Ухвала суду № 30142340, 13.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1151/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підприємства «Ріка» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2012 року у справі за позовом підприємства «Ріка» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової адміністрації у Обухівському районі Київської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємство «Ріка» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 21.12.2011 року № 0001622305, за яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 43559,25 грн.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 25.05.2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Підприємство «Ріка» у формі товариства з обмеженою відповідальністю зареєстровано Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 09.12.1994, про що зроблено відповідний запис за № 13421200000001236.

08 грудня 2011 року посадовими особами відповідача було проведено фактичну перевірку позивача за адресою: Київська область, м. Обухів вул. Калініна, 57, в результаті якої було складено акт від 08.12.2011 року (дата реєстрації акта 16.02.2011 № 2815/10/16/23/20596420) (надалі - Акт перевірки), у якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що у ході проведення перевірки встановлено факт не оприбуткування готівки у касовій книзі у повній сумі її фактичного надходження на підставі касового ордеру на суму 8711, 85 грн.

Як зазначено в акті перевірки, 30.11.2011 у касовій книзі підприємства не здійснено облік готівкових коштів на підставі прибуткового касового ордеру від 30.11.2011 року № 21, які отримані з банківського рахунку підприємства для виплати заробітної плати.

За поясненнями бухгалтера підприємства ОСОБА_2, доданими до акту перевірки, запис у касовій книзі відсутній, у зв'язку з її перебуванням на лікарняному.

На підставі акта перевірки за не оприбуткування готівки у касі позивача, враховуючи приписи абзацу 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95, відповідачеві нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 43559, 25 грн. (5 х 8711, 83 грн.), про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2011 № 0001622305.

За наслідками адміністративного оскарження даного податкового повідомлення - рішення, скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення відповідача - без змін, про що було прийнято рішення від 24.02.2012 № 190/10/10-206/486-109.

Надаючи оцінку даним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 20 Податкового кодексу України передбачені права органів державної податкової служби.

Згідно пункту 80.1. статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Пунктом 80.2 цієї статті встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки.

За приписами пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При цьому, непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка позивача була проведена на підставі наказу про проведення фактичних перевірок № 580 від 28.11.2011 року та направлень на проведення перевірки № 2527, № 2528 від 08.12.2011 року. Копії зазначених документів знаходяться в матеріалах справи.

Наказ та направлення на проведення перевірки відповідають вимогам статті 81 Податкового кодексу України та мають всі обов'язкові реквізити, наказ та направлення підписані керівником та скріплені гербовою печаткою податкового органу.

Як вбачається із наказу на проведення перевірки, підставою проведення останньої є, в тому числі й підпункт 80.2.2. пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України.

Доводи позивача стосовно того, що перед початком проведення перевірки посадовими особами відповідача не було надано копії наказу про проведення перевірки та було позбавлено його права на ознайомлення із направленнями на перевірку є необгрунтованими, оскільки бухгалтером ОСОБА_2, особисто, у направленнях на перевірку зроблено запис про пред'явлення направлень на перевірку та отримання копій наказу на перевірку. Також, перевіряючими було пред'явлено службові посвідчення.

Також, перевіряючі були допущені до проведення перевірки, а позивачем надано необхідні документи та пояснення для здійснення перевірки. Таким чином твердження позивача є безпідставними, оскільки є наявним факт того, що посадові особи відповідача потрапили до приміщення позивача та мали доступ до фінансово-господарських документів, що досліджені ними у ході перевірки 08.12.2012 року. Акт, складений за результатами перевірки, підписаний посадовими особами, які проводили перевірку та представником позивача - бухгалтером ОСОБА_2, яка надавала письмові пояснення у ході перевірки та копії документів, завірених печаткою позивача.

Водночас, суд критично ставиться до доводів позивача щодо невідповідності підписів бухгалтера підприємства на акті перевірки та касовому ордері, з підстав відсутності належних та допустимих доказів, що підтверджують зазначене.

Судом першої та апеляційної інстанції було співставлено підписи бухгалтера на примірнику акту перевірки, направленнях на перевірку із наданими до акту перевірки письмовими поясненнями, в результаті чого судами встановлено тотожність підпису на зазначених документах.

Що стосується посилання позивача на неможливість присутності бухгалтера підприємства під час перевірки 08.12.2011 року, оскільки остання, з 30.11.2011 року по 09.12.2012 року перебувала на лікарняному, згідно листа непрацездатності серії АВЧ № 431834 (а.с.15), колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що 30.11.2011 року бухгалтером позивача виконувались посадові обов'язки, що підтверджується її підписами на наявних у матеріалах справи прибутковому касовому ордері від 30.11.2011 року № 21, видатковому ордері від 30.11.2011 року та відомості на виплату грошей від 30.11.2011 № 21, хоча, за даними листа непрацездатності, станом на вказану дату ОСОБА_2, вже перебувала на лікарняному.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком про відсутність ознак протиправності дій перевіряючих при проведенні перевірки позивача 08.12.2011 року.

Щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.2 Положення про ведення касових операцій, підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

За приписами пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) або використанням розрахункової книжки (далі - РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно пункту 4.1 Положення про ведення касових операцій, для забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу (приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків), а усі надходження і видачу готівки в національній валюті відображати у касовій книзі (пункт 4.2 Положення про ведення касових операцій).

За правилами пункту 4.3 Положення про ведення касових операцій, записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Таким чином, оприбуткуванням готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки без застосування реєстратора розрахункових операцій (використанням розрахункових книжок), є здійснення обліку такої готівки у касовій книзі підприємства на підставі касових документів.

Позивач у перевіреній господарській одиниці проводив готівкові розрахунки без застосуванням реєстратора розрахункових операцій. Тому, оприбуткуванням готівки для нього є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у касовій книзі підприємства на підставі касових документів.

З наявної у матеріалах справи копії витягу з касової книги (додаток до акту перевірки) вбачається невідображення у касовій книзі суми коштів у розмірі 8711, 83 грн., одержаних з банківського рахунку позивача для виплати заробітної плати на підставі касового ордера від 30.11.2011 № 21. Вказаний факт не заперечується позивачем.

У подальшому вказана сума коштів була видана з каси підприємства на підставі видаткового касового ордеру від 30.11.2011 та виплачена працівникам у вигляді заробітної плати, що підтверджується відомістю на виплату грошей від 30.11.2011 року № 21.

Доводи позивача, що кошти у розмірі 8711, 83 грн., отримані з рахунку підприємства для виплати заробітної плати, не є доходом, а тому не підлягають оприбуткуванню, є безпідставними, оскільки, як вбачається з Положення про ведення касових операцій, усі надходження і видача готівки в національній валюті відображаються у касовій книзі, шляхом здійснення касиром записів у касовій книзі за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

Таким чином, законодавством не встановлено будь-яких обмежень або розмежувань виду та призначення готівкових коштів, які одержує або видає суб'єкт господарювання щодо їх порядку здійснення оприбуткування готівки, навпаки законодавець чітко визначив, що усі надходження і видача готівки в національній валюті відображається у касовій книзі.

Таким чином, зміст процедури оприбуткування коштів, згідно з нормами Положення про ведення касових операцій, у даному випадку полягає у своєчасному здійсненні запису у касовій книзі, належним чином зареєстрованої, на підставі касових документів.

Із пояснень позивача витікає, що невідображення у касовій книзі зазначених коштів відбулося в наслідок погіршення здоров'я бухгалтера підприємства. Дана обставина не є поважною причиною, у розумінні норм законодавства, що звільняє відповідача від відповідальності. Окрім того, у період перебування бухгалтера на лікарняному, ним здійснювались свої службові обов'язку, що підтверджується наявними у матеріалах справи, підписаними ним бухгалтерськими документами, саме 30.11.2011 року.

Таким чином, мало місце порушення та встановлено неоприбуткування готівкових коштів.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, у тому числі за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Щодо твердження позивача про неправомірність оскаржуваних рішень відповідача з огляду на незастосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 № 436/95, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Розділу XV «Перехідні Положення» Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Згідно частини 3 статті 106 Конституції України, Укази Президента України є обов'язковими до виконання на території України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VІ.

У взаємозв'язку з вищенаведеним судом, під час розгляду питання щодо чинності та юридичної значимості Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95, також враховується, що цей Указ відсутній у переліку Указів Президента , визначених у пункті 3 Розділу XIX «Прикінцеві Положення» Податкового кодексу України, дія яких припиняється у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України.

Виходячи з положень пункту 61.1 статті 61, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пунктів 80.2 та 80.4 статті 80 Податкового кодексу України до повноважень податкових органів належать функції з контролю за дотриманням платниками податків законодавства (порядку) з питань ведення касових операцій.

Таким чином, до позивача було застосовано штрафні санкції, передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95, який за своєю правовою природою є спеціальним правовим актом (актом законодавства) з питань, зокрема, встановлення відповідальності за недотримання вимог щодо ведення касових операцій.

Відтак, виходячи з наведених вище положень законодавства, зазначений Указ є обов'язковим для виконання.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу підприємства «Ріка» у формі товариства з обмеженою відповідальністю - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 14.03.2013 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.