Ухвала суду № 30155883, 05.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року Справа № 140451/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Буському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства ,,Сторонибабський спиртовий завод" до державної податкової інспекції у Буському Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

12 березня 2012 року державне підприємство (ДП) ,,Сторонибабський спиртовий завод" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Буському районі Львівської області від 29 лютого 2012 року за №0000202311, №0000192311, №0000991701.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Буському районі Львівської області подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою доводи податкового органу про нікчемність укладених між позивачем та приватним підприємством ,,ТАС Агротранс" угод та неправомірність віднесення до складу валових витрат 140168, 40 грн. та до податкового кредиту сум ПДВ по вказаних угодах в розмірі 23 361, 00 грн.

Також суд не взяв до уваги акт позапланової невиїзної документальної перевірки ПП ,,ТАС Агротранс", згідно висновків якого по ланцюгу постачання не встановлено фактичного руху товару. Крім того, за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі ПП ,,ТАС Агротранс", даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, транспортних засобів та торгівельного обладнання, що свідчить про відсутність фактичного здійснення відповідної господарської діяльності (поточних операцій у сфері оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин) в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на викладене, ДПІ у Самбірському районі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судове засідання апеляційного суду не з'явився, що не є перешкодою для розгляду справи у його відсутності на підставі вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що на підставі висновків планової виїзної перевірки, оформленої актом від 16.02.2012 року №35/23-0/00374775, ДПІ у Буському районі 29 лютого 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення: за №0000202311, яким ДП ,,Сторонибабський спиртовий завод" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 38940,00 грн., з яких 31152,00 грн. основного платежу та 7788,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000192311, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 34144,00 грн., з яких 27315,00 грн. основного платежу та 6829,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000991701, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на доходи найманих працівників в сумі 3034,31 грн., з яких 2502,70 грн. основного платежу та 531, 61 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки податкового органу базуються на тому, що на порушення вимог п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 31 152, 00 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 12 372, 00 грн. та 4 квартал 2010 року в сумі 18 780, 00 грн.;

- на порушення вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4., п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" занижено податок на додану вартість в сумі 27315, 00 грн., в тому числі за травень 2010 року на суму 1 555, 00 грн., за червень 2010 року - 317, 00 грн., за вересень 2010 року - 9 897, 00 грн., за жовтень 2010 року - 15 546, 00 грн.;

- на порушення пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.22.3 ст.22 Закону України ,,Про податок з доходів фізичних осіб", п.164.2.17 Податкового кодексу України позивачем не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб за 2010-2011 роки на суму 2 502, 70 грн., в тому числі за 2010 рік на суму 2 083, 35 грн., за 2011 рік - 419, 35 грн.

На думку податкового органу господарські операції позивача з ,,ТАС Агротранс" із придбання зерна не мали реального товарного характеру.

Крім того, податковий орган вважає, що позивач при оплаті вартості поповнення рахунків мобільного зв'язку, яким користувались директор та головний бухгалтер, на загальну суму 16703,80 грн. не утримав та не сплатив податок з доходів фізичних осіб з наданих матеріальних благ.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ,,ТАС Агротранс" мали реальний характер, а тому позивачем правомірно віднесено до валових витрат кошти на придбання зерна та суми ПДВ по цих операціях до складу податкового кредиту.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР ,,Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Таким чином, платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів за обов'язкової умови, що зазначені витрати сплачені (нараховані) у зв'язку з підготовкою, організацією, і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці та використані ним в господарській діяльності.

Виходячи зі змісту вищенаведених Законів, апеляційний суд вважає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит та віднесення витрат до складу валових витрат можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, робіт, послуг з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише тільки оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, на виконання умов Договору №01/06/09 від 01.06.2009 року ПП ,,ТАС Агротранс" здійснило реалізацію зернових ДП ,,Сторонибабський спиртовий завод" на загальну суму 3450000,00 грн.. згідно специфікацій на кожну партію товару, які є невід'ємними частинами договору.

Контрагент позивача - ПП ,,ТАС Агротранс" на час укладення договору та здійснення господарських операцій був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, був платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ, яке не було анульовано, а відтак мав право на виписку податкових накладних.

Факт поставки зерна підтверджується належним чином оформленими первинними документами: договором поставки зернових за №01/06/09 від 01.06.2009 року, специфікаціями до укладеного договору №1 від 01.06.2009 року, №2 від 05.07.2010 року, №3 від 01.08.2010 року, №4 від 16.09.2010 року, №5 від 20.10.2010 року, виписаними ПП ,,ТАС Агротранс" податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Факт оплати отриманого зерна підтверджується випискою по рахунку №26008244408001 ПриватБанку.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" податковим органом не спростовується.

Крім того, податковим органом на виконання наказу ДПА України №160 від 24.03.2004 року на ДП ,,Сторонибабський спиртовий завод" створений та функціонує контрольний пост державної податкової інспекції по контролю за дотриманням законодавства з питань виробництва та обігу спирту, складовою частиною якого є контроль за обліком надходження та витрачання сировини, яка використовується для виробництва спирту. З цією метою податковим органом ведеться контрольний журнал обліку сировини, яка використовується для виробництва на ДП ,,Сторонибабський спиртовий завод.

Суд першої інстанції оглянув в судовому засіданні зазначений контрольний журнал та встановив, що в ньому є записи про надходження зерна від ПП ,,ТАС Агротранс" із зазначенням дати надходження зерна, його кількості, номерного знаку транспортного засобу, прізвища водія, номера товарно-транспортної накладної.

Придбане зерно позивач використав у своїй господарській діяльності з виробництва спирту, який був реалізований за договорами поставки спирту на внутрішній ринок.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо реального характеру вказаних господарських операцій поставок зерна та правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ним по цих господарських операціях.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що податковий орган безпідставно дійшов висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та зазначеним контрагентом, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку договору поставок зернових та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Такі висновки суду першої інтонації узгоджуються з приписами ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно яких доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Суд першої інстанції також обґрунтовано визнав протиправним донарахування податку з доходів фізичних осіб, оскільки позивачем проводилась оплата вартості послуг оператора мобільного зв'язку виключно по номерах, які облікуються на підприємстві, а не по приватних номерах найманих працівників. Оплачені послуги мобільного зв'язку використовувались підприємством при здійсненні ним господарської діяльності, що підтверджується рахунками-фактурами про оплати послуг мобільного зв'язку абонентом ДП ,,Сторонибабський спиртовий завод".

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що такі виплати не є додатковим благом в розумінні п.164.2.17 ст.164 Податкового кодексу України.

Доводи апеляційної скарги не містять доказів на спростування висновків суду першої інстанції, а тому скарга є безпідставною та такою, що не належить до задоволення.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Буському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року у справі № 2а-2091/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 11 березня 2013 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Р.Й.Коваль