Рішення № 30139450, 21.03.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" березня 2013 р.Справа № 921/59/13-гГосподарський суд Тернопільської області

у складі судді Турецького І.М.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" (код ЄДРПОУ 03353503) вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль

до відповідача Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" (код ЄДРПОУ 03353590) вул. Київська, 3а, м. Тернопіль

про стягнення 152 006 грн. 09 коп. пені , 7342 грн. 52 коп. втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення , 45636 грн. 60 коп. - 3% річних.

За участю представників сторін від:

Позивача:

Луків Р.М. - юрисконсульт, представник за довіреністю №01/13 від 03.01.2013р.

Відповідача:

Їжак Н.П. - юрисконсульт, представник за довіреністю №143/01 від 31.01.2013р.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз"звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" про стягнення 152 006 грн. 09 коп. пені , 7342 грн. 52 коп. втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення , 45636 грн. 60 коп. - 3% річних.

Судовий збір позивач просить покласти на відповідача .

Відповідач своїм конституційним правом на захист скористався . Явку у призначені судові засідання свого представника забезпечив, проти позову заперечує щодо стягнення втрат від інфляції та 3% річних , з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву № 129/01 від 06.02.2013р. (вх.. № 5143) . Щодо пені , на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України , відповідач просить розмір пені зменшити , посилаючись на підставі зазначенні у клопотанні № 375/01 від 13.03.2013р. ( вх.. № 6356) та в письмових доповненнях №527/01 від 20.03.2013р. ( вх.. № 6622) .

У судовому засіданні - 31 січня 2013 року судом оголошено про початок розгляду справи №921/59/13-г по суті, про що свідчить формуляр (протокол) судового засідання від 31 січня 2013 року.

У відповідності до статті 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалась перерви до 07.02.2013 р. до 14:30 год. та до 21.02.2013р. до 10:50 год. , про що свідчать формуляри (протоколи) судових засідань від 31.01.2013р. та від 07.02.2013р. .

Розгляд справи №921/59/13-г , на підставі статті 77 ГПК України , відкладався на 14.03.2013р. на 10:40 год. та на 21.03.2013р. на 11:40 год. , що підтверджується ухвалами суду відповідно від 21.02.2013р. та від 14.03.2013р.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального Кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу, в порядку статті 81-1 ГПК України, не здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача та заперечення представника відповідача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

09 лютого 2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", (як, Постачальник) та Обласним комунальним підприємством теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго", правонаступником якого є Комунальне підприємство теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" , відповідно до статуту КП ТМ ТОР "Тернопільтеплокомуненерго" (як, Споживач) було укладено типовий договір №01/01-2012-н на постачання природного газу за регульованим тарифом .

Згідно п.1.1. Договору , Постачальник постачає природний газ Споживачу в обсягах і порядку , передбачених договором для забезпечення потреб Споживача , а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах , строках , порядку та на умовах , передбачених Договором.

Пунктами 2.1., 2.6., 2.9. Договору , визначено , договірні обсяги постачання газу Споживачу наводяться в додатку 2 до Договору. Послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання - передачі газу , що оформляється за даними вузлів обліку , визначених у додатку 1 до Договору. Акти приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Пунктами 4.1., 4.4., 4.5., 4.6. Договору, сторони домовились, що розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією , яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Ціна газу , розрахована відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Договору, є обов"язковою для сторін з дати набрання нею чинності . Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання - передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами Договору. Розрахунковий період за Договором становить один місяць -з 9.00 години першого дня місяця до 9.00 години першого дня наступного місяця включно. Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до Договору.

Відповідно до п.5.3. Договору, Споживач зобов"язався оплачувати Постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах , визначених Договором.

Згідно п.10.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2012р.

На виконання умов договору позивач протягом січня місяця - квітня місяця 2012 року здійснив поставку природного газу, а відповідач прийняв в обсязі 1546,314 тис. м. куб. на загальну суму 2 024 434 грн. 27 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2012р., від 29.02.2012р., від 31.03.2012р., від 30.04.2012р. підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб .

В порушення умов договору, відповідачем виконано свої зобов'язання неналежним чином , з порушенням строків, визначених умовами договору.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого та в силу статті 714 Цивільного кодексу України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У відповідності до п.6.2. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати , передбачених розділом 4 Договору , із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла в період за який сплачується пеня , від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 152006 грн. 09 коп. , що на день розгляду справи позивачу не сплачена.

Статтями 549, 550, 551 Цивільного кодексу України, передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу вимог статей 230, 231 ГК України, передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені здійснений позивачем у відповідності до вимог статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" .

В порядку статті 83 ГПК України , відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно зі статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України , якщо порушення зобов"язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) .

Стаття 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.

Пунктом 3.17. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. визначено , що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК) , господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З огляду на наведене та враховуючи , факти , зокрема :

- важкий фінансовий стан відповідача ,

- застосування пені у розмірі 152006 грн. 09 коп. може фактично призвести до унеможливлення нормальної (стабільної) діяльності , функціонування товариства та реалізації ним життєво-важливих функцій,

- застосування пені у розмірі 152006 грн. 09 коп. є надмірно великим порівняно із виною відповідача, в частині несвоєчасної оплати за отриманий природний газ,

- відповідач на день подачі позову повністю розрахувався з позивачем за отриманий природний газ,

а тому господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що в даному випадку існують виняткові обставини, при яких необхідно, на підставі пункту 3 статті 551 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 статті 83 ГПК України , зменшити розмір пені на 30% - до 106 404 грн. 26 коп. від суми 152 006 грн. 09 коп. (розрахунок здійснений судом , відповідно до чинного законодавства).

Оцінивши докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, документально обґрунтовані та підлягають до задоволення тільки в частині у розмірі 106 404 грн. 26 коп.

В решті позовних вимог щодо стягнення пені відмовити.

У відповідності до статті 625 ЦК України , позивач нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 7342 грн. 52 коп. та 3 % річних у розмірі 45636 грн. 60 коп., які на день розгляду справи позивачу не сплачені .

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 7342 грн. 52 коп. та 3 % річних у розмірі 45636 грн. 60 коп., документально обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 173, 193, 216, 230 , 231, 233 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" (код ЄДРПОУ 03353590) вул. Київська, 3а, м. Тернопіль на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" (код ЄДРПОУ 03353503) вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль - 106 404 грн. 26 коп. пені, 7342 грн. 52 коп. суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 45 636 грн. 60 коп. 3% річних, 4099 грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "25" березня 2013 року, через місцевий господарський суд.

6. Рішення направити сторонам у справі.

Суддя І.М. Турецький