Постанова № 30138187, 21.03.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2013 р.Справа № 5017/3541/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

суддів Михайлова М.В., Журавльова О.О.,

при секретарі судового засідання Мікула К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Одеської області від 22 січня 2013 року

у справі №5017/3541/2012

за позовом Комунального підприємства „Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району"

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

про стягнення 29 524,41 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство „Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 29 524,41 грн. заборгованості за договором №60 від 18.05.2012 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання по оплаті пайової участі починаючи з липня місяця 2012 року, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем у розмірі 28 465,40 грн., на яку нараховано пеню у розмірі 1059,01 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22 січня 2013 року у справі №5017/3541/2012 (суддя Петров В.С.) позов Комунального підприємства „Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 29 524,41 грн. задоволено, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства „Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району" заборгованість за договором пайової участі в сумі 28465 грн. 40 коп., пеню в сумі 1059 грн. 01 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що позовні вимоги Комунального підприємства „Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району" повністю обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню. Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за вказаним договором № 60 поставки щодо здійснення сплати суми пайової участі, а тому, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в розмірі 1059,01 грн.

Також місцевий господарський суд дійшов висновків про те, що згоди щодо розірвання договору позивач не надав, внаслідок чого відповідна угода про розірвання договору сторонами не укладалась, що, в свою чергу, свідчить про чинність договору станом на день розгляду справи з огляду на недосягнення сторонами згоди на його розірвання.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково в частині 9 630 грн., а судові витрати покласти на відповідача пропорційно заборгованості, в решті позовних вимог - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 зазначає, що оскаржене рішення суду винесено з порушенням норм матеріального права, оскільки судом не взято до уваги те, що відповідно до п.8.2 договору апелянт 13.07.2012р. подав письмове повідомлення про розірвання договору з позивачем, однак у встановлений договором 14-тиденний термін ніякої відповідача щодо відмови у розірванні договору від позивача не отримав, а тому відповідно до п.8.2 договору він був розірваний з 27.02.2012р. за згодою сторін. При цьому, скаржник вважає, що резолюція керівника позивача на заяві відповідача про відмову розірвати договір не може вважатись доказом такої відмови, оскільки резолюція є внутрішнім написом позивача, яка не була жодним чином доведена до скаржника.

Апелянт зазначає, що висновки суду щодо телефонних звернень позивача до відповідача є хибними та не підтверджуються жодними доказами, посилання позивача на недостатність причин для розірвання договору не можуть бути підставою для відмови у розірванні договору, оскільки у самому договорі відсутні будь-які умови, що вказують на конкретні підстави для розірвання договору, так саме як і заборгованість не може бути причиною для відмови у розірванні договору.

Таким чином, скаржник вважає, що оскільки він звернувся до позивача із заявою про розірвання договору 13.07.2012р., договір розірвано 27.07.2012р., відтак всі нарахування після цього терміну з боку позивача припинились. У зв'язку із зазначеним, фактична заборгованість відповідача перед позивачем складає 9 630 грн.

В ході апеляційного розгляду 22.02.2013р. позивачем надано до канцелярії суду уточнення суми позову №23вих від 21.02.2013р., в якому позивач збільшив суму позову на суму платежу за грудень 2012 р. у розмірі 602,70 грн., однак судова колегія не приймає до уваги зазначене уточнення, оскільки відповідно до ч.3 ст.101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апелянт в судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить реєстр поштових відправлень.

Приймаючи до уваги 2-місячний строк розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду відповідно до ст.102 ГПК України, апеляційний суд дійшов висновків про можливість розгляду апеляційної скарги Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 за відсутності представника апелянта.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 травня 2012 р. між Комунальним підприємством „Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою № 60 (а.с. 11), відповідно до п. 1.1 якого позивач на підставі ст. 10 Закону України „Про благоустрій населених пунктів" та Правил благоустрою території міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради № 1631-VІ від 23.11.2011 р., здійснює заходи з благоустрою об'єктів, що утримує, а відповідач бере на себе зобов'язання з пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою згідно із затвердженим річним планом заходів з утримання та ремонту об'єктів благоустрою.

Відповідно до п. 1.2 договору форма пайової участі відповідача - грошова, розмір якої визначається згідно з Порядком визначення пайової участі власників (орендарів) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, а також власників (орендарів) об'єктів (приміщень) для утримання об'єкту благоустрою.

В п. 1.3 договору сторони визначили, що відповідач як користувач утримує стаціонарне приміщення площею 49 кв.м, літній майданчик площею 166 кв.м, розташований в прибережній зоні 13 ст. В. Фонтану, зазначено № 135 згідно дислокації.

Розрахунок розміру пайової участі міститься в додатку № 1 до вказаного договору, що є його невід'ємною частиною. При цьому розміри пайової участі в об'єктів, які розташовані на території КП „Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району" встановлені Одеською міською радою та вказані у додатку № 3 до рішення № 64 від 16.02.2012 р.

Пунктом 3.1 договору передбачені обов'язки позивача, зокрема, останній зобов'язався: здійснювати поточне утримання та благоустрій піщаних територій пляжів та зеленої території узбережжя, а саме: забезпечувати належну санітарну очистку піщаної території, наявність та належний технічний стан тапчанів для відпочинку, устаткування для освітлення території в темний час доби, застосовувати заходи для недопущення забруднення морського узбережжя, призводити озеленення території, охорону наявних зелених насаджень, прибирання пішохідних доріжок, тротуарів, сходів, установку на головних алеях урн та сміття збірників, щоденне прибирання громадських туалетів (п. 3.1.1 договору); сприяти водопостачанню, водовідведенню, вивозу сміттєвих відходів та електропостачанню користувача з використанням власних інженерних мереж підприємства (п. 3.1.2 договору); контролювати своєчасність сплати користувачем щомісячних сум пайової участі (п. 3.1.3 договору).

Відповідач в свою чергу, відповідно до п. 3.3.1 та 3.3.4 договору зобов'язується своєчасно вносити суму пайової участі, передбачену п. 1.2, 1.3 договору, в строки та порядку, встановлені в розділі 4 договору, незалежно від результатів господарської діяльності об'єктів користувача протягом всього періоду дії договору; утримувати об'єкт, вказаний в додатку до договору, в належному стані та вигляді, що відповідає проектній документації.

Порядок розрахунків за договором передбачено в розділі 4 договору. Так, відповідно до п.4.1 договору відповідач сплачує щомісячну суму пайової участі, розмір якої визначено згідно з Порядком визначення пайової участі власників (орендарів) будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення для утримання об'єктів благоустрою, та вказано в додатках до договору. Строк оплати до 5 числа поточного місяця, в якому здійснюється підприємницька діяльність. Користувач за власним бажанням може здійснювати передплату і за більший період часу. Оплата суми пайової участі здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача або шляхом внесення коштів до каси.

Відповідно до додатку №1 до договору, місячний розмір пайової участі за стаціонарне приміщення площею 49 кв.м. складає 2009 грн., сума пайової участі за період з травня по вересень складає 8943,29 грн., сума пайової участі за період з жовтня по грудень - 1808,10 грн.

Згідно додатку №2 до договору, місячний розмір пайової участі за літній майданчик площею 166 кв.м. складає 6806 грн., сума пайової участі за період з травня по вересень складає 30 297,68 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково виконувались умови вищевказаного договору щодо сплати суми пайової участі, про що свідчать надані позивачем до суду копії прибуткових ордерів (а.с. 23-24), а саме: № 141 від 22.05.2012 р. на суму 907,29 грн.; № 142 від 22.05.2012 р. на суму 3073,68 грн., № 280 від 04.07.2012 р. на суму 1194,00 грн.; № 281 від 04.07.2012 р. на суму 6806,00 грн. Таким чином, загальна сума сплачених платежів складає 11980,97 грн., у т.ч. згідно додатку № 1 до договору за стаціонарне приміщення 49 кв.м сплачено 2101,29 грн., згідно додатку № 2 за літній майданчик 166 кв.м сплачено 9879,68 грн.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, починаючи з липня 2012 року відповідач припинив сплату пайової участі, посилаючись на те, що укладений між сторонами по справі договір № 60 було розірвано на підставі поданої ним заяви.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач звернувся до адміністрації позивача із заявою від 13.07.2012 р. на ім'я в.о. директора Бондаренко В.М. про розірвання спірного договору № 60 у зв'язку з малою рентабельністю торгового пункту (а.с.18).

Однак, за твердженнями позивача, керівництвом підприємства не було надано згоду на розірвання договору. При цьому, про відмову у достроковому розірванні договору № 60 свідчить запис керівника підприємства В.М. Бондаренка на заяві ОСОБА_2

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, при чому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, пунктом 8.2 договору № 60 від 18.05.2012р. передбачено, що договір може бути розірвано за згодою сторін шляхом подачі однією стороною іншій письмового повідомлення в строк, не пізніше ніж за 14 календарних днів до дня розірвання договору.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що будь-яка із сторін може реалізувати своє право на розірвання договору шляхом подання відповідної заяви у встановлений строк, але визначальним моментом у розірванні договору є згода обох сторін на таке розірвання. Тобто, місцевий господарський суд цілком обґрунтовано зазначив, що відповідач, подавши заяву про розірвання договору, мав отримати згоду позивача у будь-якому разі, а при неотриманні такої згоди - мав право передати спір на вирішення суду.

Між тим, в матеріалах справи міститься лист КП „Прибрежно-експлуатаційне об'єднання Київського району" №231вих від 18.07.2012р., в якому відповідача повідомлено про відмову в розірванні договору, оскільки підстава розірвання, вказана відповідачем, не є істотною.

Однак, оскільки в матеріалах справи не містяться докази отримання зазначеного листа ФОП ОСОБА_2, в даному випадку вбачається, що відповідач не отримав згоди на розірвання договору про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою № 60 від 18 травня 2012 р.

За таких обставин, враховуючи приписи ст.188 ГК України, судова колегія зазначає, що оскільки відповідач не передав спір щодо розірвання договору на вирішення суду, договір вважається діючим, а сторони повинні виконувати свої обов'язки за цим договором, а відтак, судова колегія погоджується з висновками господарського суду Одеської області про те, що встановлені обставини справи свідчать про виникнення заборгованості відповідача перед позивачем станом на 06.11.2012 р. в сумі 28 465,40 грн.

Також апеляційний суд, перевіривши розрахунок пені, вважає його обґрунтованим та правомірним.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак - судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для зміни або скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 22 січня 2013 року у справі №5017/3541/2012 залишити без змін.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України 55 грн. 25 коп.(п'ятдесят п'ять грн. двадцять п'ять коп.) судового збору за наслідками розгляду апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 25.03.2013 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя М.В. Михайлов