Ухвала суду № 30142453, 25.03.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 26 Головуючий в 1 інстанції Моцний О.С.

Доповідач Дундар І.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2013 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Постолової В.Г.

суддів Дундар І.О., Барсукової О.І.

при секретарі Пасічній О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля», Державного підприємства «Шахта імені Д.С.Коротченка», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Селидові про відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням та ушкодженням здоров»я

за апеляційною скаргою Державного підприємства «Селидіввугілля»

на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 06 лютого 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 06 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з Державного підприємства «Шахта імені Д.С.Коротченка» на користь ОСОБА_1 2550 (дві тисячі п»ятсот п»ятдесят) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров»я, стягнуто з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 9000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням.

В апеляційній скарзі Державне підприємство «Селидіввугілля» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Селидіввугілля», так як судом порушено вимоги матеріального та процесуального права - не досліджені всі обставини справи, не зазначені в судовому рішенні підстави для неприйняття зазначених обставин, відносини між позивачем та відповідачем базувались на трудовому договорі, підлягають регулюванню нормами трудового права і застосування норм цивільного права є помилковим, не зазначено доказів, що підтверджують вину відповідача, розрахунок суми моральної шкоди множенням мінімальної заробітної плати на 30% (втрата працездатності) є неприпустимим і неправомірним, не застосовано строк позовної давності.

В судовому засіданні представник ДП «Селидіввугілля» підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити.

Представники Державного підприємства «Шахта імені Д.С.Коротченка» та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Селидові до суду не з»явились, надали суду заяви з проханням розглянути справу без їх участі.

ОСОБА_1 до суду не з»явився, про розгляд справи повідомлений належним чином - телефонограмою, яка передана 12 березня 2013 року та зареєстрована в Журналі телефонограм №1 за №108.

Заслухавши доповідача, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 27 липня 1995 року прийнятий прохідником п»ятого розряду з повним робочим днем на ДП «Шахта імені Д.О.Коротченко» та звільнений 16 червня 2005 року за домовленістю сторін. 05 жовтня 1995 року під час виконання трудових обов»язків позивач отримав травму, про що було складено Акт форми Н-1 від 06 жовтня 1995 року, на підставі чого 20 червня 1996 року йому встановлено 10% втрати професійної працездатності. З 10 січня 2011 року ОСОБА_1 працював прохідником п»ятого розряду з повним робочим днем під землею на ВП «Шахта Росія» ДП «Селидіввугілля» до 09 листопада 2012 року. 05 грудня 2012 року ОСОБА_1 встановлено 40% професійної працездатності через професійне захворювання та третя група інвалідності.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Згідно апеляційної скарги ДП «Селидіввугілля» рішення суду оскаржує лише в частині задоволення позовних вимог до їх підприємства, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.

Задовольняючи частково позовні вимоги до ДП «Селидіввугілля», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено вимоги ст.ст.153 КЗпП України, що спричинило виникнення професійного захворювання у позивача та заподіяна моральна шкода, яка на підставі ст.237-1 КЗпП України підлягає відшкодуванню відповідачем.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як виходить з матеріалів справи позивач працював у відповідача, 21 жовтня 2011 року відносно нього складено акт розслідування хронічного професійного захворювання, 2 листопада 2011 року встановлена третя група інвалідності, 55% втрати працездатності, з яких 30% вперше з приводу професійного захворювання, 25% вдруге з приводу травми 1995 року.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди.

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві на час виникнення спірних відносин, в зв"язку із зміною спеціального закону, не відповідає за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником виробничої травми чи професійного захворювання в цей період від набуває права на відшкодування моральної шкоди на загальних підставах, встановлених законом.

Згідно ст.13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до вимог ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, ст.237-1 - відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто передбачає відшкодування моральної шкоди, яка спричинена з вини роботодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконував тяжку фізичну роботу в небезпечних та шкідливих умовах, що привело до отримання професійного захворювання. Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 21 жовтня 2011 року встановлено, що під час роботи на ВП Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» через недовершеність технологічних процесів, відсутність протирадикулітних поясів, тривалої роботи в умовах важкої фізичної праці призвели до розвитку в нього хронічної вертоброгенної попереково-крижової радикулопатії в стадії тривалого загострення з вираженим больовим, м»язово-судинним правостороннім синдромом.

Таким чином, моральну шкоду повинен відшкодовувати роботодавець, оскільки шкода здоров"ю завдана при виконанні позивачем трудових обов»язків, про свідчить акт розслідування хронічного професійного захворювання, висновок МСЕК та інші медичні документи, які є в справі.

Виходячи з викладеного, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення моральної шкоди з підприємства ДП «Селидіввугілля».

Визначення судом моральної шкоди в розмірі 9000 гривень відповідає встановленим обставинам справи, переживанням, які відчуває потерпілий в зв"язку з ушкодженням здоров"я, з врахуванням висновку МСЕК від 2 листопада 2011 року, встановленням вперше 30% втрати працездатності в зв»язку з професійним захворюванням і визначенням позивачу 3-ї групи інвалідності.

Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача доказів спричинення йому моральної шкоди. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.

Безпідставні доводи відповідача про відсутність на теперішній час законодавчих актів, які регулюють порядок відшкодування моральної шкоди, оскільки крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», вони регулюються вимогами ст. 237-1 КЗпП України.

Також є необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку позовної давності, оскільки на підставі ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється: на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення. Нові докази не досліджувались апеляційним судом.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд на підставі ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля» відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 06 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: