Рішення № 30134910, 21.03.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 березня 2013 року Справа № 27/5014/3255/2012

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Луганській області, м. Луганськ

до Науково-технічної установи "Інститут хімічної технології та промислової екології", м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 14 035 грн. 19 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача: Ішичкін М.В., довіреність № 14/12 від 05.07.2012, старший інспектор;

від відповідача: представник не прибув (в судовому засіданні 19.03.2013 Ширина О.В., представник за довіреністю № 18 від 01.01.2013)

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача за договором № 9 від 19.10.2006 про організацію державної пожежної охорони МНС України в сумі 13500, 00 грн. за період з вересня 2011 року по травень 2012 року, пені у розмірі 322,98 грн., та 3% річних у розмірі 212, 21 грн.

Підставою свого позову позивач зазначив неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг за договором № 9 про організацію державної пожежної охорони МНС України від 19.10.2006 за період з вересня 2011 року по травень 2012 року.

Відповідач у відзиві на позов не погодився з позовними вимогами позивача, посилаючись на те, що договір № 9 від 19.10.2006 є розірваним з 01.02.2012, оскільки відповідач звернувся до позивача з листом № 144 від 31.10.2011, в якому виклав пропозицію про розірвання договору у зв'язку з зупинкою підприємства та відсутністю ведення господарської діяльності. На думку відповідача, ним було дотримано порядок зміни договору відповідно до його умов. Отже, як зазначає відповідач, заборгованість відповідача за надані за договором послуги існує за період з вересня 2011 року по січень 2012 року та складає 7500 грн. Таким чином, слід нараховувати пеню, 3% річних, інфляційні нарахування. За таких підстав, відповідач просить відмовити у задоволенні вимог позивача.

У судовому засіданні 05.03.2013 позивач надав заперечення на відзив, в якому зазначив наступне. Позивач вважає, що положення п. 5.4 договору № 9, на які посилається відповідач, вважаючи цей договір розірваним, стосуються повідомлення про наступні зміни договору та можливості відмови від послуг, а не розірвання договору в односторонньому порядку. Відповідно до п. 5.3 договору, як зазначає позивач, договір може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду. Позивач вважає лист відповідача № 144 від 31.11.2011 лише пропозицією розірвати договір, з якою позивач не погодився. Позивач також зазначає, що строк дії договору № 9 був продовжений додатковою угодою від 01.06.2011 до 01.06.2012. Позивач також вказав про те, що він вважає договір розірваним з 01.06.2012, оскільки повідомив про це відповідача листом від 29.05.2012 № 30/455.

В судовому засіданні 19.03.2013 у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 21.03.2012.

Рішення суду приймається у судовому засіданні 21.03.2013.

Представник відповідача до судового засідання не прибув, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Суд, враховуючи думку позивача та те, що строк розгляду справи, встановлений ст. 69 ГПК України, спливає 28.03.2013, вважає за можливе розглянути справу за наявними у неї матеріалами за відсутності представника відповідача, явка якого не визнавалась судом обов'язковою.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області

в с т а н о в и в :

Рубіжанським МВ ГУ МНС України в Луганській області (правонаступником якого є позивач) та відповідачем укладено договір № 9 від 19.10.2006 про організацію державної пожежної безпеки МНС України.

За даним договором відповідач зобов'язувався, зокрема, розробити комплексні заходи по забезпеченню пожежної безпеки об'єкту, втілити досягнення науки та техніки; організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів по їх забезпеченню; тримати в належному стані засоби протипожежного захисту, зв'язку, пожежну техніку, протипожежне обладнання та інвентар, не допускаючи їх використання не за призначенням (розділ 3 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору плата за утримання позивача згідно договору щомісячно не пізніше 5 числа наступного за звітним вноситься на поточний рахунок 9-ї Державної пожежної частини у сумі 500 грн. з ПДВ на місяць.

Сума договору згідно п. 4.2 складає 6000 грн. 00 коп. з ПДВ на рік.

За умовами розділу 5 договору договір укладається на один рік та вступає в силу з 01.11.2006 по 01.11.2007 (п. 5.1). Якщо за один місяць до закінчення договору жодна з сторін не вимагає його зміни, договір діє на тих же умовах та на той же строк (п. 5.2). Розірвання договору за будь-якою причиною раніше строку, на який він був укладений, може бути здійснено по узгодженню сторін або за рішенням суду (п. 5.3). При відмові від послуг позивача або плануємих змін умов договору відповідач повинен не пізніше, ніж за три місяці письмово попередити про це іншу сторону (п. 5.4).

Додатковою угодою № 1 від 01.06.2008 сторони внесли зміни до договору щодо вартості послуг, які склали 1500 грн. з ПДВ на місяць, або 18000 грн. з ПДВ - на рік. Дана додаткова угода вступає в дію з 01.06.2008 по 31.05.2009.

Додатковою угодою № 2 від 28.05.2009 сторони продовжили строк дії договору до 31.05.2010; додатковою угодою № 3 від 26.05.2010 сторони продовжили строк дії договору до 31.05.2011, додатковою угодою № 4 від 01.06.2011 сторони продовжили строк дії договору до 01.06.2012.

Позивач склав акти виконаних робіт № 80 від 26.09.2011 на суму 1500 грн., № 89 від 20.10.2011 на суму 1500 грн., № 98 від 21.11.2011 на суму 1500 грн., № 107 від 20.12.2011 на суму 1500 грн., № 6 від 24.01.2012 на суму 1500 грн., № 15 від 17.02.2012 на суму 1500 грн., № 24 від 19.03.2012 на суму 1500 грн., № 33 від 20.04.2012 на суму 1500 грн., № 42 від 21.05.2012 на суму 1500 грн., усього на суму 13 500 грн.

Відповідачем були підписані акти № 80 від 26.09.2011, № 89 від 20.10.2011.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 2 від 21.03.2012, в якій просив погасити заборгованість у сумі 10 500 грн. за період з вересня 2011 року по березень 2012 року.

Відповідач послуги у сумі 13 500 грн. не сплатив, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладення ними договору № 9 від 19.10.2006 про організацію державної пожежної охорони, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем до стягнення заявлена заборгованість у сумі 13 500 грн. за надані послуги за період з вересня 2011 року по травень 2012 року.

Відповідач вважає, що у нього існує заборгованість у сумі 7500 грн. за надані послуги за період з вересня 2011 року по січень 2012 року включно, оскільки листом від 31.10.2011 відповідач відмовився від послуг позивача.

Даним листом № 144 від 31.10.2011 (а.с. 63) відповідач з посиланням на п. 5.4 договору просив розірвати договір № 9 від 19.10.2006.

Відповідно до п. 5.4 договору при відмові від послуг позивача або плануємих змін умов договору відповідач повинен не пізніше, ніж за три місяці письмово попередити про це іншу сторону.

Вказаний лист позивач отримав 31.10.2011, тому у відповідності до п. 5.4 договору, на який послався відповідач у цьому листі, через три місяці після попередження відповідача, а саме з 01.02.2012 позивач не повинен був надавати послуги, передбачені договором № 9 від 19.10.2006, оскільки відповідач відмовився від їх отримання правомірно та в строк, передбачений п. 5.4 договору.

Доказів надання послуг пожежної охорони саме на території відповідача після 01.02.2012 позивач не надав, акти виконаних робіт № 15 від 17.02.2012, № 24 від 19.03.2012, № 33 від 20.04.2012, № 42 від 21.05.2012, які позивач додав до позову в обґрунтування своїх позовних вимог, відповідачем не підписані.

Таким чином, обґрунтованим розміром заборгованості є 7500 грн. за період з вересня 2011 року по січень 2012 року включно, яка підлягає задоволенню у цьому розмірі; у задоволенні вимог по стягненню боргу у сумі 6000 грн. слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Позивачем також заявлені вимоги по стягненню пені у сумі 322 грн. 98 коп. та 3% річних у сумі 212 грн. 21 коп.

Позивачем також до розрахунку ціни позову доданий розрахунок інфляційних втрат, в той же час ці нарахування до стягнення позивачем взагалі не заявлені, позивач лише просить стягнути суму боргу, пеню, 3% річних, тому розрахунок інфляційних втрат судом не перевіряється та не розглядаються ці вимоги.

Пеня позивачем нарахована за кожним актом окремо у загальній сумі 322 грн. 98 коп. на підставі п. 4.3 договору, яким передбачено, що за несвоєчасне внесення оплати за послуги позивача відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Так, за послуги за вересень 2011 року пеня нарахована за період з 06.10.2011 по 04.04.2012 у сумі 57 грн. 84 коп., за жовтень 2011 року - з 08.11.2011 по 07.05.2012 у сумі 75 грн. 50 коп., за листопад 2011 року - з 06.12.2011 по 31.05.2012 у сумі 55 грн. 98 коп., за грудень 2011 року - з 06.01.2012 по 31.05.2012 у сумі 46 грн. 10 коп., січень 2012 року - з 07.02.2012 по 31.05.2012 у сумі 35 грн. 91 коп., за лютий 2012 року - з 06.03.2012 по 31.05.2012 у сумі 26 грн. 99 коп., за березень 2012 року - з 06.04.2012 по 31.05.2012 у сумі 17 грн. 26 коп., за квітень 2012 року - з 08.05.2012 по 31.05.2012 у сумі 7 грн. 40 коп., усього 322 грн. 98 коп. (а.с. 34-37).

Оскільки від надання послуг за період з лютого по квітень 2012 року відповідач відмовився з дотриманням п. 5.4 договору № 9 від 19.10.2006, а позивач не довів надання послуг, то нараховувати на них пеню є необґрунтованим. Пеня може бути нарахована лише на послуги, надані позивачем за період з вересня 2011 року по січень 2012 року.

Відповідач у клопотанні від 19.03.2013 до вимог позивача про стягнення пені просить застосувати строк позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, до вимог позивача про стягнення з відповідача пені застосовується спеціальна позовна давність.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, початок перебігу строку позовної давності починається з наступного дня, коли зобов'язання повинно бути виконано, тобто з дня, коли почалося прострочення виконання зобов'язання за договором.

Відповідач повинен був сплатити отримані послуги не пізніше 5 числа наступного за звітним місяцем.

Звернення з позовом відбулося 19.12.2012, тому строк позовної давності для нарахування пені за послуги за вересень, жовтень, листопад 2011 року сплинув.

Відповідно до ст. 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, пеня повинна бути нарахована лише за послуги, надані у грудні 2011 року, за період з 06.01.2012 по 31.05.2012 у сумі 46 грн. 10 коп. та за послуги за січень 2012 року за період з 07.02.2012 по 31.05.2012 у сумі 35 грн. 91 коп.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені підлягають до задоволення у сумі 82 грн. 01 коп., у задоволенні вимог по стягненню пені у сумі 240 грн. 97 коп. слід відмовити з підстав, викладених вище.

Судом не приймається наданий позивачем розрахунок пені (а.с. 74-77), оскільки позивач в цьому розрахунку збільшив суму пені та змінив період її нарахування без посилання на ст. 22 ГПК України, якою передбачено право змінити ціну позову.

Позивач також заявив до стягнення 3% річних у сумі 212 грн. 21 коп., які нарахував за послуги, надані за період з вересня 2011 року по квітень 2012 року (а.с. 38-40).

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, 3% річних можуть бути нараховані лише на неоплачені послуги, надані за період з вересня 2011 року по січень 2012 року включно.

Тому обґрунтованим розрахунком 3% річних є: за послуги за вересень 2011 року за період з 06.10.2011 по 31.05.2012 у сумі 29 грн. 47 коп., за жовтень 2011 року - з 08.11.2011 по 31.05.2012 у сумі 25 грн. 40 коп., за листопад 2011 року - з 06.12.2011 по 31.05.2012 у сумі 21 грн. 95 коп., за грудень 2011 року - з 06.01.2012 по 31.05.2012 у сумі 18 грн. 12 коп., січень 2012 року - з 07.02.2012 по 31.05.2012 у сумі 14 грн. 18 коп., усього у сумі 109 грн. 12 коп., які підлягають задоволенню саме у цій сумі; у задоволенні вимог позивача про стягнення 3% річних у сумі 103 грн. 09 коп. слід відмовити з підстав, викладених вище.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, частково доведено обґрунтованість позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню в частині вимог по стягненню боргу у сумі 7500 грн., 3% річних у сумі 109 грн. 12 коп., пені у сумі 82 грн. 01 коп.; у задоволенні вимог по стягненню боргу у сумі 6000 грн., пені у сумі 240 грн. 97 коп. та 3% річних у сумі 103 грн. 09 коп. слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Луганській області до Науково-технічної установи "Інститут хімічної технології та промислової екології" про стягнення 14 035 грн. 19 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Науково-технічної установи «Інститут хімічної технології та промислової екології», м. Рубіжне, пл. Хіміків, 3, ідентифікаційний код 32926424, на користь Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Луганській області, м. Луганськ, кв. Алексєєва, 12а, ідентифікаційний код 38088909, заборгованість у сумі 7500 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 109 грн. 12 коп., пеню у сумі 82 грн. 01 коп., судовий збір у сумі 881 грн. 99 коп., видати наказ позивачу.

3. У задоволенні позову Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Луганській області до Науково-технічної установи "Інститут хімічної технології та промислової екології" про стягнення боргу у сумі 6000 грн., пені у сумі 240 грн. 97 коп. та 3% річних у сумі 103 грн. 09 коп. відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 25.03.2013.

Суддя І.В. Семендяєва

Надр. 3 прим.

1-до справи

2-позивачу : м. Луганськ, кв. Алексєєва, 12а

3 - відповідачу : м. Рубіжне, пл. Хіміків, 3 (реком. з повід.)

Вих. № 237

2 прим.

25.03.2013