Рішення № 30147968, 22.03.2013, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа №: 2203/1641/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2013 року Волочиський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого судді Ніколової С.В.

при секретарі Козак Г.А.,

з участю: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, законних представників малолітньої ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5, представника законних предстаників малолітньої ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6, представника третьої особи ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Волочиську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в особі законних представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Волочиська районна державна адміністрація як орган опіки і піклування, про припинення права власності на частку у спільному майні,

встановив:

У травні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні - 1/4 частини квартири АДРЕСА_1.

Під час розгляду справи в суді первісного відповідача ОСОБА_4 було замінено на належного відповідача - ОСОБА_3 в особі законних представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5

В обгрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначав, що йому на праві власності належить 3/4 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 46,2 кв.м., а 1/4 частини даної квартири належить малолітній ОСОБА_3 Посилався на те, що спільне володіння та користування квартирою є неможливим, у порівнянні з його, ОСОБА_1, часткою квартири, частка ОСОБА_3 є незначною, остання забезпечена житлом, оскільки зареєстрована та проживає з батьками в житловому будинку АДРЕСА_2. Зазначив, що між ним та батьком ОСОБА_3 ОСОБА_4 існують неприязні відносини, тому наявність належної його дочці частки у спірній квартирі призведе до загострення конфлікту та проблем з користуванням комунальними послугами. На депозитний рахунок ним, позивачем, внесено грошову компенсацію ринкової вартості 1/4 частки квартири у розмірі 50375,00 грн. Також посилається на те, що на даний час у квартирі неможливо проживати у зв'язку з її незадовільним технічним станом. При виході на пенсію, він має намір переїхати на постійне місце проживання в м. Волочиськ у спірну квартиру. Вважав, що припинення права власності ОСОБА_3 на 1/4 частку спірної квартири не завдасть істотної шкоди її інтересам.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали, подали додаткове обгрунтування позову, в якому зазначили, що у разі вкладу 50375 грн. компенсації ринкової вартості 1/4 частки квартири на депозитний рахунок "Дитячий" в ПАТ "Креді Агріколь Банк", вказана сума, після досягнення ОСОБА_3 повноліття, зросте до 142866 грн. 70 коп., за які можливо буде придбати однокімнатну квартиру у м. Волочиську. Зазначили, що вартість ремонту спірної квартири становить 53012 грн. 12 коп., а також те, що ОСОБА_4 відчужив на користь своєї малолітньої дочки належну йому 1/4 частину спірної квартири з метою ускладнення розгляду справи, а також забрав з квартири меблі, двері, газову плиту та сантехнічі прилади.

Законні представники малолітньої ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та їх представник ОСОБА_6 позов не визнали, вважають, що припинення права власності малолітньої ОСОБА_3 на 1/4 частку у спірній квартирі завдасть істотної шкоди її інтересам.

Представник третьої особи на стороні відповідача, який не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Волочиської районної державної адміністрації як органу опіки і піклування ОСОБА_7 в судовому засіданні проти позову не заперечує, посилаючись на висновок органу опіки і піклування від 27.02.2013 року, згідно якого за умови одержання на рахунок дитини ОСОБА_3 грошової компенсації вартості 1/4 належної їй частки спільного майна або придбання рівноцінної або не менше 1/4 частки новопридбаного житла, припинення права власності дитини на частку у спірній квартирі не призведе до звуження обсягу її майнових прав.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У силу положень статей 21, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Зі змісту зазначеної норми закону випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1 - 3 ч. 1 ст. 365 ЦК випадку, але лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Питання про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1: ОСОБА_1 3/4 частини квартири, а ОСОБА_3 - 1/4 частини цієї квартири.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 54/13-22 від 14.01.2013 року виділити 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в натурі для влаштування квартири у житловому будинку, виходячи з умови заселення однією сім'єю, не вбачається за можливе.

Встановлено, що малолітня ОСОБА_3 проживає разом з своїми батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в будинку АДРЕСА_2, право власності на який зареєстровано за її батьком ОСОБА_4, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі і довідкою КП Волочиське РБТІ від 20.12.2012 року № 1296.

Також встановлено, що малолітній ОСОБА_3 на праві власності не належить будь-яке інше житло, крім 1/4 частини спірної квартири.

Вирішуючи даний спір, суд дійшов висновку, що за наявності даного висновку судової будівельно-технічної експертизи щодо неможливості виділити 1/4 частину спірної квартири в натурі для влаштування квартири у житловому будинку, виходячи з умови заселення однією сім'єю, відсутні підстави для припинення права власності малолітньої ОСОБА_3 на належну їй частку у спірній квартирі, оскільки таке припинення завдасть істотної шкод інтересам останньої. При цьому суд виходить з того, що будь-яке інше житло, яке б належало малолітній на праві власності, відсутнє.

Ці обставини підтверджуються матеріалами справи і не заперечувалися в судовому засіданні сторонами та їх представниками.

Що стосується посилань позивача та його представника на те, що малолітня ОСОБА_3 проживає в будинку своїх батьків, де забезпечена житлом, то суд їх не приймає до уваги, виходячи з того, що права власності на частку в даному будинку вона не має.

З цих підстав суд також не приймає висновок органу опіки і піклування від 27.02.2013 року щодо можливості припинення права власності ОСОБА_3 на 1/4 частину у спірній квартирі.

Доводи позивача про те, що малолітня ОСОБА_3 після досягнення нею повноліття за рахунок перерахованих позивачем на депозитний рахунок коштів в сумі 50375,00 грн. та відсотків, які протягом 7 років мають бути нараховані на ці кошти, зможе придбати окреме житло, суд також не приймає до уваги, оскільки захист права малолітньої на житло в даному випадку не може випливати або бути пов'язаний з можливістю придбання іншого житла в майбутньому за рахунок перерахованих коштів та можливих відсотків на них протягом тривалого часу (7 років), тобто наведені обставини не є належною гарантією захисту права малолітньої.

За таких обставин, оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд вважає, що припинення права власності малолітньої ОСОБА_9 є неможливим, оскільки це призведе до втрати нею єдиного житла (частки), що перебуває у її власності, а отже завдасть істотної шкоди її інтересам.

Питання про розподіл судових витрат вирішено відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, ст.ст. 319, 358, 365 ЦК України, суд

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в особі законних представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про припинення права власності на частку у спільному майні відмовити.

Повернути ОСОБА_1 з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області 50375 грн. (п'ятдесят тисяч триста сімдесят п'ять грн. 00 коп.), внесених ним 6 листопада 2012 року згідно квитанції № 292.96.2 (код отримувача26293548, банк отримувача ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013, рахунок 37316010000015).

На рішення через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: