Ухвала суду № 30142322, 13.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2542/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЦ Баухемі» до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЦ Баухемі» (надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2012 року № 0000032332, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1-й квартал 2011 року в розмірі 3655491,00 грн. (з урахуванням заяви від 26.06.2012 року про уточнення позовних вимог).

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 25.06.2012 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЦ Баухемі» є юридичною особою та зареєстроване платником податку на додану вартість (свідоцтво від 12.05.2005 року № 40108433).

У листопаді 2011 року посадовими особами Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року, правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток за період з 01.01.2008 року по 30.06.2011 року (акт від 15.11.2011 року № 1216/23-2/33482370).

Перевіркою встановлено порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 22.4 статті 22 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 20.05.2010 року № 2275-VІ), що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у сумі 918872,80 грн., у тому числі за ІV-й квартал 2009 року в сумі 5000,00 грн., за 1-й квартал 2011 року - в сумі 913872,80 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу ґрунтувались на тому, що у І кварталі 2011 року позивач мав право включити до складу від'ємного значення об'єкта оподаткування лише 80 відсотків збитків (3655491,20 грн.) від показника від'ємного значення, задекларованого за 2008 рік (4569364,00 грн.), а не всю суму. Таким чином, позивач неправомірно завищив від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 913972,80 грн. (20 відсотків від задекларованої суми). За результатами перевірки Баришівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.11.2011 року № 0000312332, згідно з яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року в розмірі 918872,00 грн.

Позивач погодився з висновками податкового органу, вказане податкове повідомлення-рішення позивач не оскаржував.

У грудні 2011 року посадовими особами Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області повторно проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.2008 року по 30.06.2011 року (акт від 30.12.2011 року № 1506/3-2/33482370).

За результатами повторної перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем пункту 6.1 статті 6 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування, задекларованого позивачем за результатами діяльності у 1-му кварталі 2011 року, на суму 3655491,20 грн.

Вказана сума становить 80 відсотків від'ємного значення (збитків) об'єкта оподаткування від показника від'ємного значення, задекларованого за 2008 рік (4569364,00 грн.), декларування якого визнано правомірним згідно з актом перевірки від 15.11.2011 року № 1216/23-2/33482370.

Враховуючи те, що суму 913872,80 грн., яка становить 20 відсотків показника від'ємного значення (збитків), зменшено за результатами попередньої перевірки (акт від 30.12.2011 № 1506/3-2/33482370), Баришівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2012 року № 0000032332, згідно з яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року в розмірі 3655491,00 грн.

З приводу даних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

З актів перевірок вбачається, що позивач в порушення вимог підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» за результатами 2008 року не включив до складу валових витрат від'ємне значення курсових різниць, що виникли на кінець звітного періоду, однак, виявивши ці помилки самостійно, подав у жовтні 2011 року до податкового органу уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з податку на прибуток за 2008 рік та за 1-й квартал 2011 року.

Відповідно до підпунктів 5.2.7, 5.2.9 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання; суми витрат по операціях, передбачених статтею 7 цього Закону.

Так, відповідно до підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення). Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Таким чином, подавши уточнюючі податкові декларації, позивач збільшив валові витрати внаслідок включення до їх складу збитків, що виникли від перерахунку заборгованості в іноземній валюті, в національну валюту за курсом на кінець звітного періоду. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що формування валових витрат позивачем здійснено правомірно.

Що стосується показника валових витрат на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток за результатами 2008 року, зокрема, врахування збитків (від'ємного значення) та можливості їх перенесення до наступних податкових періодів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Впродовж дії даного Закону, положеннями пункту 22.4 статті 22 встановлювалися певні обмеження права платників податків щодо врахування в складі валових витрат від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток (збитків).

Станом на 31.12.2008 року пункт 22.4 статті 22 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1957-ІV був виключений. В результаті чого, законодавчі обмеження щодо врахування в складі валових витрат від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток (збитків) були відсутні. Однак, у 2010 році положення даного пункту зазнали змін.

Таким чином, відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України від 20.05.2010 № 2275-VІ) в 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

В даній справі податкові зобов'язання визначені платнику податків у зв'язку із включенням усієї суми збитків, що виникли за результатами 2008 року, до складу валових витрат 1-го кварталу 2011 року.

Враховуючи приписи пункту 22.4 статті 22 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України від 20.05.2010 № 2275-VІ) це означає, що в 1-му кварталі 2011 року позивач мав право включити до складу валових витрат лише 80 відсотків від суми збитків, що виникли у минулих податкових періодах, оскільки 20 відсотків збитків платник мав право віднести до складу валових витрат за результатами 2010 року.

Таким чином, платник податків в даній справі цілком вірно визнав правомірність податкового повідомлення-рішення від 08.11.2011 року № 0000312332, згідно з яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року в розмірі 918872,00 грн. (20 відсотків від суми збитків минулих податкових періодів).

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 16.01.2012 року № 0000032332, згідно з яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року в розмірі 3655491,00 грн., прийнято податковим органом незаконно, з порушенням вимог пункту 22.4 статті 22 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України від 20.05.2010 року № 2275-VІ), оскільки податковий орган послідовно прийняв два податкових повідомлення-рішення, згідно з якими двічі зменшив від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за один і той самий податковий період - 1-й квартал 2011 року.

При цьому, податкове повідомлення-рішення від 08.11.2011 року № 0000312332, згідно з яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за I-й квартал 2011 року в розмірі 918872,00 грн., визнане позивачем правомірним, тому не оскаржувалося.

В силу приписів пунктів 54.3.3 пункту 54.3. статті 54, пункту 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України грошове зобов'язання, визначене податковим органом самостійно, що не оскаржене платником податків в установлений цим Кодексом строк, є узгодженим і підлягає сплаті.

З огляду на вищевикладене, Податковий кодекс України в однаковій мірі не дозволяє платнику податків оскаржувати податкові зобов'язання, визначені ним самостійно (пункт 56.11 статті 56 ПК України), так і не наділяє контролюючі органи правом приймати рішення про зміну визначених контролюючим органом самостійно податкових зобов'язань поза межами визначеної законом процедури оскарження рішень або здійснювати неодноразове нарахування податкових зобов'язань щодо одного й того ж податкового періоду після завершення процедури їх узгодження.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 14.03.2013 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.