Ухвала суду № 30136767, 12.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4945/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П,

Суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря: Синициної К.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Шевченківський завод продтоварів» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Броварської ОДПІ у Київській області про застосування фінансових санкцій від 12.10.2012 року №0000272202 та від 12.10.2012 року №0000302202.

Відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги заслухавши осіб, які з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у вересні 2012 року Броварською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання ТОВ «Шевченківський завод продтоварів» вимог податкового законодавства при обчисленні та сплаті податку на прибуток підприємств та ПДВ за результатами здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Колосс» за серпень-жовтень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.09.2012 року №633/222/31252267 відповідно до якого встановлено товариством порушення податкового законодавства, а саме: пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 та п.198.6 ст.198 ПК України, що виявилось у завищенні податкового кредиту за серпень 2011 року на суму 187883 грн. і жовтень 2011 року на суму 173140 грн. та валових витрат за ІІІ квартал 2011 року на суму 939414 грн. та ІV квартал 2011 року на суму 865700 грн. у зв'язку з виконанням правочинів з придбання у ТОВ «ВКФ «Колосс» товарів, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем ПДВ за серпень та жовтень 2011 року на суму 361023 грн. та податку на прибуток підприємств за ІІІ і ІV квартали 2011 року на суму 415176 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.10.2012 року №0000272202 та №0000302202 від 12.10.2012 року відповідно до яких позивачу визначено суму податкового зобов»язання за платежами: ПДВ у розмірі 541 534,50 грн із яких: 361023 грн - за основним платежем, 180511,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на прибуток підприємства у розмірі 622764 грн, з яких: 415176 грн - за основним платежем, 207588 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: 134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.180.1 ПК України для цілей оподаткування платником податку є: будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст. 200 ПК України).

Податковим кредитом в силу приписів пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України вважається сума на яку платник податків на додану вартість має право зменшити податкове зобов»язання звітного (податкового) періоду визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Підпунктом 54.3.2 п.54.3 ст. 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов»язаний самостійно визначити суду грошових зобов»язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми податкових зобов»язань.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для донарахування позивачу податкових зобов»язань з ПДВ за серпень і жовтень 2011 року на суму 361023 грн та податку на прибуток підприємств за ІІІ та ІV квартали 2011 року на суму 415176 грн є висновки податкового органу про нікчемність правочинів контрагента позивача - ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Колосс», що здійснювались ним як постачальником товару.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що у серпні-жовтні 2011 року позивач придбав у TOB «ВКФ «Колосс», а саме крупу вівсяну, цукор, пластівці вівсяні, сушку, тощо.

Придбання позивачем товару від контрагента проводилось шляхом підписання видаткових накладних (номера накладних, дата їх складання зазначено у поставної суду першої інстанції).

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товарів, TOB «ВКФ «Колосс» виписало податкові накладні.

Оплату за придбані у товариства матеріальні цінності на суму 1992146,28 грн проведено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вказаної юридичної особи, на суму 173990,52 грн шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, що підтверджується банківськими виписками та актами заліку зустрічних однорідних вимог від 31.10.2011 року та від 30.11.2011 року.

Витрати у сумі 1805114 грн понесені TOB «Шевченківський завод продтоварів» на придбання у контрагента товару та податок на додану вартість у сумі 361022 грн 80 коп, сплачений у складі його ціни, включені позивачем до валових витрат за ІІІ та ІV квартали 2011 року та до податкового кредиту підприємства за серпень і жовтень 2011 року.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст.238 ПК України).

Отже, понесені підприємством витрати можуть бути віднесені до витрат підприємства для зменшення його доходу в цілях оподаткування податком на прибуток за умови дотримання вимог ст. 138,140-141 ПК України та за відсутності перешкод, визначених ст. 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів ( у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у т.ч. при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ( п.198.6 ст. 198 ПК України.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) ПДВ і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені суми податку до складу податкового кредиту.

Позивач надав до суду докази, які підтверджують здійснення ним господарських операцій з контрагентом, зокрема надано первинні документи бухгалтерського та податкового обліку - видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки, акти заліку зустрічних однорідних вимог, тощо.

На час складання податкових накладних, контрагент позивача TOB «ВКФ «Колосс» було зареєстровано як платник податку на додану вартість, а отже мав всі правові підстави для складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, в т.ч. податкових накладних.

Погоджується колегія суддів і з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати правочини, укладені позивачем та його контрагентом, недійсними.

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним ( ч.2 ст.228 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено факт надання позивачу товарів з боку його контрагента та оплати їх вартості. Дана обставина підтверджується документально, зокрема господарські операції відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Крім того, факт отримання позивачем товару свідчать докази його прийняття, зберігання, використання та подальша реалізація.

Отже, докази, надані позивачем, свідчать про використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих матеріальних активів з метою їх подальшого постачання, що в свою ергу підтверджує товарність реальність господарських операцій.

Відсутність у контрагента TOB «ВКФ «Колосс» достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, транспорту не може бути доказом невиконання цим суб'єктом договірних зобов»язань перед позивачем.

Отже, суд першої інстанції вірно надав оцінку встановлених у справі доказам та дійшов вірного висновку про правомірність доводів позивача.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обгрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л. О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 13 березня 2013 року

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.