Ухвала суду № 30160031, 19.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5843/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби за участю прокуратури Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Рокитнянської МДПІ Київської області ДПС від 16 листопада 2011 року №0000321701.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого адміністративного суду, посилаючись на допущені судом порушення норм процесуального та матеріального права, а також невстановлення у повній мірі обставин, що мають значення для справи, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Зокрема, як стверджує апелянт, суд першої інстанції прийняв незаконне та необґрунтоване рішення, оскільки в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують, що податковий кредит сформований позивачем за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Продсоюз-7» та ТОВ «ТФ «Діаніт» неправомірно, оскільки угоди між позивачем та вищезазначеними суб'єктами господарювання є нікчемними відповідно до вимог ч.2 ст.228 ЦК України. Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції всупереч вимогам п.4 ст.7 КАС України не дослідив, чи здійснювалися господарські операції між позивачем та ТОВ «Продсоюз-7», ТОВ «ТФ «Діаніт», водночас, органом ДПС було надано докази, які доводять відсутність реальних наслідків за укладеними договорами, а позивачем не надано доказів, які б спростовували зазначений висновок податкового органу.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, а також додаткові письмові пояснення, в яких зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови Київського окружного адміністративного суду, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 06 жовтня 2011 року по 26 жовтня 2011 року співробітниками Рокитнянської МДПІ в Київській області ДПС проведено документальну позапланову перевірку достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за червень, липень 2011 року фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 01 червня 2011 року по 31 липня 2011 року, за результатами якої складено акт від 01 листопада 2011 року №10/1701/НОМЕР_1, відповідно до висновків якого позивачем допущено порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту за червень, липень 2011 року на 4491196,07 грн.

Заперечення на вищезазначений акт перевірки, подані позивачем, залишені відповідачем без задоволення (висновок №633/М/17-010 від 11 листопада 2011 року).

На підставі акту перевірки від 01 листопада 2011 року №10/1701/НОМЕР_1 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2011 року №0000321701, згідно якого за порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5088894,29 грн., в тому числі 4491196,07 грн. за основним платежем і 597698,22 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, згідно висновків податкового органу, зазначених, як в акті податкової перевірки, так і в запереченнях проти позову і апеляційній скарзі, відсутність реальних наслідків за договорами позивача з ТОВ «Продсоюз-7» і ТОВ «ТФ «Діаніт» підтверджується тим, що у підприємств-постачальників немає необхідних умов для здійснення такого виду діяльності, зазначені суб'єкти господарювання зареєстровані на так званих «підставних» осіб, без відома та власного волевиявлення останніх, а також відсутністю зазначених суб'єктів господарювання за місцем реєстрації та ненаданням ними передбачених законодавством документів податковим органам. При цьому зазначені обставини встановлені відповідачем на підставі актів, винесених за наслідками податкових перевірок контрагентів позивача - ТОВ «Продсоюз-7» та ТОВ «ТФ «Діаніт» іншими податковими органами.

Так, відповідно до акта ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя ДПС документальної невиїзної перевірки ТОВ «Продсоюз-7» від 17 жовтня 2011 року №825/2310/36835886, вбачається, що податковий орган дійшов висновку про нікчемність укладених ТОВ «Продсоюз-7» правочинів як з постачальниками, так із покупцями товару, внаслідок чого операції з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 є нікчемними. Також встановлено, що у ТОВ «Продсоюз-7» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій. Крім того, ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя ДПС отримано лист від ДПА у Запорізькій області ДПС від 12 жовтня 2011 року №10285/7/26-31, в якому повідомляється, що 26 жовтня 2011 року до УПМ ДПА у Запорізькій області ДПС надійшло звернення від ОСОБА_3, який згідно даних Єдиного державного реєстру значиться керівником та засновником ТОВ «Продсоюз-7», в якому останній повідомив, що не мав і не має відношення до фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання. Крім того, за зареєстрованим місцезнаходженням підприємства розташований одноповерховий будинок, вікна і двері якого зачинені, ознак знаходження офісу підприємства немає, будинок знаходиться у занедбаному стані, територія, що прилягає до будинку забруднена.

Відносно ТОВ «ТФ «Діаніт» відповідачем досліджено дані акта ДПІ у м.Херсоні ДПС документальної перевірки ТОВ «ТФ «Діаніт» від 06 жовтня 2011 року №9848/7/23-204, відповідно до якого перевіркою встановлено, що у підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності. За результатами перевірки ДПІ у м.Херсоні ДПС дійшла висновку про те, що укладені ТОВ «ТФ «Діаніт» правочини порушують публічний порядок і є нікчемними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який відхилив доводи відповідача, що базуються на підставі висновків, зазначених в актах перевірок інших податкових органів.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що акт податкової перевірки є лише одним з доказів, передбачених Податковим кодексом України, в якому зафіксовані допущені, на думку контролюючого органу, порушення суб'єктом господарювання податкового законодавства. Висновки акту можуть бути спростовані в адміністративному та судовому порядку. Більш того, висновки такого акту, відповідно до ст.86 КАС України, не мають для суду наперед встановленої сили і підлягають доказуванню органом ДПС, а згодом оцінці судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. З огляду на це вбачається, що акт податкової перевірки містить в собі суб'єктивні припущення податкового органу, які потребують доказуванню також і іншими належними та допустимими доказами. Разом з тим, поклавшись на висновки інших податкових органів щодо можливо наявних порушень при створенні та діяльності контрагентів позивача, відповідачем не досліджувалися фактичні обставини укладання та виконання правочинів між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «Продсоюз-7», ТОВ «ТФ «Діаніт». Також правомірним, на думку колегії суддів, є відхилення пояснень ОСОБА_3 щодо його не причетності до діяльності ТОВ «Продсоюз-7», оскільки ці пояснення, незалежно від того чи викладені вони у формі звернення до контролюючого органу, чи отримані під час допиту зазначеної особи як свідка в межах розслідування кримінальної справи, не встановлюють обставин, які звільнені від доказування, та більше того зазначені докази не підтверджують факт безтоварності правочинів.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю також розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій. Господарська операція має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Таким чином, у справах про донарахування податкових зобов'язань дослідженню судом підлягає насамперед реальність господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, позивач укладав правочини, предметом яких була поставка вторсировини.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 18 травня 2007 року державним реєстратором Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області, перебуває на обліку в Рокитнянській МДПІ Київської області, як платник податків, та зареєстрований платником податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ №100068980). Серед видів діяльності позивача за КВЕД, зокрема, є оптова торгівля відходами та брухтом. З метою здійснення зазначеної діяльності позивач отримав ліцензію серія НОМЕР_2 Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на здійснення господарської діяльності: збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини на необмежений строк, яка не є беззаперечним доказом реальності господарських операцій, проте свідчить про загальний намір та волевиявлення платника податків на здійснення господарської діяльності в зазначеній сфері.

Таким чином вбачається, що придбання товару позивачем було здійснено та безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю останнього. Крім того, в матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії договорів, рахунків-фактур, видаткових і податкових накладних, виписаних позивачу ТОВ «Продсоюз-7» та ТОВ «ТФ «Діаніт» у зв'язку з поставкою вторсировини, інші документи, якими підтверджується фактичне виконання господарських операцій. Придбаний у ТОВ «Продсоюз-7» та ТОВ «ТФ «Діаніт» товар поставлявся позивачем до своїх покупців - ТОВ «Папір-Мал», ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», ВАТ «Луцький картонно руберойдовий комбінат». Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями договорів, специфікаціями до вказаних договорів, копіями накладних на макулатуру та актів приймання макулатури по кількості і якості, товарно-транспортними накладними тощо. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності господарської мети платника податків при здійсненні операцій з ТОВ «Продсоюз-7» та ТОВ «ТФ «Діаніт».

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідач не заперечує правильність документального оформлення цих операцій. На час укладання та виконання правочинів контрагенти-постачальники позивача були зареєстровані як юридичні особи та платниками податку на додану вартість; податковим органом не надано доказів, що установчі документи і свідоцтва про державну реєстрацію контрагентів позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішеннями суду на момент укладання чи виконання договорів, а також визнано недійсними в судовому порядку договори, укладені між позивачем і ТОВ «Продсоюз-7», ТОВ «ТФ «Діаніт». І хоча відсутність визнання зазначених договорів недійсними чи нікчемними сама по собі не може свідчити про реальність операцій за цими договорами, проте в даному випадку колегія суддів вважає за необхідне застосувати пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України щодо встановлення презумпції правомірності рішень платника податків, за змістом якого податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак орган ДПС не позбавлений можливості довести у встановленому законом порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської діяльності платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Крім того, колегія суду, дослідивши додатково надані відповідачем докази, а саме постанову про порушення кримінальної справи від 18 червня 2012 року щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за ч.3 ст.212 КК України, а також протокол допиту громадянина ОСОБА_3, вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Разом з цим, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч.4 ст.70 КАС України). Таким чином, сама по собі постанова про порушення кримінальної справи не може вважатися доказом, який підтверджує порушення позивачем вимог податкового законодавства. У зв'язку з вищевикладеним не підтверджують доводи відповідача також і відомості, отримані під час допиту слідчими органами ОСОБА_3, оскільки сам факт заперечення ОСОБА_3 своєї участі в операціях з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за наявності інших доказів, що свідчать про їх реальність, не може мати наслідком висновок податкового органу про нікчемність договорів між позивачем та ТОВ «Продсоюз-7», натомість, показання ОСОБА_3, які він дав в якості свідка, мають бути оцінені в сукупності з іншими доказами в рамках кримінального провадження.

Також не можуть бути беззаперечним доказом безтоварності господарських договорів, укладених між позивачем та ТОВ «ТФ «Діаніт», відображені в акті перевірки податкового органу факти недостатності у ТОВ «ТФ «Діаніт» трудових ресурсів, складських приміщень та виробничих потужностей, оскільки жоден нормативний акт не передбачає лімітів, за наявності яких можливе здійснення такого виду діяльності. Крім того, при оцінці операцій позивача на предмет їх реальності суд враховує інші надані позивачем докази, а саме первинні документи (податкові накладні, товарно-транспортні накладні, тощо), які свідчать про реальний рух активів від постачальника до платника податків, а згодом до його контрагентів.

Крім того, не мають правового значення для оцінки правовідносин між позивачем та ТОВ «ТФ «Діаніт» нібито встановлені ознаки нікчемності договорів між ТОВ «ТФ «Діаніт» та ПП ПФ «Текомс», за якими ТОВ «ТФ «Діаніт» сформовано податковий кредит. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що встановлення нікчемності угод по ланцюгу постачання, в даному випадку угоди між ТОВ «ТФ «Діаніт» та ПП ПФ «Текомс» не знаходиться в необхідному причинно-наслідковому зв'язку з оцінкою реальності взаємовідносин між позивачем та ТОВ «ТФ «Діаніт», водночас, нікчемність договорів між ТОВ «ТФ «Діаніт» та ПП ПФ «Текомс» не є предметом розгляду в рамках даної адміністративної справи.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку - ТОВ «Продсоюз-7», ТОВ «ТФ «Діаніт», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару, використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, натомість, відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2011 року №0000321701, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

Також колегія суддів вважає необхідним зазначити про недоведеність апелянтом порушення судом першої інстанції вимог п.4 ст.7 КАС України, оскільки з матеріалів справи вбачається, що суд належним чином встановив всі обставини у справі та обґрунтував своє рішення належними та допустимими доказами, крім того, також за власної ініціативи витребовував докази від податкових органів, які здійснювали податкові перевірки ТОВ «Продсоюз-7» та ТОВ «ТФ «Діаніт».

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 25 березня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.