Постанова № 30159955, 15.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2012 р.

справа № 2а-0470/11174/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Мельника В.В. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання: Бухтіяровій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сфера», м.Павлоград Дніпропетровської області

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 року №2а/0470/11174/11

за позовом: Приватного підприємства «Сфера», м.Павлоград Дніпропетровської області

до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Сфера»звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровської області від 07.07.2011 року №0000592342, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток на 297629,00грн. з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій та податкового повідомлення-рішення №0000602342 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 559013,00грн. (447210грн. за основним платежем та 111803грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

В обґрунтування позову зазначалось про те, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем всупереч чинного законодавства. Позивач вважає безпідставним висновок відповідача про порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зокрема, на думку позивача, безпідставними є сумніви відповідача щодо непідтвердженості господарських операцій позивача з ПП «Турін-Дніпро», ТОВ «Трансмультиторг»та ТОВ «ТД «Вікові традиції»у зв’язку з відсутністю розумної економічної мети, а відтак, фіктивністю таких правочинів, що виключає реальне настання правових наслідків. За твердженням позивача, в акті перевірки зазначено про наявність розрахункових та інших документів, які було надано на підтвердження валових витрат. Позивач стверджує, що в акті також знайшов відображення факт отримання позивачем товарів, робіт, послуг з використання їх у власній господарській діяльності ПП «Сфера».

Позивач впевнений, що підприємство правомірно включило до складу валових витрат витрати у розмірі 432913,25грн. (без ПДВ). Щодо висновку відповідача про завищення підприємством податкового кредиту на суму 447210,00грн. через включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за правочинами, які, на думку відповідача, є нікчемними, позивач зазначав, що такі висновки відповідача є безпідставними, оскільки не відповідають фактичним обставинам. Крім того, зазначає позивач, законною підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна. Тому, з урахуванням наявних податкови закладних позивач вважає безпідставним збільшення зобов’язання з ПДВ; наполягає на скасуванні спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою від 29.09.2011 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовив позивачу у задоволенні позову. При цьому суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи не підтверджено фактичного руху товарів в господарській діяльності між ПП «Сфера», тобто факту реального здійснення господарських операцій; тому суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність податкових повідомлень-рішень від 07.07.2011р. №0000592342 та №0000602342.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує постанову від 29.09.2011 року в апеляційному порядку, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що підставою для прийняття невірного судового рішення стало неповне з’ясування судом обставин справи та помилкове застосуванням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не з’ясовано обставини, що мають значення для вирішення спору, не надана оцінка доводам, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про заниження підприємством податку на прибуток на суму 232103,00грн. та невірне формування податкового кредиту. Апелянт вважає, що висновки суду грунтуються на висновках акту перевірки, що виключає їх об’єктивності та законності. На думку апелянта, судом не досліджен надані позивачем докази неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень, зокрема, факт нарахування податку на прибуток лише за операціями ПП «Сфера»з контрагентом ТОВ «Турін-Дніпро». Як стверджує апелянт, під час перевірки податковим органом визнано наявність розрахункових та інших первинних документів на підтвердження валових витрат, а також використання отриманих за ними товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності ПП «Сфера». Що стосується оцінки угод ПП «Сфера»з ПП «Турін-Дніпро», ТОВ «Трансмультиторг»та ТОВ «ТД «Вікові традиції»апелянт вказує, що висновки суду не узгоджуються зі ст.204,215,234 ЦК України; крім того, не можуть бути підставою для висновку, що товари за такими договорами отримані безоплатно. Посилання ж суду на відсутність товарно-транспортних накладних як на доказ заниження позивачем податку на прибуток апелянт вважає безпідставним та вказує, що судом не досліджено наявність або відсутність обставин, пов’язаних з транспортуванням товарів, що виключає об’єктивність висновків з цього питання. Апелянт стверджує, що ним вірно віднесено до складу валових витрат витрати з господарських операцій з поставки товару, отримання якого підтверджується самим актом перевірки (стор. акту 4.5.6).

Крім того, апелянт виражає своє непогодження з висновком суду першої інстанції про завищення позивачем податкового кредиту у зв’язку з включенням до його складу сум ПДВ, отриманих за «нікчемними», на думку податкового органу, угодами з ПП «Турін-Дніпро», ТОВ «Трансмультиторг»та ТОВ «ТД «Вікові традиції». За твердженням апелянта, лише відсутність податкової накладної позбавляє права платника податків на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг); визнання ж угоди нікчемною можливе за рішенням суду, а не за висновками акту перевірки. Апелянт вказує, що сплатив суми ПДВ постачальникам; факт оплати підтверджується відповідним належними доказами; на підтвердження реальності здійсненої кожної господарської операції наявні податкові накладні. За таких обставин, стверджує апелянт, підстав для нарахування грошового зобов’язання як з податку на прибуток, так і з податку на додану вартість у відповідача не було.

Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, з урахуванням наданих заперечень, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснено перевірку Приватного підприємства «Сфера»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р. За результатами перевірки складено акт від 20.06.2011р. №379-23/2-30344629, в якому зазначено про відсутність об’єктів оподаткування по операціям з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників (ТОВ «Турін-Дніпро», ТОВ «Трансмультиторг», ТОВ «ТД «Вікові традиції») та по операціям з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям (а.с.47 т.1). В акті також зазаначено, що операції з поставки товарів від контрагентів (продавців) до ПП «Сфера»є нікчемними, оскільки не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) та не спричиняють реального настання правових наслідків (а.с.17,18,19 т.1). За висновками акту:

- в порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1,5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено податок на прибуток на загальну суму 238103,00грн. (в тому числі: І квартал 2010р. на 206964,00грн.; ІІ квартал 2010р. –16505,00грн.; ІІІ квартал 2010р. на 13764,00грн.; ІV квартал 2010р. на 870,00грн. (а.с.63 т.1));

- в порушення пп.7.4.1,7.4.4,7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено податок на додану вартість на загальну суму 447210,00грн. (в тому числі: у 2010р. в січні на 385887,00грн.; в лютому на 50000,00грн.; у квітні на 4502,00грн.; у травні на 863,00грн.; у червні на 636,00грн.; в липні 3841,00грн.; в серпні на 621,00грн.; у вересні на 544,00грн.; в жовтні на 316,00грн. (а.с.63 т.1)).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення від 07.07.2011р. №0000592342 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток на 297629,00грн., в тому числі: за основним платежем –238103,00грн. та штрафними санкціями –59526,00грн. (а.с.65 т.1), та №0000602342 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 559013,00грн., в тому числі: за основним платежем –447210,00грн. та штрафними санкціями –111803,00грн. (а.с.66 т.1).

Проаналізувавши матеріали спррави та норми права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо нарахування ПП «Сфера»суми грошового зобов’язання.

Так, за результатами перевірки діяльності позивача в розрізі відносин з його контрагентами відповідач дійшов висновку про те, що сума прибутку, який підлягає оподаткуванню по підприємству, занижено на загальну суму 952410,00грн. (а.с.47 т.1) у зв’язку із:

- завищенням валових витрат на суму, не підтверджену належними первинним документами, в тому числі у зв’язку з їх відсутністю;

- заниженням валового доходу у зв’язку з неоприбуткуванням товарів, безоплатно отриманих від невстановлених осіб;

- завищенням валових витрат на суму придбаних товарів, використання яких у власній господарській діяльності не доведено.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на нікчемності угод, укладених позивачем з ТОВ «Турін-Дніпро», ТОВ «Трансмультиторг»та ТОВ «ТД «Вікові традиції»(а.с.17,18,19 т.1). Стверджуючи нікчемність угод позивача з вказаними контрагентами, податковий орган намагався довести безтоварність господарських операцій та невикористання придбаного товару у власній господарській діяльності, а відтак, і про неправомірне заниження підприємством податку на прибуток на 238103,00грн., в тому числі:

- І квартал 2010 року на суму 206964,00грн. (827854,00 x 25%)

- ІІ квартал 2010 року на суму 16505,00грн. (66018,00грн. x 25%)

- ІІІ квартал 2010 року на суму 13764,00грн. (55057,00грн. x 25%)

- IV квартал 2010 року на суму 870,00грн. (3481,00грн. x 25%).

Проте, безтоварність господарських операцій матеріалами справи не встановлена, натомість актом перевірки, тобто самим відповідачем в акті перевірки зазначається про наявність товару та подальше його використання у власній господарській діяльності підприємства (а.с.17,18,19 т.1). Господарські зобов’язання за вказаними угодами не визнані в судовому порядку недійсними (ст.207 Господарського кодексу України).

Більш того, колегія суддів зазначає, що податкове законодавство не ставить податкові зобов’язання у залежність від дійсності угоди, тобто недійсність господарських операцій, недійсність або нікчемність угод не впливає на податковий облік платника податку, що виключає висновок про відсутність об’єктів оподаткування. Це також стосується операцій позивача з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників (ТОВ «Турін-Дніпро», ТОВ «Трансмультиторг», ТОВ «ТД «Вікові традиції»).

Доводи відповідача про неналежність розрахункових, платіжних та інших документів за господарськими операціями позивача колегією суддів до уваги не приймаються. Ані акт перевірки, ані заперечення відповідача не містять доказів порушення позивачем вимог пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.2.4 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Держаної податкової адміністрації України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядок їх заповнення»№ 165 від 30.05.1997р.

Складені позивачем на виконання договорів документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Первинні бухгалтерські документи позивача є достатнім підтвердженням правомірності віднесення позивачем відповідних витрат до складу валових згідно з п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». З урахуванням вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України слід визначитись, що відповідач зворотнього не довів, позицію позивача не спростував.

У звязку з вищевикладеним колегія суддів також не приймає до уваги доводи апелянта щодо відсутності товарно-транспортних накладних, на що посилається відповідач як на підставу вважати безтоварними господарські операції позивача з його контрагентами. Матеріали справи підтверджують товарність та реальність операцій, про що зазначено в самому акті перевірки.

З урахуванням вищевказаного слід дійти висновку про відсутність в діяльності позивача порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у податковому обліку вищевказаних операцій у період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р. Матеріали справи свідчать про правомірне включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ, фактично сплаченої постачальникам за придбаний товар, що підтверджено виконанням договорів позивача з його контрагентами, видатковими накладними, реєстрами виданих податкових накладних, наявність на належність яких відповідачем не заперечується (а.с.48 т.1).

Щодо фіктивності підприємств у ланцюзі господарських зобов’язань слід зазначити, що відповідачем не доведено факт фіктивності контрагентів позивача. Крім того, відповідач не обґрунтував твердження про зобов’язання позивача як платника податку перевіряти виконання податкових зобов’язань своїх контрагентів. Більш того, згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Законом України «Про податок на додану вартість»відповідальність особи настає внаслідок порушення, допущеного самою особою, а не її контрагентом. Виконання або невиконання контрагентом платника податку податкових або інших зобов’язань не може бути підставою для відповідальності такого платника.

За таких обставин слід зробити висновок, що відповідачем безпідставно донараховано позивачу грошове зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій, у зв’язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення слід скасувати.

Доводи апелянта обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи. Судове рішення винесено з невірним застосуванням норм матеріального права та без врахування усіх обставин у справі, що є підставою для його скасування. Апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду скасувати, позов слід задовольнити, скасувавши податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровської області від 07.07.2011 року №0000592342 та №0000602342.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сфера», м.Павлоград Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 року №2а/0470/11174/11 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 року №2а/0470/11174/11 скасувати.

Позов задовольнити. Скасувати податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровської області від 07.07.2011 року №0000592342 та №0000602342.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.П. Туркіна