Постанова № 30161358, 06.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2012 р.

справа № А27/13-08

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Мельника В.В. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання: Пасічнику Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області

на постанову: господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2010 року у справі №А27/13-08

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області від 19.06.2007р. №0004711312/0, від 10.07.2007р. №0004711312/1, від 19.09.2007р. №0004711312/2, від 19.09.2007р. №0005041312/2, від 26.11.2007р. №0004711312/3 та №0005041312/3 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)

В обґрунтування позову зазначалось про те, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем всупереч чинного законодавства. Позивач вважає безпідставним висновок відповідача про порушення позивачем пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податку на додану вартість на 2290020,36грн. через включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, не підтверджені належними доказами. Позивач вказував, що сумніви відповідача про неналежність податкових накладних, отриманих підприємством від ТОВ «Газтрейд ЛТД»у зв’язку з придбанням природного газу, необґрунтовані та не можуть бути підставою для визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість. Позивач зауважив, що акт про анулювання реєстрації ТОВ «Газтрейд ЛТД»як платника податку на додану вартість складено 19.04.2007р., тобто після виписки останнім податкових накладних на виконання угод з поставки газу, тому в діях позивача не було порушень закону, а тому підприємством правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за вказаним податковими накладними.

Постановою від 12.01.2010 року господарський суд Дніпропетровської області позов задовольнив, визнав нечинними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області від 19.06.2007р. №0004711312/0, від 10.07.2007р. №0004711312/1, від 19.09.2007р. №0004711312/2, від 19.09.2007р. №0005041312/2, від 26.11.2007р. №0004711312/3 та №0005041312/3. При цьому суд зазначив, що визнання недійсними установчих документів ТОВ «Газтрейд ЛТД»та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не свідчить про недійсність договору від 02.09.2005р. №18-09-05/1632 на постачання природного газу та не позбавило правового значення виданих за вказаним договором податкових накладних; крім того, зауважив, що платник податків не може нести відповідальності ані за несплату податків його контрагентами, ані за можливі недостовірні відомості щодо них. Суд першої інстанції визначився щодо незаконності спірних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову від 12.01.2010 року в апеляційному порядку, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що підставою для прийняття невірного судового рішення стало порушення судом норм матеріального права та повне з’ясування обставин, що мають значення для вирішення спору. Зокрема, апелянт вказує, що судом не надана правова оцінка доказам невірного формування позивачем податкового кредиту. Апелянт вважає, що висновки суду про правомірність віднесення підприємством позивача сум ПДВ за податковими накладними, виписаних ТОВ «Газтрейд ЛТД»у зв’язку з постачанням природного газу ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», помилкові, оскільки позивач не мав права формувати податковий кредит за рахунок неналежних накладних, отриманих від покупця - ТОВ «Газтрейд ЛТД». За твердженням апелянта, судом не прийнято до уваги, що за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 26.02.2008р. встановлено факт використання посадовими особами ТОВ «Газтрейд ЛТД»зазначеного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності шляхом безпідставного формування податкового кредиту у споживачів природного газу. Апелянт зазначає, що операції з постачання природного газу, імпортованого на територію України на підставі міжнародних угод з території Республіки Туркменістан та Російської Федерації промисловим підприємства, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. Проте, згідно з первинних документів, наданими в ході перевірки, позивач отримав газ від ТОВ «Газтрейд ЛТД», в ціні якого було 20% податку на додану вартість. Таким чином, зазначає відповідач, позивач неправомірно занизив суму податку на додану вартість 2290020,36грн.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що законною підставою для формування податкового кредиту звітного періоду є податкова накладна. Судове рішення вважає законним та обґрунтованим, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

В ході судового розгляду позивачем клопотання про зміну назви підприємства. З урахуванням зазначеного позивачем у справі слід вважати Публічне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат».

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, податковим органом здійснено перевірку позивача стосовно правильності нарахування та своєчасності сплати податків по операціям з ТОВ «Газтрейд ЛТД»за період з 01.08.2005р. по 01.02.2006р. За результатами перевірки складено акт від 11.06.2007р. №80/08-06-235/00191023 (а.с.18-27 т.1). За висновками акту перевірки підприємством порушено пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на 2290020,36грн., в тому числі по періодах:

- в жовтні 2005р. –252156,30грн.;

- в листопаді 2005р. –239959,02грн.;

- в грудні 2005р. –448706,16грн.;

- в січні 2006р. –1349198,88грн. (а.с.26-27 т.1).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19.06.2007р. №0004711312/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2290020,36грн., в тому числі: за основним платежем –2290020,36грн. та штрафними санкціями –0грн. (а.с.12 т.1). За наслідками адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 10.07.2007р. №0004711312/1, від 19.09.2007р. №0004711312/2 та №0005041312/2, від 26.11.2007р. №0004711312/3 та №0005041312/3 (а.с.13-17 т.1).

При винесенні рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що визнання недійсними установчих документів ТОВ «Газтрейд ЛТД»(контрагента позивача) та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, на що посилається податковий орган в акті перевірки, не свідчить про недійсність договору від 02.09.2005р. №18-09-05/1632 на постачання природного газу та не позбавило правового значення виданих за вказаним договором податкових накладних. Судом також враховано, що на час укладення та виконання вищевказаного договору ТОВ «Газтрейд ЛТД»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців і мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Щодо цих висновків суду першої інстанції колегія суддів не має зауважень, тим паче, що недійсність або нікчемність угоди не впливає на податкові зобов’язання платника податку, оскільки оподатковуються безпосередньо операції, здійснені суб’єктом.

Разом з тим, поза увагою суду залишилось питання правомірності застосування позивачем 20% ставки податку на додану вартість стосовно отриманого ним імпортованого газу.

Аналіз норм права, які регулюють спірні правовідносини показав наступне.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків. За приписами п.6.1 ст.6 Закону не відноситься до об’єктів оподаткування операції, звільнені від оподаткування, та операції, до яких застосовується нульова ставка податку на додану вартість.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»( від 20 грудня 2005 року № 3235-ІV) встановлено, що у 2006 році операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняють від обкладання податком на додану вартість, а операції з продажу такого газу, крім операцій з його продажу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Відповідне нормативне положення містить ч.2 ст.9 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»(від.23.12.2004р. №2285-ІV).

Отже, законодавець чітко визначив, що операції з ввезення природного газу на митну територію України звільнені від обкладання податком на додану вартість та з продажу якого оподатковуються за нульовою ставкою (іншими словами не оподатковуються). Відповідне роз’яснення надав Верховний Суд України, зазначивши, що не дозволяється оподатковувати за ставкою 20% операції з продажу природного газу, ввезеного на територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України і звільненого від обкладання податком на додану вартість; при цьому таке обмеження стосується як першого продавця, так і останнього (постанова ВСУ від 01.12.2009р.).

Пунктом 3 постанови КМУ від 27 грудня 2001р. №1729 «Про забезпечення споживачів природним газом» (у редакції Постанови КМУ від 02.03.2006р. №244) встановлено, що в 2006 році природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», дочірньою компанією «Газ України» та дочірнім підприємством «Газ-тепло», а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставкою податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності: договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ; договорів на власну поставку такого газу з обов'язковим зазначенням, кому належить поставлений газ та індивідуального податкового номера споживача - платника податку на додану вартість; вантажосупровідних документів (товаротранспортних і податкових накладних, приймання-передачі), в яких обов'язково зазначається кому належить поставлений суб'єкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит у перевіряємий період часу сформований підприємством позивача на підставі податкових накладний, виписаних ТОВ «Газрейд ЛТД»у зв’язку з придбанням природного газу за договором поставки від 02.09.2005р. №18-09-05/1632, укладеного ТОВ «Газтрейд ЛТД»та ВАТ «Північний ГЗК»(а.с.74 т.1).

Суму 2290020,36грн. податного зобов’язання з податку на додану вартість нараховано позивачу у зв’язку із сплатою покупцем (ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»продавцю (ТОВ «Газтрейд ЛТД») 13740122,1грн., в тому числі 2290020,36грн. податку на додану вартість, тобто з 20% ставкою ПДВ в ціні.

Факт врахування 20% ставки податку на додану вартість в ціні продажу підприємству позивача газу підтверджують податкові накладні, виписані ТОВ «Газтрейд ЛТД»(від 31.01.2006р. №1-31/4-1, від 31.12.2005р. №12-31/12-1, від 30.11.2005р. №11-30/25-1, від 30.10.2005р. №10-31/12-1, від 06.10.2005р. №10-06/1-1, від 30.09.2005р. №9-30/10-1 та від 31.08.2005р. №8-31/19-1 (а.с.83-86 зворотній бік т.1). Акти приймання-передачі природного газу та платіжні доручення підтверджують перерахування коштів позивачем за отриманий газ, в тому числі сум податку на додану вартість в ціні продажу (а.с.88-98 т.1).

Матеріали справи також підтверджують, що ТОВ «Газтрейд ЛТД»є посередником між НАК «Нафтогаз України»та ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»у господарських відносинах з поставки природного газу, імпортованого на територію України на підставі міжнародних угод з території Республіки Туркменістан та Російської Федерації. Факт отримання ТОВ «Газтрейд ЛТД»від НАК «Нафтогаз України»газу за 0% ставкою податку на додану варість в ціні продажу підтверджується актами приймання-передачі, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.182-193 т.2).

Отже, ТОВ «Газтрейд ЛТД»придбало у НАК «Нафтогаз України»імпортований газ у 2005-2006р. на 0% ставкою податку на додану вартість, а реалізувало ПАТ ««Північний гірничо-збагачувальний комбінат»з 20% ставкою податку на додану вартість в ціні продажу.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що позивач (покупець) не мав права формувати податковий кредит звітного періоду за рахунок сум податку на додану вартість за податковими накладними ТОВ «Газтрейд ЛТД»; спірні податкові повідомлення-рішення правомірні.

Посилання позивача про те, що отриманий газ не імпортований спростовуються матеріалами справи.

Доводи апелянта обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи. Судове рішення винесено з невірним застосуванням норм матеріального права та без врахування усіх обставин у справі, що є підставою для його скасування. Апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2010 року у справі №А27/13-08 задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2010 року у справі №А27/13-08 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.П. Туркіна