Ухвала суду № 30136797, 14.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12290/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

14 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАЇР-775» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАЇР-775» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2012 року №00001142250 та №00001152250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Томкет Груп» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої 02.04.2012 року складено акт №100/22-50/25197618.

В ході перевірки контролюючим органом виявлені порушення Позивачем п.14.1.228 ст.14, п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 376 625,00 грн., у тому числі в ІІІ кварталі 2011 року в сумі 376 625,00 грн.; п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.8 ст.201 Кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 327 500,00 грн., в тому числі: за серпень 2011 року в сумі 232 500,00 грн. та листопад 2011 року в сумі 95 000,00 грн.

Крім того, у висновках акту перевірки зазначено, що відповідно до ч.1, ч.2 ст.215, ч.2 ст.228, ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України правочини щодо оформлення будь-яких документів між ТОВ «Альтаїр-775» та ТОВ «Томкет-Груп» протягом 01.01.2011 року - 31.12.2011 року є нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення.

19.04.2012 року Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №00001142250 та №00001152250.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №00001152250 Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 376 625,00 грн., в тому числі за основним платежем - 376 625,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №00001142250 Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 409 375,00 грн., в тому числі за основним платежем - 327 500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 81 875,00 грн.

Між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Томкет Груп» (Виконавець) укладено договори від 04.10.2010 року, від 05.10.2012 року, від 07.10.2010 року, предметом яких є розробка програмного забезпечення для учбово-тренувальної підсистеми ITC Link EagleEye, EagleEye-MW, ITC EagleEye Link та частину програмного забезпечення для учбово-тренувальної підсистеми EagleEye-MW.

За умовами договорів Виконавець є відповідальним за розробку, супровід попередніх (РАТ), заключних приймально-здавальних випробувань (FAT) програмного забезпечення для учбово-тренувальної системи ITC Link EagleEye згідно технічних умов. Замовник зобов'язаний сплатити вартість послуг за цим договором та у триденний термін після підписання даного договору передати виконавцю робочі версії інсталяційних пакетів програмного забезпечення, яке потрібне для створення навчально-тренувальних імітаторів.

Протягом жовтня-листопада 2010 року сторонами складені акти здавання-приймання програмного забезпечення, згідно яких Замовник прийняв програмне забезпечення для EagleEye для тестування на площадці кінцевого споживача в Малайзії.

У липні та серпні 2011 року сторонами підписано акти здавання-приймання виконаних робіт з успішного проведення попередніх приймально-здавальних випробувань (РАТ) програмного забезпечення, заключних випробувань (FAT) програмного забезпечення та програмного забезпечення за вказаними вище договорами загальною вартістю 1 965 000,00 грн.

На виконання умов договору ТОВ «Томкет Групп» виписало Позивачу податкові накладні на загальну суму 1 965 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 327 500,00 грн.

Розрахунок за товар Позивачем здійснено в повному обсязі шляхом перерахування на рахунки постачальників грошових коштів, що підтверджується виписками банку.

Відповідно до пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Кодексу витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За правилами п.138.2 ст.138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.138.5 ст.138 Кодексу інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Пунктом 138.6 статті 138 Кодексу встановлено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Кодексу господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що замовлені у ТОВ «Томкет Групп» Позивачем роботи з розробки програмного забезпечення використано останнім у власній господарській діяльності, а саме: розроблене програмне забезпечення є частиною договорів на розробку технічних систем EagleEye-MW та Link, укладених з ТОВ «Матезіс» та призначалось для кінцевого споживача продукції - Міністерства оборони Малайзії.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії господарських договорів на розробку програмного забезпечення та додатків до них, актів здавання-приймання програмного забезпечення, актів здавання-приймання виконаних робіт, податкових накладних, виписок банку, свідоцтва Департаменту інтелектуальної власності про внесення до Реєстру виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення, актів приймання-передавання, укладених з ТОВ «Матезіс», паспортів системи моніторингу мережі мікрохвильового зв'язку, шифр - EagleEye-MW, інформаційно-телекомунікаційної системи EagleEye Link, пакувальних листів, сертифікатів про остаточне прийняття системи та попередньої прийомки, первинних документів про відрядження працівників ТОВ «АЛЬТАЇР-775» до Малайзії для виконання робіт з інсталяції технічних систем EagleEye-MW та Link.

Вказані матеріали підтверджують реальність вищевказаних господарських операцій.

Згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.ч.1, 2 ст.228 Цивільного кодексу України).

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

В матеріалах справи відсутні докази у підтвердження нікчемності укладених між Позивачем та його контрагентом правочинів.

Також відсутні докази, які б підтверджували, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Згідно п.198.1 ст.198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.201.1 ст.201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.201.8 ст.201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На момент складання податкових накладних ТОВ «Томкет Групп» зареєстроване платником податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та, відповідно, мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні.

Податкові накладні, виписані ТОВ «Томкет Груп», відповідають встановленим законом вимогам.

Згідно п.86.9 ст.86 Кодексу у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції про те, що контролюючий орган не мав підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, оскільки перевірку Позивача проведено відповідно до кримінально-процесуального закону в межах розслідування кримінальної справи №79-00227 на підставі постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Рожкова Ю.О. від 29.02.2012 року.

В матеріалах справи відсутні докази у підтвердження існування відповідного рішення суду, яке набрало законної сили.

Отже, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2012 року №00001142250 та №00001152250 та вважає його обґрунтованим і правомірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Бужак Н.П.

Ухвала складена в повному обсязі 19 березня 2013 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.