Ухвала суду № 30136186, 21.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/4969/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

21 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Медведєвій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домантівське» до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Домантівське» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Черкаського окружного адміністративного суду про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі необгрунтованих та хибних висновків перевірки, тобто без врахування всіх об'єктивних даних і доказів здійснення позивачем господарської діяльності.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року задоволенні вказаний вище позов. Податкове повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби від 10.12.2012 року №1212/0000852301 скасовано.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Золотоніська об'єднана державна податкова інспекція Черкаської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Домантівське» зареєстроване як суб'єкт господарювання - юридична особа 27.04.2006 року та перебуває на обліку в Золотоніській об'єднаній державній податковій інспекції як платник загальнообов'язкових податків та зборів, а податку на додану вартість згідно свідоцтва № 200004508 від 19.10.2011 року.

Золотоніською ОДПІ згідно з пп. 79.2 ст.79 Податкового кодексу України за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка TOB «Домантівське» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ФОП ОСОБА_2

За результатами даної перевірки складено акт перевірки від 28.11.2012 року № 1580/1600/34223663, за змістом якого TOB «Домантівське» порушено вимоги пункту п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що потягло за собою заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20942,00 грн. за серпень 2011 року.

10 грудня 2012 року на підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за № 1212/0000852301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20942 грн. та застосування 5235 грн. 50 коп. штрафних санкцій.

Фактичною підставою для визнання віднесення вказаних сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача безпідставним та винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки висновки про визнання нікчемним правочину, укладеного між TOB «Домантівське» та його контрагентом - ФОП ОСОБА_2, оскільки податковою інспекцією встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій між зазначеними суб'єктами господарювання.

При цьому відповідачем було взято до уваги результати документальної позапланової перевірки контрагента позивача ФОН ОСОБА_2 стосовно достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість з 01.03.2010 року по 01.12.2011 року, згідно висновків акту якої від 15.12.2011 року № 14/1701/НОМЕР_2 встановлено порушення частини 1, 5 статті 203, пунктів 1. 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України. Отже, укладені ФОП ОСОБА_2 правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини, укладені з його контрагентами, порушують публічний порядок і суперечать інтересам держави та суспільства, так як вчинені з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Отже, відповідач вважає укладену між сторонами угоду по спірних правовідносинах, такою, що має ознаки нікчемності, а господарські операції згідно договору такими, що не направлені на настання реальних наслідків, що, відповідно, вказує на неправомірність дій TOB «Домантівське» і підтверджує безпідставність визначених сум ПДВ до податкового кредиту.

Не погодившись з вищевказаним повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення прийнято відповідачем необґрунтовано та на підставі хибних висновків.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено на підставі первинних документів реальність здійснених господарських операцій з виконання сільськогосподарських робіт, фактичне вчинення яких ставиться під сумнів відповідачем.

Між позивачем і ФОП ОСОБА_2 02.08.2011 року укладений договір № 02-7 на виконання сільськогосподарських робіт по обмолоту зернових культур зернозбиральним комбайном.

В наступному під час здійснення господарських правовідносин між сторонами укладалася додаткова угода до вказаного договору, якою уточнялися обсяги, строки виконання технологічних операцій та вартості таких робіт.

В підтвердження факту виконання умов укладеного договору позивачем долучено до матеріалів справи такі документи, як акт здачі-приймання робіт, відповідні розрахунки банку та податкова накладна за №3 від 02.08.2011 року на загальну суму 125650 грн., в т.ч. ПДВ - 20941 грн. 67 коп.

При цьому, колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції твердження відповідача про порушення порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071 та пункту 201.1 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, оскільки свої твердження податкова інспекція обґрунтовує тим, що у податковій накладній в рядку «вид цивільно-правового договору» вказано договір поставки від 02.08.2011 року № 02-7, що не відповідає суті господарській операції, оскільки у договорі на виконання сільськогосподарських робіт (послуг) від 02.08.2011 року № 02-7 та додатковій угоді № 2 від 01.10.2011 року до договору № 02-7 на виконання сільськогосподарських робіт зазначено, що послуги надаються не по поставці, а по виконанню сільськогосподарських робіт, однак такий недолік оформлення податкової накладної, не передбачає вини позивача та можливості застосування до нього у зв'язку з цим негативних наслідків по неврахуванню визначених сум ПДВ до податкової декларації по кредиту.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що у виписаній ФОП ОСОБА_2 податковій накладній вірно вказані такі обов'язкові реквізити, як її порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платника податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Такі реквізити дають змогу належним чином ідентифікувати проведену господарську

операцію по суті договірних взаємовідносин між TOB «Домантівське» та ФОП ОСОБА_2 Надані документи засвідчують, що укладений з ФОП ОСОБА_2 договір на виконання сільськогосподарських робіт був направлений на досягнення позивачем певної економічної мети в його господарській діяльності.

Відповідно до п. 201.8 Податкового кодексу України зазначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надасться виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Так, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник даного податку у передбаченому законом порядку.

Судом першої інстанції було встановлено, що в період існування у позивача господарських відносин з ФОП ОСОБА_2 і отримання податкових накладних останній був зареєстрований державною податковою службою та мав чинний статус платника податку на додану вартість, що ніяк не спростовано відповідачем, і позивач, як покупець послуг, зареєстрований як платник ПДВ, мав право на включення до податкового кредиту відповідних витрат.

Що стосується посилань відповідача на винесення старшим слідчим СУ ГУМВС України в Київській області Циби Н.Д. постанови про порушення кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України від 26.10.2011 року на підставі матеріалів перевірки, які надійшли з ГУБОЗ МВС України, про використання у 2010 році невстановленими особами реквізитів ФОП ОСОБА_2 без його відома та здійснення діяльності по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ іншими реально діючими суб'єктами господарювання, колегія суддів зазначає наступне.

Доказом наявності вини сторони у формі умислу, який береться судом до уваги, може бути лише вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили.

Постанови про порушення кримінальних справ, пояснення осіб чи притягнення осіб в якості обвинувачених по кримінальній справі не є допустимими доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки згідно з положениями ст. 323 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

При цьому, згідно ст. 76 КАС України пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами в справі.

На момент розгляду даної справи відсутні судові рішення про притягнення до відповідальності чи вироки суду у кримінальній справі, які набрали законної сили та мають значення для розгляду спору по суті.

Крім цього постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.04.2012 року по справі № 2610/7853/2012 скасовано постанову старшого слідчого СУГУМВС України в Київській області Циби Н.Д. від 26.10.2011 року, покладену в основу висновків акту перевірки Рокитнянської МДПІ Київської області щодо ФОП ОСОБА_2

У вказаній постанові суду встановлено, що в матеріалах дослідної перевірки взагалі відсутні фактичні дані, які б вказували на наявність фактів незаконної діяльності чи інших дій з метою прикриття незаконної діяльності із використанням ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, безпосередньо відсутній жоден задокументований чи такий, що оспорюється чи ставиться під сумнів, факт підприємницької діяльності, та який міг би бути підтверджений належними доказами (актами ревізій, перевірок, аудиту, висновків, експертиз, досліджень тощо).

Зазначене повністю спростовує твердження відповідача та вказує на однобоке використання податковою інспекцією фактів у спірних правовідносинах для обґрунтування правомірності своєї позиції всупереч дійсним обставинам справи.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що ФОП ОСОБА_2 отримав в оренду на підставі договору від 01.07.2011 року сільськогосподарську техніку, за допомогою якої і проведено збирання зернових. Також ФОП ОСОБА_2 надано податкову декларацію з ПДВ за серпень 2011 року, в додатку 5 до якої відображено податкові зобов'язання з ПДВ в результаті господарських взаємовідносин з позивачем.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що висновки Золотоніської ОДПІ про відсутність фактичного здійснення операції між позивачем та його контрагентом не знаходять свого підтвердження.

Порядок та спосіб виконання контрагентом TOB «Домантівське» своїх договірних зобов'язань, ким та за рахунок яких ресурсів вони були виконані, а також належне чи неналежне виконання контрагентом обов'язків, покладених на нього законом як на суб'єкта підприємницької діяльності - як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, постільки така операція фактично мала місце і направлена на досягнення конкретної економічної та господарської мети.

Безпосередньо факт виконання сільськогосподарських робіт для TOB «Домантівське» нічим не спростовується, а тому твердження відповідача про недійсність описаного вище договору через невчинення господарських операцій - безпідставне.

Сторони виконали свої зобов'язання за договором, що свідчить про необ'єктивність твердження відповідача стосовно того, що правочин не направлений на реальне настання правових наслідків, їх належне виконання підтверджується відповідними документами, в тому числі й указаною вище податковою накладною по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2

Порушень законодавства при здійсненні вказаних господарських операцій згідно договору не встановлено, що свідчить про його наповненість належним юридичним змістом і тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на додану вартість.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів в Україні, зокрема, вичерпний перелік таких податків і зборів та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Зокрема, розділом V Кодексу регулюється порядок нарахування та сплати податку на додану вартість.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до приписів пункту 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в тому числі і в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Кодексу визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, яка відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно частини 2 пункту 198.3 статті 198 Кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За нормами пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

На думку податкової інспекції ФОП ОСОБА_2 не міг повністю виконати для позивача роботи по збору зернових на площі 656 га лише за один день - 02 серпня 2011 року, дата оформлення всіх первинних документів по даній господарській операції, водночас із наданням послуг іншим замовникам, що автоматично вказує на її фіктивність.

З цього приводу суд вказує на положення статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу викладеної норми вбачається, що складання первинних документів до початку фактичного виконання господарської операції, на чому акцентує увагу відповідач, не є обов'язковою умовою для сторін при оформленні правовідносин, які між ними виникли.

Судом першої інстанції, що ФОП ОСОБА_2 спочатку виконані сільськогосподарські роботи, а по їх закінченню складені відповідні первинні документи.

Факт складання таких первинних документів безпосередньо після завершення господарської операції не змінює їхнього юридичного навантаження. Крім того, в даному випадку має значення згода, якої сторони дійшли по суті договірних взаємовідносин, та фактичне виконання господарської операції за домовленістю сторін.

Таким чином, усі первинні документи позивача оформлені у відповідності до вимог вище зазначених норм законодавства, а тому являються підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Оскільки на момент виконання господарських операцій контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та дійсне свідоцтво платника ПДВ, відповідно, зазначений суб'єкт господарювання мав право і на нарахування податку та складання податкових накладних, адже таке право надано Законом лише для осіб, що зареєстровані в якості платника податку на додану вартість.

Отже, всі податкові накладні по вищенаведених операціях виписані особою, яка являлась платником податку на додану вартість станом на момент спірних правовідносин, підприємство-контрагент під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилося в ЄДРПОУ. Доказів зворотнього в акті не надано, даний факт нічим не спростовано.

Крім тою, відповідачем не надано жодних документів, які б свідчили про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які неправомірно діяли від імені ФОН ОСОБА_2 за ухилення від сплати податків (ст. 212 КК України), проведення фіктивного підприємництва (ст. 205 КК України), службове підроблення (от. 366 КК України) чи підроблення документів, печаток, штампів та бланків підприємства (ст. 358 Кримінального кодексу України), що свідчить про необґрунтованість доводів відповідача щодо протиправної діяльності контрагентів позивача, направленої на безпідставне формування податкових зобов'язань чи несплату податків.

Колегія суддів зазначає, що зміст договорів, укладених між позивачем та вказаним підприємцем, не суперечить актам цивільного законодавства, фактів, які свідчили б про те, що предмет договору не втдповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, судом не встановлено, вказаних доказів у відповідності до положень статті 71 КАС України відповідачем не надано.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву ) їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, в розумінні статей 69, 70 КАС України, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва, не надано доказів наявності обізнаності контрагентів стосовно діяльності один одного або їх взаємопов'язаності, тощо.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної є достатніми підставами для формування податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для правомірного формування податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся, оскільки таке формування здійснене на підставі належним чином оформлених первинних документів, а тому позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.