Рішення № 30150502, 21.03.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-1007/13

2609/27969/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді КІЗЮН Л.І.

при секретарі: Рахімовій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що він є власником 3/4 частини квартири АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_4 є власником 1/4 частини зазначеної квартири.

У квартирі зареєстрований, крім позивача його неповнолітній син ОСОБА_3, який починаючи з 2004 року фактично не проживає у квартирі, а проживає разом з матір'ю, шлюб з якою позивачем було розірвано 18.05.2004 року.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24.11.2011 року ОСОБА_2 було визнано такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1

У 2006 році відповідач з сином виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Оскільки неповнолітній син відсутній у квартирі понад 8 років, не несе витрат на утримання житла, а лише зареєстрований у квартирі, що заважає позивачу реалізувати своє право власності на квартиру, позивач просить визнати його таким, що втратив право користування квартирою.

У судовому засіданні представник позивача підтримала обставини, викладені у позовній заяві, та просила позов задовольнити.

Від відповідача ОСОБА_4 до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Відповідач просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, до суду не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розглядати справу за її відсутності.

Від третьої особи до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності її представника.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно з даними свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.06.2003 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є власниками 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Позивачем не надано суду доказів належності квартири у зазначених ним частинах йому та відповідачеві ОСОБА_4 на праві власності на час розгляду справи.

Відповідно до довідки ( форма № 3 ), виданої 07 листопада 2012 року ВСП „Індустріальний", у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані позивач та його син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).

Згідно з даними акту від 30 січня 2013 року (а.с.48), мешканці та двірник будинку АДРЕСА_1, підтвердили той факт, що ОСОБА_3 не проживає з 2004 року у квартирі НОМЕР_1Разом з тим, у Акті не зазначено, що вказані там особи навідувалися до спірної квартири.

Відповідно до даних свідоцтва про розірвання шлюбу ( а.с. 13) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано 18.05.2004 року.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24.11.2011 року ОСОБА_2 було визнано такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 ( а.с. 15).

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Однак, згідно з ч.2 ст. 3 СК України дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Статтею 141 СК України визначено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст.ст. 8, 18 Закону України «Про охорону дитинства», держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Батьки або особи які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до Законів України.

Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позивачем не надано суду доказів про те, що визнання неповнолітнього сина таким, що втратив право користування жилим приміщенням, не суперечитиме його інтересам і забезпечить права дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдадуть шкоди їх фізичному та розумовому розвитку.

При цьому суд критично оцінює надану позивачем копію заяви про надання дозволу на виїзд на постійне місце проживання за кордон ОСОБА_3 (а.с. 17), оскільки вона не свідчить про наявність у дитини належних умов проживання.

Також, суд враховує, що матір неповнолітнього ОСОБА_3 рішення суду визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Як вбачається з даних довідки Адресного бюро м. Києва від 19.12.2012 року (а.с. 22) ОСОБА_2 в м. Києві та Київській області зареєстрованою не значиться.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 27, 31, 209, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 391, 405 ЖК України, ст.ст. 8, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 3, 141 СК України, ст. 3 Конвенції Про права дитини,

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.І. Кізюн