виданого 11.05.2012 року Ленінським районним судом м. Донецька, відносно боржника ОСОБА_1, скасувати.

Визнати дій старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_2 щодо накладання арешту на все майно ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення: 178805, 50 грн. та заборони відчуження будь-якого майна, - неправомірними.

Постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_2 від 31.05.2012 року про накладання арешту на все майно ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 178805, 50 грн. та заборони відчуження будь-якого майна, постановлену у виконавчому провадження № 32975647 на виконання виконавчого листа № 2/532/1512012, виданого 11.05.2012 року Ленінським районним судом м. Донецька, відносно боржника ОСОБА_1 скасувати.

Стягнути з відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 114,70 гривень.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Донецька шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня проголошення ухвали.

СУДДЯ: