Ухвала суду № 30137693, 25.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2012 р. справа № 2а-14450/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Пасічника Т.В.

представників сторін:

позивача : - Стригунова Г.І., дов. від 27.10.10 р.

відповідача: - Жаботенко І.Б., дов. від 30.03.12 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 р. у справі № 2а-14450/10/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбурвибух"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбурвибух" (далі -ТОВ "Укрбурвибух", Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - СДПІ) від 09 листопада 2010 р. № 0001290710/0 та № 0001300710/0.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 р. у справі № 2а-14450/10/0470 (суддя Єфанова О. В.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що позивачем у зв'язку з купівлею комплектуючих для використання їх у власній господарській діяльності, правомірно віднесено витрати у розмірі 1 172 000 грн. відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про прибуток підприємств" до валових витрат, а витрати у розмірі 234 400 відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" віднесено до складу податкового кредиту.

Не погодившись з постановою суду, СДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 р. у справі № 2а-14450/10/0470, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував придбання позивачем комплектуючих у ТОВ "Постал", яке перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі м.Києва та має стан 10 (запит на встановлення місцезнаходження), запит не вручено. Також скаржник вказує на те, що позивачем укладено фіктивний договір купівлі-продажу товарів № 01-09/08 від 01.09.2008 р.

ТОВ "Укрбурвибух" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи спірну постанову суду першої інстанції правомірно та обґрунтованою. Позивач зазначає, що якщо контрагент позивача - ТОВ «Постал»не виконав свого зобов'язання щодо сплати податків до бюджету це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього та така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання з'явились представники сторін, які в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали власні позиції, визначені при розгляді справи в суді першої інстанції по суті предмету спору в даній справі, представник позивача зазначала про відсутність підстав для скасування судового рішення, представник відповідача просила скаргу задовольнити,постанову суду скасувати.

Відповідно до наявних матеріалів справи, слід зазначити наступне:

Обставини, пов'язані з проведенням СДПІ позапланової виїзної перевірки ТОВ "Укрбурвибух" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2009 р. (акт перевірки № 158/08-07-124/1/30949675 від 27.10.2010 р., а. с.58-74), встановлені під час цих перевірок порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаного акту перевірки спірних податкових повідомлень-рішень (а. с.75, 76) відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність віднесення до складу валових витрат Товариства витрат з придбання металопрокату згідно нікчемного правочину з ТОВ «Постал», і про неправомірність формування в зв'язку з цим податкового кредиту.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 р. у даній справі, і про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги СДПІ, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Укрбурвибух»в періоді, що перевірявся, здійснювало технологічні роботи по супроводженню процесу буріння вибухових свердловин на кар'єрах ВАТ «Північний ГЗК», ВАТ «Центральний ГЗК», ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»ВАТ «Південний ГЗК», діяльність у сфері геології та геологорозвідування, дослідження і розробки в галузі природних наук.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Постал»(Продавець) укладений договір № 01-09/08 від 01.09.2008 р. на купівлю-продаж продукції, визначеної в Специфікаціях (а. с.187, 188).

За поясненнями позивача, придбані товарно-матеріальні цінності для подальшого використання в господарській діяльності оприбутковуються на основному складі Товариства та на підставі вимоги та накладної на внутрішнє переміщення передаються на дільниці ВАТ «Північний ГЗК», ВАТ «Центральний ГЗК», ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»ВАТ «Південний ГЗК»

Виконання позивачем та ТОВ «Постал»умов договору № 01-09/08 від 01.09.2008 р. щодо придбання продукції (долото, гільза тощо) підтверджується матеріалами справи (специфікаціями, рахунком-фактурою, видатковими накладними, податковими накладними, договором на перевезення вантажів автотранспортом з ПП ОСОБА_4, актом виконаних робіт, ТТН (а. с.189-191, 77, 79, 142-144 відповідно).

Виконання позивачем вищевказаного договору щодо оплати вартості придбаного товару відповідачем не спростовується.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі -Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 Закону Україна «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст.9 Закону № 168.

Згідно з пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Доказів порушень відображення вищевказаної господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платників ПДВ на момент укладення та виконання вищевказаного договору, також суду не надані.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів по ланцюгу постачання, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсним вказаний вище правочин.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого»положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

Оцінюючи ст.228 ЦК України колегія суддів зазначає, що під поняттям правочину, який порушує публічний порядок, слід розуміти суспільно-небезпечні діяння, які становлять правопорушення у вигляді, наприклад, адміністративного проступку чи злочину.

Колегія суддів вважає, що висновок про нікчемність правочину може мати місце лише після встановлення правоохоронними та судовими органами порушення, яке має ознаки протиправності.

Такі докази в матеріалах справи відсутні.

Посилання скаржника на те, що директору ТОВ «Постал»ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст.28 ч.2 , ст.205 ч.2 , ст.212 ч.3, ст.27 ч.5., ст.212 ч.3 КК України, а постановою від лютого 2009 р. Рівненського міського суду у справі № 4-262/09 вирішено продовжити строк затримання ОСОБА_5 - до чотирьох місяців і утримання його в СІЗО м.Рівне, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки зазначене не є належним доказом вини саме позивача у порушенні ст.228 ЦК України щодо вчинення правочину, який порушує публічний порядок.

Статтею ст.61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Тому колегія суддів, як і суд першої інстанції, наголошує на тому, що жодним нормативним актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Не передбачалось жодною нормою законодавства України і обов'язок платників податків -одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Крім того, спірна постанова суду першої інстанції узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яку згідно положень ст.17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ як джерело права.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, безпідставними є посилання скаржника на не підтвердження операції з огляду на врахування відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, відсутності ТОВ "Постал" за місцезнаходженням (а. с.17), показання свідка ПП ОСОБА_4, наданих ним у справі по звинуваченню ОСОБА_5 -директора ТОВ «Постал»(а. с.33, 34).

Отже, судова колегія вважає необґрунтованим нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств згідно податкового повідомлення-рішення від 09.11.2010р. № 0001300710/0 та з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 09.11.2010 р. від № 0001290710/0, і правомірним задоволення судом першої інстанції позовних вимог про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 р. у справі № 2а-14450/10/0470 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011р. у справі № 2а-14450/10/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко