Постанова № 30146918, 13.03.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2013 р. Справа № 2а-3879/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Жовнірович О.С.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Токара В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000357172, №000358172, №000359172 від 03.12.2012 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області ДПС (надалі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Калуської ОДПІ від 03.12.2012 р., за №000357172, №000358172 та №000359172.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1, за період з 01.01.2009 року по 30.06.2012 року, оформленої актом від 16.11.2012 року, встановлено порушення вимог статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в частині перевищення встановленого граничного обсягу виручки в розмірі 500 тис., гривень за рік, внаслідок чого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.12.2012 року, а саме: податкове повідомлення-рішення №000357172 за яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 466721,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №000358172, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 56378,74 грн., та №000359172, яким застосовано штрафну санкцію за порушення законодавства про патентування та РРО в сумі 1,00 грн. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважає протиправними та такими, що прийняті на підставі помилкових висновків відповідача, оскільки окрім комісійної винагороди від ВАТ «Концерн Хлібпром» (м.Львів), яку дійсно отримав та задекларував у звітах платника єдиного податку, жодних інших коштів фактично не отримував ні на розрахунковий рахунок, ні в касу. Крім того зазначав, що первинні документи, згідно з якими оформлялися господарські операції за договором комісії є неналежно оформлені, підписані невстановленими особами, відтак не можуть мати юридичної сили та не повинні прийматися до уваги при визначенні загальної суми від здійснення операцій за договором комісії. Звертав увагу суду, що в нього як суб'єкта підприємницької діяльності відсутня належна матеріально-технічна база для здійснення такого обсягу комісійної реалізації хлібобулочних виробів. За наведених підстав, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях проти адміністративного позову та додаткових поясненнях (том 1, а.с.41-46; том 16, а.с.98-100). Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Працівниками Калуської ОДПІ згідно з вимогами ст.75, п.77.1 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року (надалі також - ПК України), на підставі наказу Калуської ОДПІ № 527 від 17.10.2012 року проведена планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1, за період з 01.01.2009 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки, оформленої Актом від 16.11.2012 року №2448/17-2/НОМЕР_1 (том 1, а.с.47-57), встановлено порушення статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року за № 727/98 (із змінами та доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин); п. 9.12.1 ст. 9, п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин); ст. 13, ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року № 13-92 та ст.13, 14 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.1993 року № 12, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 року за № 64; п. 164.1 ст.164, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 44830,99 грн., в т. ч. за IV квартал 2009 року в сумі 29990,79 грн.; за 2010 рік в сумі 10964,72 грн.; за 1 квартал 2011 року в сумі 3875,48 грн.

Встановлено порушення п.2.3 ст.2, п.3.1 ст. 3, п.4.7, ст. 4, пп.7.2.8, п.7.2, пп.7.3.1 п. 7.3, п.7.7, пп.7.8.1 п.7.8 ст.7, п.9.3, п.9.4, п.9.6 ст.9, ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст. 187, ст. 200, ст. 202 ПК України, внаслідок чого донараховано податок на додану вартість в загальній сумі 403069,00 грн.

Виявлено порушення пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р., за №2181-ІІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Закон №2181-ІІІ); п. 49.18 ст.49, ст.203 ПК України в результаті чого не було подано податкові декларації з податку на додану вартість за період з жовтня 2009 року по березень 2011 року. А також пп.49.18.5, п.49.18. ст.49 ПК України, в результаті чого несвоєчасно подано до Калуської ОДПІ декларацію про доходи одержані за 2010 та 2011 роки.

Перевіркою також встановлено проведення розрахункових операцій без використання зареєстрованого РРО та невидача розрахункового документу встановленої форми на повну суму проведеної операції, чим порушено п.1 та п.2 статті 3 Закону України від 01.06.2000р. № 1776-ІІІ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами та доповненнями.

На підставі висновків, наведених в акті перевірки, відповідачем винесено: податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 р., №000357172, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 387779,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 78942,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 р., №000358172, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 44830,99 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 11377,75 грн.; податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 р., №000359172, яким визначено суму штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування та РРО в сумі 1,00 грн., ( том 1 а.с.30-32).

При проведенні перевірки відповідачем використані оригінали документів ПАТ «Концерн Хлібпром» (код ЄДРПОУ 05511001) по взаємовідносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, які на підставі постанови Калуського міськрайонного суду вилучені відділом податкової міліції Калуської ОДПІ, згідно з протокол вилучення документів від 08.08.2012 року (том 1, а.с.69,70).

З метою повного всебічного та об'єктивного розгляду адміністративної справи, судом витребувані в ДПС в Івано-Франківській області та долучені до матеріалів справи оригінали всіх документів, згідно протоколу вилучення, які були предметом перевірки та взяті до уваги відповідачем при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідно до опису документів по ОСОБА_1 (том 1 а.с.109 - 165), а саме: договір комісії, звіти комісіонера, акти прийому-передачі продукції на комісійну реалізацію, податкові накладні, свідоцтво про сплату єдиного податку СПД ОСОБА_1, а також прибуткові касові ордери (том 2, а.с.208-том 16, а.с.97).

Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Калуської міської ради Івано-Франківської області 13.11.2007 року та взятий на податковий облік в органах ДПС 14.11.2007 року за №5678. Оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності з 01.01.2009 року по 30.06.2012 року здійснював на спрощеній та загальній системах оподаткування і був платником податку на доходи фізичних осіб та платником єдиного податку. За вказаний період позивач не був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи в період з 01.01.2009 року по 30.06.2012 року позивач здійснював комісійну торгівлю хлібом та хлібобулочними товарами відповідно до укладених договорів комісії із ВАТ "Концерн Хлібпром".

Так, згідно з договором комісії за №1/2-3-011108/1029 від 01.11.2008р., укладеного з ВАТ "Концерн Хлібпром" (Комітент за Договором), позивач (Комісіонер за Договором) приймав на себе зобов'язання за винагороду здійснювати від свого імені, в порядку і терміни, визначені умовами Договору комісії, а саме: регулярну реалізацію третім особам належної Комітенту на праві власності продукції; в рахунок оплати продукції здавати в касу або перераховувати на банківський рахунок Комітента грошові кошти в сумі, що відповідає вартості реалізованої продукції (том 2 а.с.208-211).

Відповідно до розділу 3 Договору комісії факт приймання продукції позивачем для подальшої її реалізації оформлявся Актами прийому-передачі продукції на комісійну реалізацію. Виконання прийнятого на умовах Договору комісії доручення сторони оформляли відповідними письмовими Звітами комісіонера (розділ 8 Договору комісії).

Кошти, що надходили позивачу від покупців в оплату реалізованої продукції вносилися позивачем готівкою в касу ВАТ "Концерн Хлібпром" та оформлялися прибутковими касовими ордерами. За належне виконання умов договору позивачу передбачалася комісійна винагорода в розмірі 3% від вартості реалізованої та оплаченої продукції в тому числі ПДВ.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 28.06.1999 року №746 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Указ), спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис., гривень.

Згідно із статтею 4 зазначеного Указу спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва. Статтею 5 Указу визначено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). При цьому, платник податку повинен подати до податкового органу за місцем проживання податкову декларацію за наслідками звітного кварталу, наступного за тим, в якому виникло перевищення обсягу виручки. Декларація подається протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року № 13-92 та п.п. 14.4 п.14 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Запровадження спрощеної системи оподаткування поряд із діючою загальною системою оподаткування спрямоване, насамперед, на введення пільгового режиму оподаткування для тих суб'єктів господарювання, які до цього часу перебували на загальній системі оподаткування, у разі відповідності їх діяльності критеріям, встановленим Указом. Таке тлумачення норм зазначеного Указу відповідає меті правового регулювання діяльності за спрощеною системою оподаткування, оскільки введення пільгового режиму оподаткування має стимулюючий зміст та спрямований на заохочення суб'єктів малого підприємництва своєчасно сплачувати встановлені законом податки та обов'язкові платежі.

Абзацом 5 ст.1 цього Указу передбачено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Слід зазначити, що згідно з умовами Договору комісії загальна сума договору сторонами не обмежувалася і визначалася на підставі фактично поставленої продукції, протягом дії Договору та узгодженої ціни. Таким чином, загальна сума Договору комісії складала вартість отриманих позивачем хлібобулочних виробів на підставі актів прийому-передачі продукції на комісійну реалізацію та відображалася у звітах комісіонера в графі «Всього з ПДВ» «Реалізовано».

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача, що при розрахунку обсягу виручки, відповідачем вірно використані дані, відображені у звітах комісіонера, складених та узгоджених між позивачем та комітентом ВАТ «Концерн Хлібпром» в частині визначення сум реалізованої продукції, оскільки реалізація - це продаж вироблених або перекупних товарів і послуг, що супроводжується отриманням грошової виручки.

Внесення позивачем грошової виручки від комісійної реалізації хлібобулочної продукції в касу ВАТ «Концерн Хлібпром» підтверджується наявними прибутковими касовими ордерами (том 10 а.с.11 - том 16 а.с.97).

Відповідно до п.п.4.2.8 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №889-ІV), до складу загального місячного оподатковуваного доходу, який входить до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку, включається оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із Законом.

Таким чином, якщо у позивача, протягом звітного року обсяг виручки перевищив визначений ст.1 Указу граничний рівень 500000,00 грн., то він повинен був на підставі п. п. 4.2.8 п.4.2.ст. 4, п.п.8.1.3 п. 8.1 ст.8 та статей 18 і 19 Закону №889-ІV включити цю суму перевищення до складу загального річного оподатковуваного доходу та сплатити з неї податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15%, передбаченою п. 7.1 ст. 7 Закону №889-ІV.

Згідно з розрахунком визначення обсягу виручки (доходу) ФОП ОСОБА_1 від здійснення діяльності за договором комісії (доручення) та документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу, за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року (Додаток №1 до Акту перевірки) встановлено, що обсяг виручки від реалізації хліба та хлібобулочних виробів за період з 01.01.2009 р. по 31.07.2009 р., становив 524925,18 грн., що перевищує установлений Указом граничний обсяг виручки в 500000,00 грн., в результаті чого позивач порушив вимоги частини 1 ст. 1 Указу та не здійснив перехід на загальну систему оподаткування з 01.10.2009 року (том 1 а.с.61-65).

Таким чином, позивач, отримавши у періоді з 01.01.2009 року по 31.07.2009 року виручку в розмірі понад 500000,00 грн., відповідно до статті 1 Указу, повинен був перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), тобто з 01.10.2009р.

Враховуючи, що позивач не перейшов на загальну систему оподаткування обліку та звітності починаючи з 01.10.2009 року, не відобразив в складі валового доходу (виручки) кошти, які надійшли за реалізований товар згідно договору комісії, чим порушив вимоги Закону №889-ІV та занизив податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 44830,99 грн.

Відповідно до п. 9.4 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97 від 03.04.1997р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин (надалі також Закон про ПДВ), якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену п.п. 2.3.1 п.2.3 ст.2 цього Закону, не більше ніж у два рази, (тобто, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована такій особі (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування ПДВ)), то така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість протягом 20 календарних днів наступних за таким звітним податковим періодом.

В абзаці четвертому п.9.4 ст. 9 цього Закону зазначено, що особа, яка не надіслала таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Позивач не зареєструвався платником ПДВ і не подавав декларації по ПДВ в порушення вимог п.п. 7.2.8, п. 7.2 ст.7 Закону та підпункту "а" п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181-ІІІ, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201, ст. 203 ПК України.

Відповідно до п.4.7 ст.4 Закону про ПДВ у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії, поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) через передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів визначена у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку.

Отже, в порушення п. 2.3 ст.2, п.3.1 ст.3, 4.7 ст. 4, пп.7.2.8, п.7.2, пп.7.3.1 п. 7.3, п.7.7, пп.7.8.1 п.7.8 ст.7, п.9.3, п.9.4,. п.9.6 ст.9, ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 року; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст. 187, ст. 200, ст. 202 Податкового кодексу України від 02.12.10 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, позивач занизив податок на додану вартість в загальній сумі 403069 грн.

За період, що перевірявся позивач проводив розрахункові операції в готівковій формі без використання реєстратора розрахункових операцій чи розрахункової книжки.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зокрема, передбачено, що у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання вчинене вперше, за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються штрафні санкції в розмірі - 1 гривня.

В судовому засіданні встановлено, що згідно із постановою старшого слідчого з ОВС слідчого відділу ДПС в Івано-Франківській області від 21.01.2013 року (без №) кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012090000000044 від 17.12.2012 року закрито у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення (том 1 а.с.101-103).

Що стосується тверджень позивача, викладених в додаткових поясненнях до позовної заяви (том 2, а.с. 200, 201), суд вважає їх безпідставними та необґрунтованими, виходячи із наступного.

Згідно із статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Оформлені відповідно до умов Договору комісії всі звіти комісіонера, а також акти прийому-передачі продукції на комісійну реалізацію за період з 31.01.2009 року по 31.12.2010 року підписані позивачем як комісіонером та відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи за вказаний період містять необхідні реквізити, а саме: зазначено дату та номер, підпис директора та печатка ВАТ «Концерн Хлібпром», як комітента та підпис позивача як комісіонера, оскільки позивач працював фізичною особою - підприємцем без виготовлення печатки. Посилання позивача на те, що вказані документи зі сторони комітента підписані невстановленими особами, не уповноваженими представляти інтереси ВАТ «Концерн Хлібпром» не підтверджуються жодними належними доказами, які могли б свідчити, в тому числі, про недійсність правочинів, укладених між ВАТ «Концерн Хлібпром» та позивачем, а тому не можуть прийматися судом до увагу.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач в судовому засіданні вказував на те, що жодних документів на підтвердження господарської діяльності за договорами комісії в нього не збереглося, оскільки всі документи знаходилися у ВАТ «Концерн Хлібпром», при цьому пояснив суду, що ним підписувалися з ВАТ «Концерн Хлібпром» два договори комісії. Водночас, в своїх письмових поясненнях позивач вказує на те, що окремі первинні документи, як то Акт №3В - 000044 від 02.01.2009 року прийому-передачі продукції на комісійну реалізацію, складені відповідно до Договору №кДГ-000147 від 17.11.2008 року, про який йому нічого невідомо.

З цього приводу слід зазначити, що в окремих первинних документах, підписаних позивачем, наявні посилання на реквізити Договору комісії №кДГ-000147 від 17.11.2008 року, документальне підтвердження існування якого встановити у судовому засіданні не виявилося можливим, у зв'язку із його відсутністю, що підтверджується описом документів згідно із протоколом вилучення від 08.08.2012 року (том 1, а.с.69,70)

Виявлені під час судового розгляду розбіжності в первинних документах, в частині зазначення реквізитів Договору комісії, на підставі якого (яких) вони оформлялися, за відсутності інших доказів, на думку суду, можуть бути свідченням описки, допущеної комітентом при їх оформленні, що носить формальний характер та в цілому не спростовує встановлених судом фактичних обставин справи.

Частиною шостою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності позивача є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту. З врахуванням того, що згідно умов Договору комісії №1/2-3-0111085/1029 від 01.11.2008 року поставка продукції для її подальшої комісійної реалізації комісіонером до пунктів призначення здійснювалася автомобільним транспортом та за рахунок комітента, в тому числі, відшкодування витрат понесених комісіонером (том 2 а.с.208, 210), а сама реалізація здійснювалася гуртовими партіями, доводи позивача про відсутність належної матеріальної-технічної бази та оформлених товарно-транспортних накладних не спростовують встановлених обставин справи на підтвердження правомірності донарахування податкових зобов'язань за наслідками комісійної реалізації продукції позивачем.

При винесенні податкового повідомлення-рішення № 000357172 від 03.12.2012 року по податку на додану вартість визначення податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснювалося на основі розрахунку по податку на додану вартість, в якому жовтень 2009 року до розрахунку податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) по податку на додану вартість не брався до уваги (том 1 а.с.59). А тому твердження позивача, що відповідачем, в порушення вимог статті 102 ПК України, нараховане зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2009 року не відповідає дійсності.

З огляду на викладене, вбачається, що позивач, уклавши Договір комісії, сума комісійної реалізації за яким, перевищувала дозволений Указом розмір виручки, а саме 500000 грн., повинен був самостійно перейти на загальну систему оподаткування.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 19.01.2010 року , від 07.04.2010р., від 13.04.2010р., від 20.04.2010р.,а також від 06.03.2012 року в справі №21-911во10, а саме: «наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців - платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків, передбачає перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах».

Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, встановлений законодавством обов'язок платника єдиного податку перейти на загальну систему оподаткування в зазначених випадках означає, що з настання обставин, які виключають можливість суб'єкту господарювання перебувати на спрощеній системі оподаткування у зв'язку із перевищенням обсягу виручки, останній втрачає право на сплату єдиного податку та зобов'язаний сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі) в загальному порядку. За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватись із застосуванням правил загальної системи оподаткування. Дана правова позиція висловлена в листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2010 р., за №889/11/13-10.

Що стосується розміру податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, а також застосованих штрафних санкцій, визначених в оскаржуваних податкових повідомленнях рішеннях, суд зазначає наступне.

При дослідженні та оцінці наявних в матеріалах справи письмових доказів, судом встановлено, що первинні документи за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, а саме:, акти прийому-передачі продукції на комісійну реалізацію продукції, а також звіти комісіонера зі сторони позивача не підписувалися. В актах прийому-передачі продукції на комісійну реалізацію продукції зазначається: «Положення цього Акту становлять невід'ємну частину договору комісії…»

Так, відповідно до частини першої статті 207 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другої цієї статті ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з пунктом 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерство фінансів України № 88, 24.05.1995р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р., за № 168/704, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2. Положення передбачено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Згідно з пунктом 2.4. Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. В пункті 2.5. Положення вказується, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відсутність підпису позивача на актах прийому-передачі продукції на комісійну реалізацію та звітах комісіонера за період з січня по березень 2011 року як обов'язкового реквізиту первинних документів, спростовує факт здійснення позивачем господарських операцій з комісійної реалізації хлібобулочних виробів в 2011 році, відтак не повинен був охоплюватися відповідачем при розрахунку податкових зобов'язань за цей період.

За наведених підстав та вказаних правових норм, суд вважає протиправним включення (врахування) в розрахунках податкових зобов'язань, а саме: по податку на додану вартість до податкового повідомлення-рішення №000357172 від 03.12.2012 року - періоду з січня по березень 2011 року, що становить в загальній сумі 72033,00 грн., за основним платежем та 3 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями; по податку з доходів фізичних осіб до податкового повідомлення-рішення №000358172 від 03.12.2012 року - періоду за 2011 рік в сумі 3875,48 грн., за основним платежем та 968,87 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями, а тому в цій частині вказані податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Визнати протиправним в частині та скасувати податкове повідомлення - рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області ДПС №000357172 від 03.12.2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 72033 (Сімдесят дві тисячі тридцять три гривні) 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3 (Три) гривні.

2. Визнати протиправним в частині та скасувати податкове повідомлення - рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області ДПС №000358172 від 03.12.2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 3875 (Три тисячі вісімсот сімдесят п'ять) гривень 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 968 (Дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 87 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 768 (Сімсот шістдесят вісім) гривень 80 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 18.03.2013 року.