Рішення № 30142763, 19.03.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2013 р. Справа № 917/154/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп", вул. Софійська, буд. 10-А, м. Київ, 01001; вул. Сирецька, буд. 33 А, м. Київ, 04073

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша продовольча сімейна мережа", вул. Половка, буд. 64 Д, м. Полтава, 36010

про стягнення 74343,29 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява про стягнення 74343,29 грн., у тому числі 71627,90 грн. основного боргу за товар, поставлений за договором поставки продукції № 748 від 22.02.2011р., 2275,06 грн. - пені, 440,33 грн. - 3% річних.

Відповідач відзив на позов не надав. Ухвали, надіслані відповідачу на юридичну адресу, повернулися до суду з відміткою поштового відділення про вибуття адресата (а.с.20-22, 51-53).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.02.2013р. № 15774838 Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша продовольча сімейна мережа" зареєстровано як юридична особа з 25.11.2010р. за адресою: вул. Половка, буд. 64-Д, м. Полтава, 36010. На вказану адресу, судом надсилалися ухвали по справі. Зазначена адреса співпадає з адресою за позовом.

Відповідно до ст. 64 ГПК України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місце проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 19.03.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 22.02.2011р. між ним та Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Полтавська соціальна мережа" був укладений договір поставки продукції № 748, за умовами якого позивач як постачальник продає та постачає, а ТОВ "Перша Полтавська соціальна мережа" купує та оплачує товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках, специфікаціях або накладних.

Як свідчать надані докази, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Полтавська соціальна мережа" (ідентифікаційний код 37439732) змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша продовольча сімейна мережа" (ідентифікаційний код 37439732), про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 296198, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.10.2011р., листом відповідача від 08.11.2011р. (а.с.11-12).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до п.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом укладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" діяти від імені товариства з обмеженою відповідальністю без доручення має право генеральний директор цього товариства.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.10.2011р. керівником відповідача значиться Балихін Віталій Рудольфович (а.с.12).

У договорі поставки продукції № 748 від 22.02.2011р., на який позивач посилається у позові, не вказано прізвища особи, яка його підписала від імені відповідача. Відомості щодо прізвища та посади особи, яка укладала договір від імені відповідача, не вказані ні в преамбулі договору, ні в реквізитах сторін. В розділі реквізити сторін від імені відповідача стоїть підпис невідомої особи біля якого зазначено Оксана Федорівна. Прізвища особи, яка підписала договір, її посади, вказівок на документи, що уповноважують цю особу діяти від імені відповідача, у договорі не зазначено.

Тобто, договір поставки продукції № 748 від 22.02.2011р. від імені відповідача підписаний невідомою особою.

Доказів наявності повноважень цієї особи на укладення вказаного договору від імені відповідача, чи доказів щодо ідентифікації цієї особи, позивачем суду не надано.

Тобто, позивачем не доведено, що договір поставки продукції № 748 від 22.02.2011р. укладено саме відповідачем (повноважною особою відповідача згідно з законом).

Згідно з ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Доказів наступного схвалення вказаного правочину керівником відповідача чи його уповноваженою особою позивачем суду не надано, матеріалами справи не підтверджується такого схвалення.

Позивачем у позові зазначено, що на виконання вказаного договору він поставив відповідачу товар на загальну суму 84243,60 грн. В додаткових поясненнях позивач уточнив, що товар постачався відповідачу за товарно-транспортними накладними ТТН № ПЛТ-005514 від 26.06.2012р., ТТН № ПЛТ-005513 від 26.06.2012р., ТТН № ПЛТ-005560 від 27.06.2012р., ТТН № ПЛТ-005561 від 27.06.2012р., ТТН № ПЛТ-005563 від 27.06.2012р., ТТН № ПЛТ-005567 від 27.06.2012р., ТТН № ПЛТ-005570 від 27.06.2012р. на загальну суму 84243,60 грн. (а.с.25).

Дослідивши зміст вказаних накладних, суд встановив, що вони виписані на виконання договору № 748 від 16.12.2010р., тобто іншого договору ніж був заявлений у позові.

Доказів постачання товару за договором № 748 від 22.02.2011р., який визначено у позові, позивачем суду не надано.

Доданий до позову договір поставки товару № 748 від 16.12.2010р. від імені відповідача підписаний невідомою особою. У цьому договорі також не вказано прізвища особи, яка його підписала від імені відповідача. Відомості щодо прізвища та посади особи, яка укладала договір від імені відповідача, не вказані ні в преамбулі договору, ні в реквізитах сторін. В розділі реквізити сторін від імені відповідача стоїть підпис невідомої особи біля якого зазначено Оксана Федорівна. Прізвища особи, яка підписала договір, її посади, вказівок на документи, що уповноважують цю особу діяти від імені відповідача, у договорі не зазначено.

Доказів наявності повноважень цієї особи на укладення вказаного договору від імені відповідача, чи доказів щодо ідентифікації цієї особи, позивачем суду не надано.

Доказів наступного схвалення вказаного правочину керівником відповідача чи його уповноваженою особою позивачем суду не надано, матеріалами справи не підтверджується такого схвалення. Тобто, позивачем не доведено, що договір поставки продукції № 748 від 22.02.2011р. укладено саме відповідачем (повноважною особою відповідача згідно з законом).

Разом з тим, наданими доказами не підтверджується й факту поставки позивачем саме відповідачу товару за усною угодою поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Також позивачем не надано суду заявки відповідача на постачання спірного товару.

Таким чином, позивачем не доведено факту узгодження з відповідачем у встановленому порядку істотної умови договору поставки - ціни товару, що підлягає поставці.

Відповідно до ч.6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи чи з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318 (далі - Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 13 Інструкції визначено, що довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

При централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Надана позивачем генеральна довіреність (доповнення до договору № 748 від 16.12.2010р.) зі зразками підписів уповноважених осіб, керівником відповідача не підписана (а.с.14). У вказаній довіреності в рядку «головний бухгалтер» стоїть підпис невідомої особи без зазначення її імені та прізвища.

Тобто, особа, яка повноважна діяти від імені відповідача згідно зі ст. 62 Закону України "Про господарські товариства", довіреність не підписала. Отже, вказана довіреність не може бути належним доказом надання повноважень на вчинення дій від імені відповідача.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні ТТН № ПЛТ-005514 від 26.06.2012р., ТТН № ПЛТ-005513 від 26.06.2012р., ТТН № ПЛТ-005560 від 27.06.2012р., ТТН № ПЛТ-005561 від 27.06.2012р., ТТН № ПЛТ-005563 від 27.06.2012р., ТТН № ПЛТ-005567 від 27.06.2012р., ТТН № ПЛТ-005570 від 27.06.2012р. не містять посилання за якою саме довіреністю передавався товар.

У вказаних накладних пунктом відвантаження товару зазначено: вул. Жовтнева, 9; вул. Жовтнева, 46; вул. Халтуріна, 8; вул. М. Бірюзова, 36; вул. Фрунзе, 27/24; вул. Гоголя, 34. В той же час дані адреси не співпадають з юридичною адресою відповідача (м. Полтава, вул. Половка, буд. 64-Д). Доказів узгодження з відповідачем відвантаження товару на вказаних у накладних адресу позивачем суду не надано.

За ч. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи.

Відповідно до частин першої та другої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (зі змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні ТТН № ПЛТ-005514 від 26.06.2012р., ТТН № ПЛТ-005561 від 27.06.2012р., ТТН № ПЛТ-005563 від 27.06.2012р., ТТН № ПЛТ-005570 від 27.06.2012р.не містять прізвищ та посад осіб, які їх підписали.

Оскільки вказані накладні підписані невідомими особами, дані накладні не є належним доказом продажу (передачі) товару відповідачу згідно вимог законодавства.

Позивачем не надано довіреностей, за якими відповідач уповноважував свого представника на одержання товару вказаного у інших накладних - ТТН № ПЛТ-005513 від 26.06.2012р., ТТН № ПЛТ-005560 від 27.06.2012р., ТТН № ПЛТ-005567 від 27.06.2012р.

Інших доказів в підтвердження факту передачі товару на вказану суму саме відповідачеві позивач суду не надав.

Доказів наступного схвалення відповідачем вказаних правочинів позивач суду не надав.

Позивачем не доведено, що договори поставки продукції № 748 від 22.02.2011р. та № 748 від 16.10.2010р. укладено саме відповідачем (повноважною особою відповідача згідно з законом). Позивачем не надано жодного доказу поставки товару відповідачу саме за договором № 748 від 22.02.2011р., який визначений позивачем як підстава позову. Генеральна довіреність № 748 від 16.12.2010р. не є належним доказом надання повноважень на вчинення дій від імені відповідача, оскільки керівником останнього не підписана.

Таким чином, надані позивачем договори керівником відповідача не підписані, як не підписана ним і довіреність на одержання товару, позивачем не доведено факту узгодження з відповідачем ціни на товар, що є предметом поставки, факту поставки товару саме відповідачу та приймання цього товару відповідачем за вказаною накладною. А отже, й не доведено факту наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за вказаною у позові поставкою на заявлену суму - 84243,60 грн.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарським судом було створено сторонам належні умови для реалізації їх процесуальних прав у відповідності до статей 43, 22 ГПК України. Ухвалами від 29.01.2013р. та від 19.02.2013р. суд пропонував позивачу надати відповідні докази в підтвердження првомірності вимог, проте позивач їх суду не надав.

Враховуючи, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем зобов'язань з оплати товару, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 84243,60 грн. боргу з відповідача.

У позові в частині стягнення 2275,06 грн. пені, 440,33 грн. - 3% річних теж слід відмовити, оскільки дані вимоги є похідними від вимог про стягнення основного боргу, правомірність яких не доведена позивачем.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено та підписано: 25.03.2013р.

Суддя Безрук Т. М.