Рішення № 30165021, 25.03.2013, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Шеремет А.М.;

секретар судового засідання Пиляй І.С.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" на рішення Рівненського міського суду від 21 січня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

28 квітня 2012 року ПАТ „Дельта Банк" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 16 листопада 2005 року між ТОВ „Укрпромбанк" та відповідачем був укладений кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредитні кошти у сумі 14000 дол. США під 15 % річних строком до 15 листопада 2010 року. Оскільки позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, позивач, посилаючись на договір від 30 червня 2010 року про передачу йому активів та кредитних зобов'язань ТОВ „Укрпромбанк", просив суд стягнути з відповідача допущену кредитну заборгованість у сумі 107044,17 грн.

Рішенням Рівненського міського суду від 21 січня 2013 року ПАТ „Дельта Банк" у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі ПАТ „Дельта Банк" посилалося на те, що 30 червня 2010 року між ним, ТОВ „Український промисловий банк" і Національним Банком України було укладено договір про передачу йому активів та кредитних зобов'язань ТОВ „Укрпромбанк", на підставі якого ПАТ „Дельта Банк" набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 132/Кв-05 від 16 листопада 2005 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд помилково вважав, що боржник не був належним чином повідомлений про заміну кредитора і через це не мав змоги виконувати свої зобов'язання перед новим кредитором. На виконання умов договору про передачу активів (п. 4.8.) ПАТ „Дельта Банк" як новим кредитором позичальнику було направлено письмове повідомлення про перехід прав до нового кредитора. Датою відправки спільного листа боржникові є дата, зазначена на поштовому штемпелі, який міститься на списку згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів. Крім того, місцевому суду з цього приводу було надано копію договору, який був укладений ПАТ „Дельта Банк" із ТОВ „Об'єднана консалтингово-інвестиційна компанія" про відправлення кореспонденції.

Відповідач у справі не подав суду доказів про погашення заборгованості ані первісному кредиторові ТОВ „Укрпромбанк", ані ПАТ „Дельта Банк". Даних про відмову ТОВ „Укрпромбанк" приймати платежі від ОСОБА_1 у справі немає. Доказом того, що відповідач знав про заміну кредитора є його заява від 24 липня 2012 року, яка була адресована ним ПАТ „Дельта Банк", про переведення заборгованості за кредитним договором в іншу валюту та про продовження терміну дії кредитної угоди.

Висновок місцевого суду про необхідність внесення змін до кредитного договору шляхом укладення додаткової угоди у зв'язку із зміною порядку кредитування не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки договір про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30 червня 2010 року є не договором про заміну сторони у кредитному зобов'язанні, а є угодою про відступлення права вимоги існуючої заборгованості, право на стягнення якої було у ТОВ „Укрпромбанк". У зв'язку з цим після переходу права вимоги до нового кредитора зміни до кредитного договору не вносилися.

Покликаючись на ці обставини, позивач рішення місцевого суду вважав незаконним та необґрунтованим і просив апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення частковому скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з його недоведеності та безпідставності.

Проте погодитися повністю з такими висновками суду першої інстанції не можна.

Місцевим судом встановлено, що 16 листопада 2005 року між ТОВ „Український промисловий банк" і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 132/Кв-05 у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування 14000 дол. США під 15 % річних строком до 15 листопада 2010 року. Для видачі кредиту банк зобов'язався відкрити позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_2. Надання кредиту було передбачено здійснювати шляхом видачі коштів готівкою через касу банку (а. с. 6-9).

30 червня 2010 року між ПАТ „Дельта Банк", ТОВ „Український промисловий банк" і Національним Банком України було укладено договір про передачу ПАТ „Дельта Банк" активів та кредитних зобов'язань ТОВ „Укрпромбанк", на підставі якого ПАТ „Дельта Банк" набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 132/Кв-05 від 16 листопада 2005 року (а. с. 20-24).

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Умови спірного договору не містять будь-яких застережень щодо відступлення права вимоги за кредитним договором.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про зміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Дельта Банк» не надало суду письмових доказів, які б свідчили про належне письмове повідомлення боржника про зміну кредитора. Проте неповідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні надає боржнику право не виконувати свого обов'язку лише стосовно нового, а не колишнього кредитора. Між тим, відповідач у справі належним чином не проводив погашення заборгованості за укладеним кредитним договором ані первісному кредиторові ТОВ „Укрпромбанк", ані наступному ПАТ „Дельта Банк".

Обґрунтовуючи свій позов, ПАТ „Дельта Банк" доводило, що відповідачу були надані кредитні кошти в сумі 14000 доларів США. Оскільки позичальник належним чином умов кредитного договору не виконав, позивач, перевівши заборгованість ОСОБА_1 з доларів США за курсом НБУ у гривні, просив суд стягнути з відповідача 107044,17 грн. допущеної ним станом на 2 квітня 2012 року кредитної заборгованості, з яких 79619,55 грн. - це тіло кредиту, а 27424,62 грн. - нараховані відсотки (а. с. 2-5, 16). При цьому позивач у своїй позовній заяві та в доданій до неї довідці про стан заборгованості відповідача від 02.04.2012 р. допустив невідповідність суми нарахованих позичальнику відсотків за користування кредитом (а. с. 4, 16).

Відповідач, заперечуючи проти позову, визнав, що отримав від банку за укладеним кредитним договором лише 3000 доларів США, а погасив банку 1991,65 доларів США основного боргу. Про заміну кредитора йому ніхто не повідомив (а. с. 48-49). Ці обставини представник відповідача підтвердив у судовому засіданні апеляційного суду.

Відповідно до законодавства кредитна лінія - це спосіб надання кредиту частинами в межах установленого ліміту протягом обумовленого кредитним договором строку з відновленням або без відновлення ліміту кредитування у разі погашення позичальником отриманого кредиту або його частини. Кредитна лінія може бути відновлювальною та невідновлювальною.

Відновлювальна відклична кредитна лінія - це вид кредитної лінії, згідно з якою позичальник має можливість упродовж дії кредитної лінії неодноразово отримувати та погашати суму кредиту в межах установленого ліміту.

Пунктом 2.1. кредитного договору № 132/Кв-05 від 16 листопада 2005 року його сторонами було визначено, що видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (траншами). Підставою для видачі кожного окремого траншу є заява позичальника. Строк розгляду банком заяви не може перевищувати двох робочих днів.

На а. с. 103-109 містяться надані позивачем суду копії заяв відповідача, адресовані ТОВ „Укрпромбанк", про видачу йому окремих траншів кредиту на загальну суму 11000 доларів США. Проте 3 такі заяви від імені позичальника ОСОБА_1 на суму 3000, 2000 та 1000 доларів США датовані ще 17 червня 2005 року, тобто ще до часу укладення ОСОБА_1 із банком кредитного договору № 132/Кв-05 від 16 листопада 2005 року та відповідно до моменту виникнення між ними кредитних зобов'язань. Таким чином, надані суду позивачем копії заяв відповідача, адресовані ТОВ „Укрпромбанк", про видачу йому окремих траншів кредиту викликають сумнів у своїй достовірності. Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду з цього приводу не зміг надати відповідних пояснень.

На а. с. 88-94 знаходяться надані позивачем суду копії розпоряджень ТОВ „Укрпромбанк" про оприбуткування на рахунок № НОМЕР_1 невикористаного зобов'язання в сумі 14000 доларів США від 16.11.2005 року, а також розпорядження про списання з цього рахунку коштів на загальну суму 14000 доларів США від 16 листопада 2005 року, двічі від 25 листопада 2005 року, від 26 січня та від 8 лютого 2006 року відповідно на суми 3000, 5000 2000, 1000, 1000 і 2000 доларів США.

При цьому номер рахунку, на який було оприбутковано зазначені кошти та з якого проводилося їх списання, не відповідає номеру рахунку, вказаному у кредитному договорі № 132/Кв-05 від 16 листопада 2005 року.

Дати винесення ТОВ „Укрпромбанк" розпоряджень про списання коштів із зазначеного вище рахунку та вказані в них суми не в повній мірі відповідають датам, зазначеним у заявах відповідача про видачу йому траншів, що знаходяться на а. с. 103-109, та зазначеним у цих заявах сумам.

Окрім того, заява про видачу коштів свідчить лише про намір позичальника отримати кредит чи його частину готівкою, а не про сам факт отримання позичальником грошових коштів від банку за видатковим ордером.

На а. с. 15 міститься копія письмового банківського документа від 16 листопада 2005 року, з якого безспірно вбачається, що відповідно до заявки відповідача від цього ж числа йому на підставі паспорта з рахунку № НОМЕР_2, який був передбачений кредитним договором № 132/Кв-05 від 16.11.2005 року, через касу банку було видано готівкою транш у сумі 3000 доларів США, що стверджено підписами самого позичальника, керівника, контролера (бухгалтера) та касира банку.

Відповідач також визнав факт отримання від банку цих коштів.

Проте таких же письмових банківських документів, які б підтверджували факт отримання відповідачем решти 11000 доларів США, позивач суду не надав.

Заява ОСОБА_1 ПАТ „Дельта Банк" від 24.07.2012 року на а. с. 43 є доказом про визнання відповідачем допущеної перед банком кредитної заборгованості та свідчить про його намагання врегулювати це питання із новим кредитором у вигідний для себе спосіб.

Статтею 10 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Згідно зі ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Тому зважаючи на те, що пунктами 2.1. і 2.3. кредитного договору № 132/Кв-05 від 16 листопада 2005 року видача кредитних коштів позичальнику була передбачена окремими траншами на підставі його заяви готівкою через касу банку, позовні вимоги ПАТ „Дельта Банк" про отримання відповідачем решти 11000 доларів США, передбачених кредитним договором, зважаючи на обставини, що викладені вище, на переконання апеляційного суду, є недоведеними.

На думку колегії суддів, у справі належними і допустимими законом доказами позивачем безспірно доведено, що відповідач отримав від банку 3000 доларів США кредиту, який погасив лише частково, чого не заперечив і представник ОСОБА_1

Тому виходячи з цього, а також відповідно до розрахунку позивача, зробленого на вимогу колегії суддів, кредитна заборгованість відповідача, зважаючи на межі заявлених у справі банком позовних вимог, який просив суд стягнути з відповідача лише заборгованість за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом, за вирахуванням сплачених відповідачем 1991,65 доларів США, у кінцевому результаті буде становити 3000+1143,75-1991,65=2152,1 доларів США, або за курсом НБУ 2152,1х7,993=17201,74 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 516, 517, 1054, ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 21 січня 2013 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" 17201,74 (сімнадцять тисяч двісті одну грн. 74 коп.) грн. кредитної заборгованості та 329,3 (триста двадцять дев'ять грн. 30 коп.) грн. понесених судових витрат у справі.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: