Рішення № 30160587, 28.01.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2013 р.Справа № 5023/6078/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Рівнетракторсервіс", м.Рівне до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків про стягнення 4800 грн. за участю представників сторін :

позивача - не з"явився;

відповідача - ОСОБА_1, угода № 7/13 від 31.01.2013 р.;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Рівнетракторсервіс", м. Рівне, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків, 4800 грн. заборгованості та судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 26042012 ВЗ від 26.04.12 р. не виконав свої зобов"язання щодо оплати послуг перевезення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 січня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 14 січня 2013 року.

14 січня 2013 року позивача надіслав до суду клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи, у зв"язку з тим, що не встигає виконати всі вимоги ухвали.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 січня 2013 року було відкладено розгляд справи на 28 січня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 січня 2013 року було відкладено розгляд справи на 04 лютого 2013 року.

29 січня 2013 року позивач надіслав клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи, у зв"язку з неможливістю представника прибути у судове засідання.

04 лютого 2013 року представник відповідача надав заперечення на позовну заяву, в яких проти позову заперечував, та зазначив, що вантаж прийшов із порушенням строку, у зв"язку з чим відсутні підстави для оплати товару.

28.01.13 р. позивач у судове засідання свого представника не направив, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача проти позову заперечувала, та зазначила, що вантаж прийшов із запізненням з вини водія, тому необхідність у прийнятті товару відпала.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд враховує наступне. Позивач у своєму клопотанні зазначає, що ухвала від 14.01.2013 р. надійшла 29.01.2013 року, проте згідно поштового повідомлення № 000767/1 вище вказана ухвала була отримана з боку позивача 22.01.2013 р. та засідання було призначене на 28.01.2013 р., тобто у позивача було достатньо часу, щоб з"явитись у судове засідання та підготувати додаткові документи, крім того, судом у судовому засіданні 14.01.2013 р. було задоволення клопотання представника позивача та відкладено розгляд справи на інший день. Отже беручи до уваги вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника відповідача, судом встановлено наступне.

26 квітня 2012 року між Приватним підприємством "Рівнетракторсервіс", м. Рівне, (позивач) та Суб"єктом підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків, (відповідач) був укладений договір № 26042012 ВЗ, у відповідності до умов якого позивач надає послуги по перевезенню вантажу на підставі заявки, яка подається відповідачем в письмовій формі до начала відвантаження і є невід"ємною частиною договору, а відповідач, в свою чергу, своєчасно оплачує їх. Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата за вказані послуги згідно цього договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача згідно виставленого рахунку. Пунктом 5.2 договору передбачено, що порядок та строк оплати обумовлюється в замовленні на перевезення вантажу, направленого позивачу перед певним перевезенням.

Відповідачем було надано позивачу заявку - договір ВЗ 26.04.2012 р. від 26.04.2012 р. на організацію перевезення вантажу за маршрутом Бобруйськ (Білорусь) - Київ (Україна). Згідно вказаної заявки сума послуг складає 600 дол. США або в гривневому еквіваленті - 4800 грн..

На виконання умов договору позивачем були виконані послуги щодо перевезення вантажів, що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною серії ВГ CMR № 0029291.

Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України "якщо строк виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом, пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або із актів цивільного законодавства".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою б/н б/д про оплату послуг у розмірі 4800 грн. Доказом направлення вказаного листа відповідачу є поштовий чек.

Проте відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти не перерахував.

Внаслідок не виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 4800 грн., що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідач, в свою чергу, заперечував проти позову, посилаючись на те, що вантаж прийшов із порушенням строку, у зв"язку з чим відсутні підстави для оплати товару.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд, розглянувши заперечення відповідача проти позову, вважає їх необгрунтованими та безпідставними, у зв"язку з тим, що вказані заперечення не стосуються предмета позову та відповідач не позбавлений права звернутись до суду для захисту своїх порушених прав з окремим позовом про стягнення збитків за прострочення доставки вантажу.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Аналогічні положення містять ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, в яких зазначено те, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, судом з"ясовано, що відповідач не заперечує проти того, що послуги по перевезенню вантажу йому були надані, що також підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною CMR № 0029291, та заявка - договір ВЗ 26.04.12 від 26.04.2012 р. передбачає оплату вказаних послуг у розмірі 4800 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, суд задовольняє позовні вимоги в сумі основної заборгованості у розмірі 4800 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.2 ст.530, 610, 611, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (61052, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у Відділенні № 19 ПАТ "Банк "Грант", м. Харків, МФО 351607) на користь Приватного підприємства "Рівнетракторсервіс" (33001, м. Рівне, вул. Грунтова, 2, код ЄДРПОУ 13987321, р/р № 26001301589154 в філії "Відділення Промінвестбанк м. Рівне", МФО 333335) 4800 грн. заборгованості та 1609,50 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.02.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.