Рішення № 30136225, 21.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.03.13 р. Справа № 905/1245/13-г

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.,

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Державного підприємства «Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКСЕЛ» м.Донецьк

про стягнення 6 406,09грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ковальова Л.В. за довіреністю №73/04 від 10.01.2013р.,

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

19.02.2013року Державне підприємство «Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» м.Донецьк (далі - ДП «Донецький ЕТЦ») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКСЕЛ» м.Донецьк (далі - ТОВ «АРКСЕЛ») з вимогами про стягнення заборгованості в розмірі 6 406,09грн., у тому числі: основного боргу в сумі 5494,65грн., 3%річних в сумі 116,97грн., пені в сумі 409,85грн., штрафу в сумі 384,62грн., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №3597 від 18.04.2012року позивачем виконані роботи, між сторонами договору підписано акт здавання-приймання виконаної роботи на суму 10989,30грн., відповідач здійснив часткову оплату вартості виконаних робіт на суму 5494,65грн., однак, у порушення умов договору інша частина вартості виконаних робіт на суму 5494,65грн. відповідачем не оплачена, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 22.02.2013року господарським судом Донецької області позовна заява ДП «Донецький ЕТЦ» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/1245/13-г.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №3597 від 18.04.2012року на виконання роботи, протоколу узгодження договірної вартості роботи, акту №3045 від 28.05.2012р., рахунку-фактур, платіжного доручення №38 від 26.06.2012р., Свідоцтва А01 №713451 про державну реєстрацію юридичної особи, Виписки ААБ №873592 з ЄДР, Довідки АА №471545 з ЄДРПОУ, Статуту ДП «Донецький ЕТЦ».

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 11, 509, 526, 610, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтею 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 1, 2, 12, 22, 57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідач відзиву на позовну заву не надав, свою правову позицію щодо заявлених позовних вимог суду не довів, вимог ухвал суду від 22.02.2013р. та від 04.03.2012р. не виконав, витребуваних судом документів не надав.

У судовому засіданні 21.03.2013року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послався на факти і обставини, викладені у позовній заяві.

Представник ТОВ «АРКСЕЛ» у судове засідання 21.03.2013року, як у попереднє удове засідання 04.03.213р., не з'явився, про час місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Суд вважає, що відповідачеві судом надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності).

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника відповідача та ненадання відповідачем певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів позивач до суду не звертався.

Вислухавши пояснення представника позивача, який з'явився у судове засідання, дослідивши представлені ним в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

18.04.2012року між ДП «Донецький ЕТЦ» (Виконавець) та ТОВ «АРКСЕЛ» (Замовник) укладено договір №3597, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати роботу: дослідження факторів виробничого середовища та трудового процесу з метою атестації робочих місць за умовами праці згідно Постанови КМ України №442 від 01.08.1992р. (арк. справи 9-10).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладанням печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження внесення сторонами змін та доповнень у даний договір.

Строк дії договору встановлено сторонами у розділі 10 договору, а саме: договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2012року, а в частині невиконання зобов'язань, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.10.1 договору).

Загальна вартість роботи, передбаченої п.1.1 договору є договірною і складає 10 989,30грн., у т.ч. ПДВ (20%) - 1831,55грн., що підтверджується протоколом узгодження договірної вартості роботи (додаток №1 до цього договору). Ціна договору є звичайною ціною. Ціна договору є звичайною ціною. Ціна договору відповідає рівню ринкових цін (п.2.1 договору).

В матеріалах справи міститься протокол узгодження договірної вартості роботи, відповідно до якого сторонами узгоджена вартість робіт на суму 10989,30грн., що співпадає з пунктом 2.1 договору. Отже, суд вважає, що сторони узгодили вартість робіт за договором.

Відповідно до п.2.2 договору Замовник протягом 7 (семи) днів банківських днів після отримання від Виконавця рахунку та підписання договору зобов'язується здійснити 50% передоплату договірної вартості роботи, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця. Остаточна сума договірної вартості роботи сплачується Замовником протягом 7-ми календарних днів після підписання акту здавання-приймання виконаної роботи.

Виконавець з дня отримання передоплати договірної вартості роботи п.2.2 договору розпочинає роботу за умови, що Замовник надав Виконавцю необхідну документацію для виконання роботи відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки. Дата отримання коштів від Замовника, є дата зарахування коштів на банківський рахунок Виконавця (п.3.1 договору).

Згідно з пунктом 3.2 договору строк виконання роботи становить 30 робочих днів, при додержані Замовником вимог п.п.2.2, 3.1 договору.

У розділі 4 договору сторони узгодили порядок здавання-приймання виконаної роботи. Так, здавання-приймання виконаної роботи здійснюється сторонами за актом здавання-приймання. За підсумками виконаної роботи Виконавець надає Замовнику копію експертного висновку про результат виконаної роботи разом з оригіналом Акту здавання-приймання виконаної роботи, Замовник протягом 5 днів після його отримання підписує та повертає Виконавцю один екземпляр Акту здавання-приймання виконаної роботи. Оригінал експертного висновку про результат виконаної роботи Виконавець надає Замовнику після 100% оплати за виконану роботу (п.4.1, 4.2 договору).

У відповідності до зазначених пунктів договору ДП «Донецький ЕТЦ» та ТОВ «АРКСЕЛ» підписано акт №3045 від 28.05.2012р. здавання-приймання виконаної роботи на суму 10 989,30грн.

Вищезазначений акт здавання-приймання виконаної роботи містить посилання на договір №3597 від 18.04.2011року, що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в акті, на підставі вказаного договору.

Акти підписано уповноваженими представниками сторін 28.05.2012року за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт. Безпосередньо в тексті акту зазначено, що виконана робота відповідає умовам договору, оформлена у належному порядку та прийнята Замовником.

Виходячи з викладеного, підписаний сторонами акт №3045 від 28.05.2012р. здавання-приймання виконаної роботи є належним та допустимим доказом факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №3597 від 18.04.2012року.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається з матеріалів справи, 50% вартості виконаних робіт на суму 5494,65грн. відповідач сплатив 26.06.2012року, що підтверджується копією платіжного доручення №38 (арк. справи 14).

На час звернення позивача з позовом до суду вартість виконаних робіт на суму 5494,65грн. відповідачем не сплачена.

Згідно умовами п.2.2 договору відповідач мав оплатити остаточну вартість виконаних робіт протягом 7-ми календарних днів після підписання акту здавання-приймання виконаної роботи.

Враховуючи дату підписання сторонами акту здавання-приймання виконаної роботи (28.05.2012р.) вартість виконаних за спірним договором робіт мала бути сплачена Замовником до 04.06.2012року включно.

Проте, відповідно до платіжного доручення №38 від 26.06.2012р. відповідачем оплачена лише частина вартості виконаних за договором робіт на суму 5494,65грн., тобто 50% від загальної вартості, заборгованість ТОВ «АРКСЕЛ» перед ДП «Донецький ЕТЦ» складає 5494,65грн.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження оплати заборгованості в сумі 5494,65грн.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №3597 від 18.04.2012року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 5494,65грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості 5494,65грн. Відповідно ТОВ «АРКСЕЛ» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних робіт.

Виходячи з того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 5494,65грн. повністю доведені позивачем та обґрунтовані матеріалами справи, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3%річних в сумі 116,97грн. за період з 05.06.2012р. по 18.02.2013р., у зв'язку з чим, суд зазначає наступне.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Перевіривши розрахунок сум 3%річних за вказаний позивачем період - з 05.06.2012року по 18.02.2013року, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є арифметично вірним, таким, що відповідає фактичним обставинам справи та не суперечать чинному законодавству, тому суд вважає позовні вимоги про стягнення 3%річних у розмірі 116,97грн. такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 409,85грн. за період з 21.08.2012р. по 18.02.2013р., суд вважає, що вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Як встановлено ст.549 ЦК України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст.1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Умовами п.5.5 договору передбачено, що за порушення сторонами строків виконання своїх зобов'язань, винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості роботи, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування пені згідно з п.5.5 договору.

Як вбачається з розрахунку пені, що доданий до позовної заяви, позивачем нарахована пеня в сумі 409,85грн. за період з 21.08.2012р. по 18.02.2013р. із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

Проте, перевіривши зазначений розрахунок, суд встановив, що позивачем невірно визначений період нарахування пені, а саме кінцевий строк.

Частиною 6 ст.232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

В даному випадку умовами договору не передбачено інших умов нарахування пені. За висновком суду відповідач мав здійснити остаточних розрахунок за виконані роботи до 04.06.2012року включно, отже з 05.06.2012року починається прострочення відповідачем грошового зобов'язання. Тому нарахування пені можливе з 05.06.2012року по 05.12.2012року.

Приймаючи до уваги визначену позивачем дату початку періоду нарахування пені - 21.08.2012року, судом здійснений розрахунок сум пені за період з 21.08.2012року по 05.12.2012р. та визначено, що у даному випадку розмір пені який є арифметично вірним складає 240,95грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 240,95грн., в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити за необґрунтованістю.

Стосовно вимог про стягнення штрафу в сумі 384,62грн. суд зазначає наступне.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначена правова позиція викладена в постанові ВСУ від 27.04.2012р. у справі №06/5026/1052/2011.

Пунктом 5.5 договору передбачена особлива конструкція застосування до відповідача господарсько-правової відповідальності, а саме, за порушення сторонами строків виконання своїх зобов'язань, винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості роботи, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Оскільки, в ході розгляду справи відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження здійснення ним оплати в сумі 5494,65грн., наявне прострочення виконання зобов'язання з оплати більше ніж на 30 днів, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача штрафу передбаченого п.5.5 договору.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, що складає 7% від суми заборгованості (5494,65грн.*7%=384,62грн.), суд вважає, що розмір штрафу визначений позивачем вірно, внаслідок чого, позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 384,62грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 1675,40грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 627, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст. 193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКСЕЛ» м.Донецьк про стягнення 6 406,09грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКСЕЛ» м.Донецьк (83017, м.Донецьк, провулок, В'ятський, буд.2-Б, ідентифікаційний код 31206116) на користь Державного підприємства «Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» м.Донецьк (83015, м.Донецьк, вул.Челюскінців, буд.167-А, ідентифікаційний код 23182908) заборгованість в сумі 5494,65грн., 3% річних в сумі 116,97грн., пені в сумі 240,95грн., штрафу в сумі 384,62грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1675,14грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 21.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 22.03.2013року.

Суддя Осадча А.М.