Постанова № 30157979, 14.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2013 р.Справа № 1570/4020/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В,

судді - Жука С.І.

при секретарі - Кардашові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-23» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-23» до державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області державної податкової служби про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаж-23» звернулося до суду з позовом до ДПІ у м. Іллічівськ Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 26 березня 2012 року №№ 0000182200 і 0000192200 та наказу від 16 лютого 2012 року.

Свої позовні вимоги ТОВ «Монтаж-23» обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року у задоволенні вищенаведеного позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Монтаж-23» просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з правомірності спірних рішень відповідача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача щодо дотримання ним вимог діючого законодавства за період з 1 червня 2011 року по 31 жовтня 2011 року, результати якої відображені в акті від 27 лютого 2012 року № 565/23-0302/32004980 /а.с. 16-32/.

В акті перевірки здійснено висновок про порушення позивачем п. 198.3 ПК України, наслідком чого, на думку осіб, які проводили перевірку, стало заниження ПДВ на загальну суму 64122 гривень та завищенню від'ємного значення ПДВ за жовтень 2011 року на 1206 гривень. Зміст порушень полягав лише у документальному оформленні отримання послуг з будівництва від наступних контрагентів: ТОВ «Забудова світу», ТОВ «Тетрабудсервіс» та ТОВ «Кафі».

На підставі вищенаведеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26 березня 2012 року № 0000182200 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ на 1206 гривень у жовтні 2011 року та № 0000192200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму у 78053 гривень (основний платіж - 64122 гривень, штрафні санкції - 13931 гривень) /а.с. 33, 34/.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав від вищенаведених контрагентів (субпідрядників) послуги з будівництва, які в свою чергу були передані ним (позивачем), як підрядником, первинним замовникам зазначених послуг.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, лише документальне оформлення отримання вищенаведених послуг з будівництва позивачем від субпідрядників не могло викликати змін його майнового стану.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідача взагалі не мається належних та допустимих доказів відсутності змін майнового стану позивача у зв'язку з отриманням з наступною передачею іншим суб'єктам підприємницької діяльності послуг з будівництва (наприклад актів інвентаризацій активів та зобов'язань, актів відсутності наслідків будівництва в натурі та тощо).

Окрім того, позивач жодним чином не зміг пояснити подальшу передачу вищенаведених послуг первинним замовникам та отримання плати позивачем за їх (послуг) виконання.

Отже, на думку колегії суддів, подальша передача субпідрядних робіт позивачем їх замовникам та отримання плати від них (замовників) за їх (робіт) виконання виключає лише документальне оформлення таких господарських операцій, тобто зазначені операції призвели до реальних змін майнового стану позивача.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача щодо наявності деяких розбіжностей у документації позивача у зв'язку з тим, що вони (розбіжності) достовірно доводять виключно недбале ставлення до їх оформлення, а не фіктивність здійснених на їх підставі господарських операцій.

Окрім того, діюче законодавство не містить заборони на збільшення податкового кредиту у разі отримання послуг за усною домовленістю між суб'єктами господарської діяльності, при наявності податкових накладних на їх отримання.

Таким чином, на думку колегії суддів, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що податковим органом отримано лист №10243/7/15-610 від 28.11.2011 року ДПА у Печерському районі м. Києва, який містить інформацію щодо проведеної роботи при відпрацюванні схемного податкового кредиту, сформованого за рахунок ризикових контрагентів.

Враховуючи викладене позивачу було направлено запит №24165/10/23-0404 від 14.12.2011 року про надання письмових пояснень та документального підтвердження стосовно відносин з зазначеними контрагентами.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно із п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України обставиною для проведення документальної позапланової перевірки є наслідки перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації щодо виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

В матеріалах справи міститься повідомлення №21 від 06.02.2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та наказ про її проведення №181 від 16.02.2012 року, які були отримані 16.02.2012 року головним бухгалтером ТОВ «Монтаж-23».

Таким чином, враховуючи наявність інформації про можливі порушення податкового законодавства, тобто наявність обставин для проведення перевірки, направлення запиту з метою отримання первинних документів, вручення наказу про проведення перевірки та направлення на перевірку, суд вважає що у відповідача були всі підстави для проведення зазначеної перевірки

Щодо відсутності повноважень у голови комісії з проведення реорганізації ДПІ у м. Іллічівську на підписання наказу про проведення перевірки, слід зазначити, що п. 4 наказу ДПА в Одеській області №2296 від 14.10.2011 року про реорганізацію ДПІ було передбачено покладення обов'язків з керівництва ДПІ до реорганізації на голів відповідних комісії, тобто ця особа виконувала всі функції керівника податкового органу, в тому числі, підписання наказів.

Враховуючи вищевикладене вимоги щодо скасування наказу №181 від 16.02.2012 року Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про проведення перевірки позивача не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищенаведеного, колегія судів не погоджується з висновком суду першої інстанції про повну необґрунтованість даного позову та відсутність підстав для його часткового задоволення.

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив такі порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення даної справи, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення даного позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-23» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-23» - задовольнити частково.

Податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області державної податкової служби від 26 березня 2012 року №№ 0000182200 і 0000192200 - скасувати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанова у повному обсязі виготовлена 18 березня 2013 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /С.І. Жук/

/Ю.В. Яковлев/