Ухвала суду № 30157397, 22.03.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2013 року справа №2а/0570/17041/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Білак С.В.

при секретарі судового засідання Святодух О.Б.,

за участю представників сторін по справі:

позивач: Криворучко В.Ж.,

відповідач: Підопригора В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013р. по справі № 2а/0570/17041/2012 (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект Азов» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 04.12.2012 року № 0000082202 про донарахування податку на додану вартість в сумі 70 000,00 грн., та штрафних санкцій в сумі 17 500,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 04.12.2012 року № 0000082202 про донарахування податку на додану вартість в сумі 70 000,00 грн., та штрафних санкцій в сумі 17 500,00 грн..

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від04 лютого 2013р. позов задоволено повністю, внаслідок чого визнано недійсним податкового повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 04.12.2012 року № 0000082202 про донарахування податку на додану вартість в сумі 70 000,00 грн., та штрафних санкцій в сумі 17 500,00 грн..

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Донарахування позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість вважає правомірним, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення вимог п. 198.2, п.198.3,п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість 70 000,00 грн. за договором поставки від 03.01.2012р. № 0103, укладеним з ТОВ «АЗНТО».

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКТ АЗОВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Азовський завод насосного теплового обладнання» за період з 01.06.2012р. по 30.06.2012р. , за результатами якої складено акт 30.11.2012р. № 564/22-2/32164072 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2012 року № 0000082202, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 87500 грн., у тому числі основний платіж 70000 грн., фінансові санкції 17500 грн.

Підставою для прийняття наведеного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 198.2, п.198.3,п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість 70 000,00 грн. за договором поставки від 03.01.2012р. № 0103, укладеним з ТОВ «АЗНТО»..

В основу висновків акту перевірки полягли ознаки нікчемності угод, укладених позивачем із зазначеним контрагентом. Податковий орган вважає, що оскільки у ТОВ «АЗНТО» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно з ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228, 655, 662, 658 Цивільного кодексу України, укладені ТОВ «АЗНТО» з контрагентам правочини є нікчемними.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Азовський завод насосного теплового обладнання» укладено договір поставки від 03.01.2012р. № 0103, згідно з яким ТОВ «Азовський завод насосно-теплового обладнання» (Постачальник) зобов'язується виготовити та поставити продукцію окремими партіями згідно найменування та асортименту, вказаного в специфікаціях, а ТОВ «Комплект Азов» (Покупець) - прийняти та оплатити кожну партію товару (арк. справи 40). За вказаною угодою позивач включив до податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2012р. суму 70 000,00 грн.

Згідно зі специфікацією до договору від 25.05.2012р. (додаток № 4 до договору) поставлено ролик Кр.А-6916 у кількості 200 штук на загальну суму 420 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 70 000,00 грн..

Позивачем отримано від ТОВ «АЗНТО» рахунок-фактуру від 27.06.2012р. № СФ-026 на суму 420 000,00 грн. (дійсний до сплати до 16.07.2012р.), видаткову накладну від 27.06.2012р. № РН-012. На підставі отриманої від ТОВ «АЗНТО» податкової накладної на суму 420 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 70 000,00 грн. (арк. справи 44 - 46) позивач сформував податковий кредит та відобразив його у декларації за червень 2012р. та в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за червень 2012р.

Розрахунки за придбані товари проводились на підставі вказаної видаткової накладної, рахунку-фактури, про що свідчать платіжні доручення від 02.07.2012р. № 1197647067 на суму 71 400,00 грн. та від 10.07.2012р. № 1197647093 на суму 174 300,00 грн., від 16.07.2012р. № 1197647106.

За приписами п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Факт отримання позивачем продукції від ТОВ «АЗНТО» підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами ( видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні) , які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Оплата отриманої продукції та послуг підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

З матеріалів справи також вбачається, що між позивачем та ТОВ «АЗНТО» було укладено також договір відповідального зберігання від 27.06.2012р. № 1707, згідно з яким ТОВ «АЗНТО» (Зберігач) здійснює зберігання продукції - роликів А-6916 в охоронюваному приміщенні на складі за адресою: вул. Героїв Сталінграду, 3, строк зберігання складає не більше ста календарних днів. Продукцію було передано на зберігання відповідно до акту приймання-передачі на відповідальне зберігання, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-021

Виконання послуг по відповідальному зберіганню також підтверджується податковою накладною від 18.09.2012р. № 35, рахунком-фактурою від 12.09.2012р. № СФ-037, актами повернення з відповідального зберігання від 10.09.2012р. № 10/09 та від 31.08.2012р. № 31/08.

Транспортування продукції здійснено на підставі товарно-транспортних накладних від 31.08.2012р. та від 10.069.2012р.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані. Відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладеного правочину, фактично керувався лише припущеннями, що є недопустимим.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013р. по справі № 2а/0570/17041/2012- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013р. по справі № 2а/0570/17041/2012- залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 березня 2013 року.

Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 25 березня 2013р.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: М.Г.Сухарьок

С.В. Білак