Постанова № 30150574, 18.03.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 березня 2013 р. справа № 2-а- 14440/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Лишняк І.В.

за участю:

представників позивача - Стриж Л.А., Зінченко Т.Л.,

представників відповідача - Данканич М.Д., Шепітько Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр Росія" до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр Росія" (далі - ТОВ "Кінотеатр Росія") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Московському районі м.Харкова), з урахуванням уточнених позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень №0000792220 від 19.07.2012 року в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 16982776,00 грн. та №0001382220 від 15.10.2012 року в частині зменшення податку на додану вартість на суму 461458,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ "Кінотеатр Росія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, ДПІ у Московському районі м.Харкова 05.07.2012 року було складено Акт перевірки за №1188/2220/32438963. Представники позивача вказали, що облікова політика ТОВ "Кінотеатр Росія" за період 2009-2011 роки не передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу; відповідно до вимог П(С)БО 31 «Фінансові витрати» Товариством не може бути застосовано створювання кваліфікаційного активу; по законодавчо закріпленим критеріям відноситься до суб'єкта малого підприємництва-юридичної особи, то фінансові витрати Товариства визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані відповідно до п.п.5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону про прибуток. Крім цього, представники позивача зазначили, що фактична наявність та вірне заповнення податкових накладних від постачальника ТОВ "Центробуд" є документальним підтвердженням включення суми податку на додану вартість позивачем до податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за червень - грудень 2009 року, січень, березень, квітень 2010 року в розмірі 369167,00 грн. згідно чинного законодавства. Позивач не погоджується з висновками вказаного акту перевірки та вважає, що податкові повідомлення -рішення, прийняті на його підставі, підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали на підставі викладених у позові фактів та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на матеріали перевірки, якою встановлено порушення ТОВ "Кінотеатр Росія", а саме:

- завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 18973453 грн., у тому числі за 2009 рік на суму 1017794 грн., за 2010 рік на суму 2219172 грн., за 1 квартал 2011 року 12785708грн, за 2-4 квартал 2011 року на суму 2267725 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 18973453 грн. в порушення п 150.1 ст. 150 ПК України та п.п.5.3.9 п.5.3. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 18.11.97 р. N 639/97-ВР. В результаті чого ТОВ «Кінотеатр Росія» було занижено об'єкт оподаткування з податку на прибуток на суму 916900 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 року на суму 916900 грн. та занижено податок на прибуток на суму 192549 грн.

- п. п. 7.2.6 п. п. 7.2 ст. 7 та п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97 - ВР. Із змінами та доповненнями підприємством до складу податкового кредиту за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 року віднесено суми податку на додану вартість у загальній сумі 564681 грн. у т.ч. за листопад 2009 на суму 564681грн.Враховуючи викладене, керуючись ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України, ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Представник відповідача зазначив, що від'ємне значення об'єкта оподаткування у платника податків виникло у зв'язку з тим, що 28.07.2005 року ТОВ «Кінотеатр Росія» уклало кредитний договір з ВАТ „Мегабанк" за №79/005 на відкриття кредитної лінії (надалі - кредит) у сумі 2999313,28 доларів США, строком до 31 грудня 2012 року. Відсоткова ставка 18% річних та у сумі 3940000 грн., строком до 15 грудня 2012 року. Кредитні кошти призначені для ремонту та відновлення нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект 50 річчя ВЛКСМ, буд.54., а також для рефінансування заборгованості за кредитним договором 79/005 від 28.07.2005 р., укладеними з ВАТ „Мегабанк". Позичальник - ТОВ «Кінотеатр Росія» зобов'язаний використати кредит на зазначені цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів. ТОВ «Кінотеатр Росія» за використання кредитних коштів сплачував відсотки по кредиту та відносив до складу валових витрат за період 2 квартал 2008 - 1 квартал 2011 року по рядку 05.2 у 1 кварталі 2011 року та в подальшому по ряд. 06.5 за період з 2 квартал 2011 - 1 квартал 2012 року у загальній сумі 18973453,73 грн.

В ході проведення перевірки було встановлено, що отримані кредитні кошти були спрямовані на розрахунки з постачальниками та підрядниками за проведення реконструкції будівлі кінотеатру та рефінансування раніше отриманих кредитів для здійснення ремонту будівлі кінотеатру. При цьому згідно даних бухгалтерського обліку підприємства відбулось збільшення вартості основних засобів підприємства (будівлі кінотеатру), тобто збільшено вартість кваліфікованого активу. При цьому, починаючи з 01.04.2011 року підприємство відповідно до п.п.141.1 п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України визначає фінансові витрати, які відносяться до складу витрат в податковому обліку, за мінусом витрат на відсотки, що включаються до складу собівартості кваліфікаційного активу, не коригуючи при цьому витрати попередніх періодів. Але, при введенні в експлуатацію кваліфікаційного активу: вартість активу в податковому і бухгалтерському обліку буде відрізнятись на суму відсотків, нарахованих станом на 01.01.2011 року, які підлягають капіталізації, за умови, що підприємство перерахує в бухгалтерському обліку вартість кваліфікаційного активу; якщо суму коригування вартості кваліфікаційного активу в результаті зміни облікової політики підприємство не зможе визначити, тоді при введенні в експлуатацію кваліфікаційного активу вартість введеного об'єкта в податковому і бухгалтерському обліку буде відрізнятись на суму відсотків, які капіталізувались, за І квартал 2011 р.

Окрім цього, дані бухгалтерського обліку не підтверджують факт отримання податкових накладних та право їх включення до податкового кредиту у податкових періодах за листопад 2010 року.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до наявних в матеріалах справи довідки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичної осіб та фізичних осіб -підприємців, ТОВ "Кінотеатр Росія" зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Харківської міської ради 19.05.2003 року.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи, вбачається, що ТОВ "Кінотеатр Росія" перебуває на обліку в ДПІ у Московському районі м.Харкова та зареєстровано платником податку на додану вартість з 22.03.2006 року.

На підставі направлень від 15.05.2012 року №275, 276, 277, 278, виданих ДПІ у Московському районі м.Харкова, згідно із ст.20, ст.77 Податкового кодексу України, у відповідності з національним планом-графіком проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, фахівцями ДПІ у Московському районі м.Харкова з 15.05.2012 року по 26.06.2012 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Кінотеатр Росія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт перевірки №1188/2220/32438963 від 05.07.2012 року, відповідно до якого встановлено порушення ТОВ "Кінотеатр Росія":

1. завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 18973453 грн., у тому числі за 2009 рік на суму 1017794,00 грн., за 2010 рік на суму 2219172,00 грн., за 1 квартал 2011 року 12785708,00 грн., за 2-4 квартал 2011 року на суму 2267725,00 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 18973453,00 грн. в порушення п 150.1 ст. 150 ПК України та п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 18.11.97 р. N639/97-ВР. В результаті чого ТОВ «Кінотеатр Росія» було занижено об'єкт оподаткування з податку на прибуток на суму 916900,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 року на суму 916900,00 грн. та занижено податок на прибуток на суму 192549,00 грн.

2. п. п. 7.2.6 п. п. 7.2 ст. 7 та п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97 - ВР. Із змінами та доповненнями підприємством до складу податкового кредиту за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 року віднесено суми податку на додану вартість у загальній сумі 564681,00 грн. у т.ч. за листопад 2009 року на суму 564681,00 грн.

3. п.п.4.2.1 п.4.2 , ст.4 Закону України № 889-IV від 22.05.2003 року " Про податок з доходів фізичних осіб", а саме не нарахування та не включення до загального місячного обороту по к-ту рах. 641, податку на доходи фізичних у червні, листопаді, грудні 2010 року у сумі - 900,0 грн., з сум, які були перераховані приватному нотаріусу за вчинення нотаріальних дій.

п.176.2 (б) ст.176 , абз.1 п. 119.2 ст.119 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755у 2011 року, а саме: надання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку за ф. 1 ДФ не у повному обсязі та з недостовірними відомостями.

З матеріалів справи та пояснень сторін, судом встановлено, що ТОВ "Кінотеатр Росія" на підставі п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України подав до ДПІ у Московському районі м.Харкова заперечення до вказаного акту перевірки за вих. №30 від 09.07.2012 року. 17.07.2012 року відповідачем була надана відповідь на заперечення до акту перевірки, відповідно до якої, висновки акту перевірки залишені без змін.

За наслідками акту перевірки №1188/2220/32438963 від 05.07.2012 року ДПІ у Московському районі м.Харкова були прийняті податкові повідомлення - рішення від 19.07.2012 року №0000792220, №0000802220 та №000081220.

Керуючись положеннями п.56.1, п.56.2, п.56.3 ст.56 Податкового кодексу України, 27.07.2012 року, позивач подав скаргу до Державної податкової служби у Харківській області, про що письмово повідомив відповідача.

06.08.2012 року Державною податковою службою у Харківській області було прийняте рішення №3971/10/10.2-17 про продовження строку розгляду скарги до 25.09.2012 року.

З наслідками розгляду скарги, 11.09.2012 року Державна податкова служба у Харківській області своїм рішенням №4522/10/10.2-17 зобов'язала ДПІ у Московському районі м. Харкова провести позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року. Також, ДПС у Харківській області 24.09.2012 року було прийняте рішення №4774/10/10.2-17 про результати розгляду скарги позивача, яким скасоване податкове повідомлення-рішення №0000812220 від 19.07.2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 244392,50 грн. (основний платіж 195514,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 48878,50 грн.), в іншій частині вказане рішення та податкові повідомлення-рішення від 19.07.2012 р. №0000792220, №0000802220 залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Позивач, 05.10.2012 року подав повторну скаргу до Державної податкової служби України.

15.10.2012 року ДПІ у Московському районі м. Харкова з урахуванням рішення ДПС у Харківській області від 24.09.2012 року №4774/10/10.2-17 було винесено податкове повідомлення-рішення №0001382220.

Позивач, 22.10.2012 року у зв'язку з отриманням нового податкового повідомлення-рішення позивач направив до ДПС України уточнення до скарги, за наслідками розгляду якої 26.10.2012 року Державною податковою службою України було прийняте рішення №4300/0/61-12/10-2115 про продовження строку розгляду скарги до 06.12.2012 року та 07.12.2012 року позивачем було отримане рішення ДПС України про результати розгляду повторної скарги від 05.12.2012 року №6629/0/61-12/10-2115, яким залишено без змін податкове повідомлення рішення №0000812220 від 19.07.2012 року з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 15.10.2012 р. №0001382220); скасоване податкові повідомлення-рішення №0000792220, №0000802220 від 19.07.2012 р. в частині зменшеного перевіркою від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та донарахованого податку на прибуток на підставі неврахування перевіркою від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 року в сумі 1073778,00 грн. з посиланням лише на п. 150.1 ст. 150, п.3 підрозділу 4 розділу XX ПКУ, та у відповідній частині штрафні санкції і в зазначеній частині рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а в іншій частині податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги залишено без змін, а скарга - без задоволення.

З урахуванням уточнених позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у Московському районі м. Харкова №0000792220 від 19.07.2012 року в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 16982776,00 грн. та №0001382220 від 15.10.2012 року в частині зменшення податку на додану вартість на суму 461458,75 грн., суд розглядає вказаний адміністративний позов в межах позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що від'ємне значення об'єкта оподаткування у платника податків виникло у зв'язку з тим, що 28.07.2005 року ТОВ «Кінотеатр Росія» заключив кредитний договір з ВАТ „Мегабанк" за № 79/005 на відкриття кредитної лінії у сумі 2999313,28 доларів США, строком до 31 грудня 2012 року. Відсоткова ставка склала 18% річних, що у сумі складає 3940000,00 грн., строком до 15 грудня 2012 року. Кредитні кошти призначені для ремонту та відновлення нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект 50 річчя ВЛКСМ, буд.54, а також для рефінансування заборгованості за кредитним договором №79/005 від 28.07.2005 року, укладеним з ВАТ „Мегабанк". Позичальник - ТОВ «Кінотеатр Росія» зобов'язаний використати кредит на зазначені цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів.

Відповідно до матеріалів справи та пояснень сторін, ТОВ «Кінотеатр Росія» за використання кредитних коштів сплачувало відсотки по кредиту та відносило до складу валових витрат за період 2 квартал 2008 - 1 квартал 2011 року по стр.05.2 у 1 кварталі 2011 року та в подальшому по ряд. 06.5 за період з 2 квартал 2011 - 1 квартал 2012 року у загальній сумі 18973453,73 грн.

Перевіркою встановлено, що починаючи з 1 кварталу 2011 року підприємство послідовно декларувало від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, збитки, які перенесені позивачем з 1 кварталу 2011 року в 2 квартал 2011 року утворилися за рахунок включення до складу валових витрат відсотків по кредиту банку, курсових різниць по відсоткам за кредит, курсових різниць по кредиту, що виникли починаючи з 2 кварталу 2008 року.

З метою з'ясування обставин утворення збитків підприємства посадовими особами, що здійснювали перевірку було надано письмовий запит від 19.06.2012 року. Однак, підприємством листом від 20.06.2012 року №28 (вх.ДПІ № 5434/10 від 22.06.2012 року) було відмовлено в наданні пояснень та документальних підтверджень утворених збитків підприємства.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 18.11.1997 року N639/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на вказаний факт ненадання ТОВ "Кінотеатр Росія" первинних бухгалтерських документів, щодо обставин утворення збитків підприємства, суд приходить до висновку, що твердження представників позивача щодо віднесення до складу витрат обігових коштів та інших поточних платежів за рахунок кредитних коштів не відповідає фактичним обставинам справи, не має документального підтвердження та не було предметом дослідження під час проведення перевірки.

Як встановлено в ході розгляду справи, за рахунок кредитних коштів ТОВ "Кінотеатр Росія" було реконструйовано приміщення кінотеатру, яке є власністю позивача та використовується для одержання прибутку, в тому числі здавання в оренду, погашення відсотків по кредиту банку, курсових різниць по відсоткам за кредит, курсових різниць по кредиту, що виникли починаючи з 2 кварталу 2008 року.

Отримані від банківських установ кошти витрачались на підготовку до будівництва, будівництво, оснащення власних основних засобів.

Тобто, позивач отримував кредит з метою придбання, виготовлення, реконструкції, модернізації, ремонту та іншого поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації згідно зі ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон) визначено загальний порядок формування складу валових витрат платника податку, які враховуються ним у зменшення валових доходів.

Згідно з підпунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями встановлено пунктом 5.5 ст. 5 Закону. Зокрема, відповідно до пп.5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

При цьому, якщо платник податку отримує кредит з метою придбання, виготовлення, реконструкції, модернізації, ремонту та іншого поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації згідно ст. 8 Закону, то мають місце дві окремі господарські операції, а саме: перша отримання кредиту, а друга придбання або ремонт основних фондів за рахунок залучених коштів.

Згідно з п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку)

Відповідно до п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509, придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Відповідно до п.3 Загальних положень Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 №415, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.05.2006 за №610/12484, кваліфікаційний актив - актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення.

Приклади кваліфікаційних активів наведені в Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", зокрема, будівля, яка потребує добудови, реконструкції, реставрації та іншого поліпшення. Згідно до роз'яснень Мінфіну (лист від 01.06.2006 р. №31-34000-10-5/11601) - більше трьох місяців.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.05.2009 року у справі №11/103-09 встановлено, що реконструкція нежитлової будівлі кінотеатру, що належить ТОВ "Кінотеатр Росія" здійснювалась з березня 2005 року по листопад 2006 року, тобто понад 3 місяці.

Також, в матеріалах справи міститься акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта на реконструйовану будівлю кінотеатру №22/24 від 06.12.2006 року.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи цільове призначення отриманого ТОВ "Кінотеатр Росія" кредиту, внаслідок реконструкції капітальної будівлі кінотеатру, остання є кваліфікаційним активом.

Собівартість кваліфікаційного активу - це витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу.

Фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями.

Капіталізація фінансових витрат - включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу.

У разі безпосереднього позичання коштів з метою створення кваліфікаційного активу сумою фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, є фактичні, визнані у звітному періоді, фінансові витрати, які пов'язані з цим запозиченням (за вирахуванням доходу від тимчасового фінансового інвестування запозичених коштів) (п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати").

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ "Кінотеатр Росія" було фактично проведено капіталізацію фінансових витрат через створення кваліфікаційного активу, отже витрати ТОВ "Кінотеатр Росія" на виплату процентів за кредитним договором, курсової різниці та витрат на рефінансування заборгованості за кредитом, також спрямовані на створення кваліфікаційного активу та підпадають під включення до його собівартості, а не до складу валових витрат.

Щодо посилань представників позивача, що ТОВ "Кінотеатр Росія" є суб'єктом малого підприємництва, та як наслідок фінансові витрати не капіталізуються, а визнаються витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" фінансові витрати визнаються, зокрема, суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності та юридичними особами, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ), витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями).

Тобто, суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, що не займаються підприємницькою діяльністю, крім бюджетних установ, фінансові витрати не капіталізують. Інші підприємства капіталізують фінансові витрати відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати".

Судом з пояснень представників позивача та матеріалів справи встановлено, що господарська діяльність ТОВ "Кінотеатр Росія" не припинялась, про що свідчать наявні в матеріалах справи договори оренди та зберігання обладнання: договір №3-05 від 01.03.2005 року, договір від 01.12.2005 року та договір №06/КНА/50L від 21.03.2006 року.

Таким чином, застосування норм п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" у відношенні ТОВ "Кінотеатр Росія" є неприпустимим.

Відносно тверджень представників позивача, що обліковою політикою ТОВ "Кінотеатр Росія" не передбачалась капіталізація фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу за період 2009 - 2012 року, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами п.12 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» вплив зміни облікової політики підприємства відображається шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного періоду. При цьому вартість кваліфікаційного активу повинна бути перерахована ретроспективним методом.

Також, слід враховувати, що у разі, якщо суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики.

Отже, наявність наказів №1 від 03.01.2007 року та №7/1 від 01.04.2011 року, якими затверджено облікову політику підприємства не впливає на зміст бухгалтерського обліку та не змінює факт капіталізації фінансових витрат. Крім цього, не визначає облікову політику підприємства за період з моменту взяття кредиту на реконструкцію будівлі до прийняття наказу у 2007 році.

Таким чином, суд приходить до висновку про відповідність фактичним обставинам справи висновків ДПІ у Московському районі м.Харкова, які слугували підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення №0000792220 від 19.07.2012 року в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 16982776,00 грн.

Відносно правомірності винесення ДПІ у Московському районі м.Харкова податкового повідомлення - рішення №0001382220 від 15.10.2012 року в частині зменшення податку на додану вартість на суму 461458,75 грн., судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у 2006-2007 році ТОВ "Кінотеатр Росія" здійснювало реконструкцію власної будівлі, основним підрядчиком при цьому виступив ТОВ «Центробуд» (іпн 329516420321) на підставі договору підряду №2-с від 01.08.2004 року.

На здійснені роботи підприємством ТОВ «Центробуд» було виписано податкові накладні: № 11 від 03.04.2007 року на загальну суму 415000,00 грн., у.т.ч. ПДВ 69166,67 грн., №10 від 20.03.2007 року на загальну суму 12000000,00 грн., у.т.ч. 200000,00 грн., №14 від 18.05.2007 року на загальну суму 600000,00 грн., у т.ч. 100000,00 грн.

З пояснень представників позивача та змісту адміністративного позову вбачається, що ТОВ "Кінотеатр Росія" отримало податкову накладну №11 - 01.01.2008 року, №10 - 01.03.2008 року, №14 - 01.01.2008 року.

Відповідно до наявних в матеріалах справи декларацій з ПДВ, уточнюючих розрахунків, розрахунків коригувань ПДВ, ТОВ "Кінотеатр Росія" по податковій накладній №11 у червні 2009 було віднесено до податкового кредиту суму 29066,67 грн.; у серпні 2009 року 40100,00 грн.; по податковій накладній №10 від 20.03.2007 року у липні 2009 року було віднесено до податкового кредиту суму 87100,00 грн., у листопаді 2009 року 38900,00 грн., у грудні 2009 року 68000,00 грн., у січні 2010 року 6000,00 грн.; по податковій накладній №14 від 18.05.2007 року у березні 2010 року було віднесено до податкового кредиту суму 50400,00 грн., у квітні 2010 року 49600,00 грн. У листопаді 2010 року підприємством було зменшено суми по накладним №11, 10, 14 та одночасно збільшено вищевказані суми зі зміною причини включення, а саме зміна періоду виправлення помилки.

Суд зазначає, що необхідною умовою для включення платником ПДВ сум податку до податкового кредиту в податковій звітності є підтвердження цих сум податковою накладною, виписаною на поставку товару (послуг) відповідно до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст.7 Закону України №168-97/ВР особою, зареєстрованою платником цього податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168-97/ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, належним чином оформлена податкова накладна є обов'язковим підтвердженням задекларованої суми податкового кредиту, однак, це не єдина умова для виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит.

Так, в підпункті 7.5.1 пункту 7.5 цієї статті законодавець визначає дату виникнення такого права, визначаючи її як дату першої з подій: або сплати грошових коштів за придбані товари (послуги), або отримання податкової накладної. Передбачене пунктом 5.1 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ право платника податків на самостійне виправлення помилки в податковій звітності не означає, що платник може на свій розсуд змінювати правила податкового обліку, оскільки йдеться саме про помилку.

Згідно з абзацами другим і третім цього пункту якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації (абзац другий пункту 4.4 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 ).

Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди відображається в рядку 16 податкової декларації, а саме: в рядку 16.1 зазначається сума, що збільшує або зменшує суму податкового кредиту в результаті самостійного виправлення платником податку помилки, допущеної в раніше поданій декларації; в рядку 16.2 коригування податкового кредиту з підстав, встановлених пунктом 4.5 статті 4 Закону України №168/97-ВР; в рядку 16.3 інші випадки збільшення ( зменшення ) податкового кредиту.

Отже, податкове зобов'язання (п.1.6 ст.1 Закону), податковий кредит (п.1.7 ст.1 Закону), суми податку, що підлягають сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню (п. 7.7. ст. 7 Закону), є категоріями, які визначаються виключно за звітний податковий період, без перенесення результатів на наступні такі періоди.

Таким чином, сторнування позивачем суми податкового кредиту та включення їх до податкового кредиту в наступних податкових періодах суперечить наведеним нормам податкового законодавства України.

З огляду на вказане, ДПІ у Московському районі м.Харкова правомірно винесено податкове повідомлення - рішення №0001382220 від 15.10.2012 року в частині зменшення податку на додану вартість на суму 461458,75 грн., та як наслідок правомірно застосувала до позивача штрафні (фінансові) санкції.

Згідно з ч.1, 6 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином у суду відсутні будь-які відомості, які спростовують висновки ДПІ у Московському районі м.Харкова, викладені у акті перевірки №1188/2220/32438963 від 05.07.2012 року в межах позовних вимог.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За викладених обставин, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення - рішення, оскаржувані позивачем в межах позовних вимог, складені без порушення вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені ПК України, з використанням повноважень, з метою, якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином дії відповідача є правомірними, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр Росія" до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 25.03.2013 року.

Суддя Біленський О.О.