Ухвала суду № 30138656, 21.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16728/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

21 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Губська О.А., Грибан І.О.,

при секретарі Кравчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дарницькому районні міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ягуар» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби, тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: приватне підприємство «Пані-Н» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2012 року № 0003382220/17650, № 0003372220/17651, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Ягуар» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС, в якому просило визнати протиправним і скасувати повідомлення-рішення від 09 листопада 2012 року форми «Р» № 0003382220/17650 щодо сплати ТОВ «Ягуар» нараховано податку на додану вартість у розмірі 228 183,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. - штрафних санкцій, винесене ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС; визнати протиправним і скасувати повідомлення-рішення від 09 листопада 2012 року форми «Р» № 0003372220/17650 щодо сплати ТОВ «Ягуар» нараховано податку на прибуток у розмірі 262 410,00 грн., винесене ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з приватним підприємством «Пані-Н» за період діяльності з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року.

За результатами перевірки було складено Акт від 25.10.2012 року № 5212/2250/31571594, в якому встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства (а.с. 32-41).

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2012 року № 0003372220/17651, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 262 410,00 грн. (а.с. 42); податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2012 року № 0003382220/17651, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 228 183,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с. 42).

Зазначені грошові зобов'язання нараховані позивачу в зв'язку з тим, що відповідач вважає, що правочини укладені позивачем з ПП «Пані-Н» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними.

Так, між позивачем та ПП «Пані-Н» було укладено договір підряду від 22 жовтня 2010 року № 80-10П на виконання робіт в межах реконструкції Національного спортивного комплексу «Олімпійський» по вул. Червоноармійська, 55 у Печерському районі міста Києва (а.с. 44-54). Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Субпідрядник за завданням Підрядника зобов'язується організувати та виконати з власних матеріалів та обладнання, відповідно до вимог проектно-кошторисної документації, технічного завдання, вимог ДБН України, повний комплекс робіт, а саме: улаштування та озеленення відкосів схилів в межах реконструкції Національного спортивного комплексу «Олімпійський», а Підрядник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

На виконання договору сторонами були складені первинні та інші супровідні документи, а саме: податкові накладні (а.с. 55, 56, 129, 130), акт приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 57-60), акти здачі-прийняття робіт (а.с. 116-117), довідка про вартість виконаних будівельних робіт (а.с. 118), акт 1-04-2011 використання електроенергії на будівництві об'єкту НСК «Олімпійський» (а.с. 119), підсумкова відомість ресурсів (а.с. 124-126), розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 05-02 (а.с. 127-129)

Оплата позивачем наданих послуг підтверджується виписками по рахунках позивача (а.с. 61-67).

Відповідач в своїх запереченнях та апеляційній скарзі посилається на акт від 07.07.2011 року № 720/3/23/30 про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Пані-Н» за квітень 2011 року, яким встановлено, що у ПП «Пані-Н» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби (а.с. 95-97).

Разом з тим, за результатами розгляду скарги ПП «Пані-Н» на вищезазначений акт ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС було прийнято рішення від 27.11.2012 року № 10851/10/22-3011 щодо відзиву вказаного акту (а.с. 67).

Також в матеріалах справи міститься Довідка від 28.11.2012 року № 705/2-22-30-36884561, складена ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС про проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ТОВ «Пані-Н» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Ягуар» з квітень 2011 року (а.с. 98-101). У висновку зазначеної довідки вказано, що перевіркою «Пані-Н» не встановлено порушень у формуванні податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «Ягуар» за квітень 2011 року.

Також третьою особою надані виписки по банківських рахунках, якими підтверджені факти отримання ПП «Пані-Н» грошових коштів від ТОВ «Ягуар» за надані послуги позивачу (а.с. 114-115).

Колегія суддів згодна з позицією суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилань відповідача на те, що правочин укладений між позивач та ПП «Пані-Н» був укладений без мети настання реальних наслідків, має ознаки нікчемності, а тому є нікчемним.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, у відповідності до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів того, що недійсність вказаного правочину встановлена законом, також не надано доказів визнання зазначеного правочину недійсним у судовому порядку, а тому висновки відповідача викладені в акті щодо нікчемності правочину між позивачем та ПП «Пані-Н» колегією суддів не сприймають.

П.п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки послуги були надані, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Так, у відповідності до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктами 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи, що органом державної податкової служби не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а позивачем надано достатньо доказів на обґрунтування позовних вимог, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дарницькому районні міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ягуар» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби, тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: приватне підприємство «Пані-Н» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2012 року № 0003382220/17650, № 0003372220/17651 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Губська О.А.

Суддя Грибан І.О.

(Повний текст ухвали виготовлено 22.03.2013 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.