Постанова № 30161926, 25.03.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.03.2013 р. справа №6/5014/2902/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Діброви Г.І., Шевкової Т.А. при секретарі судового засідання за участю представників: Ісаковій А.В.від позивача:Чуракова Н.М. - довіреність від 16.01.2013 року №Н-01/71 Катречко О.О. - довіреність від 03.12.2012 року №Н-01/3531 Думма О.В. - довіреність від 20.12.2012 року №406/10від відповідача :Тюрін О.В. - довіреність від 01.01.2013 року №2розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод», м. Попаснана рішення господарського суду Луганської області від24.01.2013 року у справі№ 6/5014/2902/2012 (Суддя: Василенко Т.А.)за позовною заявою Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Луганської дирекції залізничних перевезень, м. Луганськдо відповідачаТовариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод», м. Попаснапростягнення 19427 грн. 41 коп. ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Донецька залізниця» в особі Луганської дирекції залізничних перевезень звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» вартість робіт відбудованого поїзду в сумі 19427грн. 41 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 24.01.2013 року позов Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Луганської дирекції залізничних перевезень задоволено, стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Луганської дирекції залізничних перевезень шкоду у вигляді вартості робіт відбудовного поїзду в сумі 19427 грн. 41 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп.

Дане рішення суду мотивоване обґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням господарського суду Луганської області від 24.01.2013 року у справі № 6/5014/2902/2012 Товариство з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.

Зокрема, відповідач зазначає, що вимоги позивача стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» заборгованість у зв'язку із неякісним ремонтом вагону №56225857, наслідком чого, на думку позивача, було сходження всього 4 вантажних вагонів №№56225857, 66694811, 65382020, 67571647 в організованому поїзді №3214 на станції Луганської залізниці, які в подальшому були відремонтовані з відчепленням підприємством позивача власними коштами, є безпідставними та документально не підтвердженими, оскільки відповідний інцидент є виключно наслідком недотримання Державним підприємством «Донецька залізниця» в особі Луганської дирекції залізничних перевезень норм чинного законодавства, яке регулює відносини на залізничному транспорті України.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказує на її безпідставність, вважає доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, недоведеними, оскільки спірний вагон станом на 16.07.2012 року перебував на гарантії, та саме підприємством відповідача спірний вагон №56225857 випущений в експлуатацію і допущений до руху в поїздах рухомого складу у несправному стані, у зв'язку з чим мав місце схід несправного вагону, що спричинило подальше руйнування колії та сходження ще трьох вагонів №№ 66694811, 65382020, 66571647 поїзду №3214.

Представники позивача у судовому засіданні 20.03.2013 року надали пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області - без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати.

Частиною 2 ст. 101 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2012 року о 19 год. 00 хвл. при прийманні поїзду №3214, складом 51 завантажений вагон, на 22 колію Успенського парку станції Луганськ Державного підприємства «Донецька залізниця», мало місце сходження 46 вагона за напрямком руху №56225857 першим візком, двома колісними парами, 49 піввагона №66694811 всіма колісними парами, 50 піввагона № 56382020 всіма колісними парами, 51 піввагона №66571647 першим візком двома колісним парами, а другий візок тільки першою колісною парою за напрямком руху. В результаті чого, 4 вантажних вагони підлягали поточному ремонту з відчепленням від поїзду.

У зв'язку із наявним інцидентом 18.07.2012 року складений та затверджений начальником Державного підприємства «Донецька залізниця» акт (т. 1 а.с. 8-11).

На підставі п. 6.4. Положення про систему управління безпекою руху поїздів у Державній адміністрації залізничного транспорту, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України 01.04.2011 за №27, зареєстрованого в Мінюсті України 17.06.2011 року за №729/19467 (далі - Положення), була призначена комісія для розслідування даного інциденту за результатами якого 24.07.2012 року встановлено, що причиною сходження вагонів №№ 56225857, 66694811, 65382020, 65571647 в поїзді №3214 на станції Луганськ Донецької залізниці мало місце сходження вагону № 56225857 з подальшим руйнуванням колії та сходженням через зруйнування колії вагонів №№66694811, 65382020, 65571647. Причиною сходження вагону №65225857 визнане вкочування першого правого колеса на голову зовнішньої рейки в кривій ділянці 22 колії. Відхилення від встановлених норм, які виникли в період гарантійного терміну через неякісне проведення капітально-відновлювального ремонту з продовженням терміну служби ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод», що, як зазначено в акті, є порушенням п. 9.1. Правил технічної експлуатації залізниць України.

Відповідні порушення викладені в технічному висновку щодо причин сходження з рейок вагонів поїзду №3214 на станції Луганськ Донецької залізниці, який підписаний головним ревізором з безпеки руху поїздів і автотранспорту С.В. Войтенко та начальником служби вагонного господарства В.В. Регеда (т. 1 а.с. 149-150).

За приписами п. 6.14 Положення Головним управлінням безпеки руху та екології Державної адміністрації залізничного транспорту України, зроблений висновок, згідно якого, транспортна подія - сходження з рейок вагонів №№ 56225857, 66694811, 65382020,66571647 на станції Луганськ Донецької залізниці кваліфікується як серйозний інцидент, винуватцем якого визнане Товариство з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» (т. 1 а.с. 12-13).

Згідно п. 5.1. Положення про систему управління безпекою руху поїздів у Державній адміністрації залізничного транспорту України, аварійно-відновлювальни роботи при ліквідації наслідків транспортних подій здійснюються відповідано до Інструкції з організації відбудованих робіт при ліквідації наслідків транспортних подій на залізницях України, затвердженої Наказом Міністерства транспорту України від 27.04.2001 року №258, зареєстрованої у міністерстві юстиції 17.05.2001 року за № 422/5613 (далі - Інструкція).

Згідно зазначеній Інструкції при транспортній події на залізничному транспорті негайно, для здійснення аварійно-відновлювальних робіт з ліквідації наслідків транспортної події, викликається відбудований поїзд, за яким закріплена дана дільниця залізниці.

З матеріалів справи вбачається, що аварійно-відновлювальні роботи з ліквідації наслідків транспортної події - підйому вагонів здійснював відбудований поїзд Родакове Луганської дирекції залізничних перевезень Державного підприємства «Донецька залізниця».

Позивачем надана калькуляція витрат на здійснення відновлюваного ремонту, складена в односторонньому порядку в тому числі заробітна плата працівникам, нарахування на заробітну плату, вартість матеріалів, тощо, які складають в загальному розмірі 19427 грн. 41 коп., та які, на думку позивач, підлягають стягненню з відповідача.

Загальні підстави відповідальності за заподіяну шкоду передбачено статтею 1166 Цивільного Кодексу України, за якою майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно частині 2 статті 11 Цивільного Кодексу України, деліктна відповідальність вимагає для її застосування наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам Закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського Кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження майна, а також недоодержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 Господарського Кодексу України до складу збитків включається вартість втраченого, пошкодженого, або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, недоодержаний прибуток (втрачена вигода).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та шкодою полягає передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами.

В свою чергу відсутність вини у заподіяній шкоді доводиться особою, що вчинила порушення; винна поведінка порушника має місце тоді, якщо він усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачав його негативні наслідки, бажав їх настання, або коли порушник, передбачаючи настання негативних наслідків, розрахував на їх відведення, чи не передбачав настання таких наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити.

Таким чином, для настання відповідальності, передбаченою статтею 1166 Цивільного Кодексу України необхідні всі чотири елементи складу правопорушення.

За приписами ст. ст. 33,34 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В своїх запереченнях на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що гарантійні терміни, встановлені на вузли, пристрої, устаткування після проведення капітально-відновлювального ремонту з продовженням терміну служби вагона №56225857 з ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» не змінюються до наступного планового виду ремонту, проте будь-яких документальних підтверджень факту гарантійного обслуговування матеріали справи не містять та додатково позивачем суду не надані. Будь-які договірні відносини між позивачем та відповідачем відсутні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що спірний вагон не знаходиться у власності товариства відповідача, а тому не зрозуміло чому позов пред'явлений саме до Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод».

З матеріалів справи слідує, що позивачем не надані докази всіх складових для стягнення з відповідача відповідної суми шкоди, а тому підстави для сплати спірної суми боргу у відповідача відсутні.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що в позовній заяві Державне підприємство «Донецьказалізниця» в особі Луганської дирекції залізничних перевезень просить стягнути з відповідача вартість робіт відбудованого поїзду в сумі 19427 грн. 41 коп., посилаючись на ст.ст.509, 526 Цивільного Кодексу України (т. 1 а.с. 4).

24.12.2012 року під час розгляду в суді першої інстанції справи по суті, позивач надав додаткові пояснення від 20.12.2012 року №406/10, згідно яких просив суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод»: «відшкодування шкоди в сумі 19427 грн. 41 коп. - заборгованість вартості аварійно-відновлювальних робіт, виконаних відбудованим поїздом з ліквідації наслідків транспортної події 16.07.20132 року», посилаючись на ст.ст. 509, 526, 1166 Цивільного Кодексу України (т.2а.с. 145).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального Кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет позову або підставу шляхом подання письмової заяви.

Згідно п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання застосування Господарського процесуального Кодексу України» статтею 22 Господарського процесуального Кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог чи зміну предмета або підстав позову.

Пунктом 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання застосування Господарського процесуального Кодексу України» визначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися зі статтею 54 Господарського процесуального Кодексу України з поданням до неї документів, зазначених у статті 57 зазначеного Кодексу.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 Господарського процесуального Кодексу України, проте надані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 «Про судове рішення» зміна предмета позову за заявою позивача допустима лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статями 22 і 23 Господарського процесуального Кодексу України, і відповідачеві була надана можливість подання доказів щодо нового предмета або підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні.

Про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви.

Згідно зі статтею 104 Господарського процесуального Кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства колегія суддів вважає, що у місцевого господарського суду були відсутні підстави для розгляду доповнень до позовної заяви від 20.12.2012 року №406/10 щодо стягнення з відповідача шкоди в сумі 19427грн. 41 коп., а тому повинен був розглядати лише первісні вимоги про стягнення вартості робіт в сумі 19427 грн. 41 коп.

Таким чином, наявними матеріалами справи підтверджено, що фактично позивачем не змінювався в порядку ст. 22 Господарського процесуального Кодексу України предмет позову, а тому місцевий господарський суд безпідставно вийшов за межі позовних вимог, фактично розглянувши за власною ініціативою вимоги, які позивачем не заявлялися.

Згідно ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального Кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, позивачем недоведений факт наявності майнової шкоди саме у Товариства з обмеженою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод», а тому рішення суду першої інстанції є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на позивача відповідно до ст.49 Господарського процесуального Кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" на рішення господарського суду Луганської області від 24.01.2013 року по справі №6/5014/2902/2012 - задовольнити.

2) Рішення господарського суду Луганської області від 24.01.2013 року по справі №6/5014/2902/2012 - скасувати.

3) Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Донецька залізниця" в особі Луганської дирекції залізничних перевезень про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" шкоди у вигляді вартості робіт відбудованого поїзду в сумі 19427 грн. 41 коп. - відмовити.

4) Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" в особі Луганської дирекції залізничних перевезень "Державного підприємства "Донецька залізниця" (м.Луганськ, вул. Кірова, 44, 91019, код ЄДРПОУ 25926039) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» (м. Попасна, вул.Залізнична, 1, 93302, код ЄДРПОУ 34502350) суму судовго збору за подання апеляційної скарги в сумі 860 грн. 25 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаціному порядку через Донецький апеляційного господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова