Ухвала суду № 30153769, 22.02.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1311/1-71/11 Головуючий у 1 інстанції: Бакай І.А.

Провадження № 11/783/181/13 Доповідач: Вовк А. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2013 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Вовка А.С.,

суддів - Олексієнко М.Ю., Михалюка В.О.

з участю прокурора - Добровольського П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальну справу за апеляцією, з урахуванням поданих доповнень, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - Мазаря М.Т. на вирок Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 червня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та мешканка АДРЕСА_2, /фактичне місце проживання АДРЕСА_1/, громадянка України, українка, не одружена, з середньою спеціальною освітою, непрацююча, раніше судима 19.12.2008р. Кам'янка-Бузьким районним судом Львівської області за ч. 2 ст.186 КК України, із застосуванням ст. 75 КК України на 4 роки позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,

визнана винною і засуджена за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 /три/ роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового складання покарань, приєднано невідбуту частину покарання за вироком Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 19.12.2008р. та остаточно призначено покарання ОСОБА_2 у виді 4 /чотирьох/ років 1 /одного/ місяця позбавлення волі.

У відповідності до ст. 83 КК України ОСОБА_2 від відбування покарання до досягнення її дитиною трьохрічного віку звільнено.

Контроль за поведінкою ОСОБА_2 покладено на КВІ Кам'янка-Бузького району УДДУ ПВП у Львівській області.

Запобіжний захід ОСОБА_2 підписку про невиїзд - залишено без змін до вступу вироку в закону силу.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь НДЕКЦ при УМВСУ у Львівській області 309 /триста дев'ять/ гривень 60 коп. на р/р 312592722100042, МФО 825014, ЄДРПОУ 25575150, ГУДК у Львівській області , - за дослідження № 9/167 від 15.07.2010р. та 412 /чотириста дванадцять/ грн. 80 коп. на р/р 31259272210042, МФО 825014. ЄДРПОУ 25575150, ГУДК у Львівській області , - за експертизу № 9/284 від 02.08.2010р.

Вирішено питання з речовими доказами.

Вироком суду першої інстанції, ОСОБА_2 визнана винною і засуджена за те, що будучи раніше судимою, останній раз 19.12.2008р. Кам'янка-Бузьким районним судом за ч. 2 ст.186 КК України на строк 4 роки позбавлення волі на підставі ст.75 КК України від призначеного покарання звільнена з іспитовим терміном 2 роки, на шлях виправлення не стала та повторно вчинила новий злочин, а саме 10.07.2010 року біля 05.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в квартирі ОСОБА_3, що АДРЕСА_3, таємно викрала в останнього мобільний телефон марки «Нокіа» моделі « 6120с-1», згідно висновку експерта орієнтовною вартістю 680 грн., у якому містилась «сім-карта» мобільного оператора «Київстар» вартістю 25 грн., на рахунку якої було 10 грн., чим завдала матеріальної шкоди потерпілому на загальну суму 715 грн.

В апеляції, з урахуванням поданих доповнень, прокурор просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу скерувати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду. Не оспорюючи фактичні обставини справи та висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй злочину, покликається на неправильне застосування кримінального закону в частині застосування положень ст. 83 КК України, яка передбачає можливість звільнення від відбування покарання засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, однак такою не передбачено можливості звільнення від відбування покарання засуджених жінок, які стали вагітними до постановлення вироку.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану ним апеляцію, вивчивши матеріали кримінальної справи та проаналізувавши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини засудженої ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку злочинних діях відповідає фактичним обставинам справи та ніким не оспорюється. Порушень кримінально-процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість засудженої та на кваліфікацію її дій, не виявлено.

Дії ОСОБА_2 за ч.2 ст. 185 КК України кваліфіковано вірно, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Щодо звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання до досягнення дитиною трирічного віку із застосуванням ст. 83 КК України - то в цій частині вирок суду підлягає скасуванню, а справа скеруванню на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

Відповідно до ст. 367 КПК України 1960 року, підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у частині першій ст. 347 цього Кодексу, при розгляді справи в апеляційному порядку є, зокрема, неправильне застосування кримінального закону.

Згідно положень ст. 83 КК України засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку. Тобто, умовами такого звільнення є: а) засудження жінки до обмеження волі незалежно від призначеного строку або до позбавлення волі, крім позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини; б) звільнення від відбування покарання поширюється на жінок, які завагітніли або народили дитину під час відбування покарання.

Проте суд, звільняючи ОСОБА_2 від відбування покарання із застосуванням ст. 83 КК України, не врахував, що можливості звільнення від відбування покарання засуджених жінок, які стали вагітними до постановлення вироку, положеннями згаданої статті не передбачено.

Таким чином, доводи прокурора є підставними, а тому апеляція підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України 1960 року, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - Мазаря М.Т. задоволити.

Вирок Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 червня 2011 року щодо ОСОБА_2 - скасувати. Справу скерувати на новий судовий розгляд до того ж суду.

Запобіжний захід ОСОБА_2 - підписку про невиїзд - залишити без змін.

Головуючий:

Судді: