Рішення № 30134802, 19.03.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 березня 2013 р. Справа № 903/123/13-г

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Перше Травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства західного Полісся Національної академії аграрних наук України, с. Копачівк, Волинська область

до відповідача: Підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 57515грн. 11 коп.

Суддя Шум М.С.

Представники:

від позивача: Павлюк А. О. - директор, ОСОБА_3 - адвокат (договір про надання юридичних послуг №03/2013 від 23.01.2013р.)

від відповідача: ОСОБА_4 - адвокат (договір про надання юридичних послуг від 19.02.2013р.)

Суть спору: позивач - державне підприємство "Дослідне господарство "Перше Травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства західного Полісся Національної академії аграрних наук України (далі- ДГ "Перше Травня") із врахуванням уточнених (зменшених) позовних вимог (а.с.135-137) просить стягнути з підприємця ОСОБА_1 57515 грн. 11коп., в тому числі: 46449грн.20коп.- заборгованості по орендній платі нерухомого майна, яка виникла станом на 01.01.2013р., 6420 грн. 99коп. пені, нарахованої за період прострочення сплати орендних платежів з 01.01.2011р. по 01.01.2013р., та 4644 грн. 92коп. штрафу (10% від 46449грн.20коп.), нарахованого відповідно до п.3.8 договору за несплату орендної плати понад три місяці.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, укладеного між сторонами 28.01.2010р. за №1.

Підприємець ОСОБА_1 у відзиві на позов (а.с.59-61) та додаткових до нього поясненнях (а.с.143-145) в позові просить відмовити мотивуючи тим, що після отримання від позивача претензії ним 10.01.2013р. на адресу ДГ "Перше Травня" направлено заяву про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог в рахунок часткового погашення заборгованості ДГ "Перше Травня" по здійсненому капітальному ремонту орендованого майна згідно договорів про спільну з позивачем діяльність від 01.10.2004р., від 01.07.2005р., від 01.09.2006р. та договору оренди від 28.01.2010р. №1, по яких вартість ремонтних робіт орендованого майна становить 1362121грн. 43коп., а тому вважає, що на підставі ст.601 ЦК України та ч.3 ст. 203ГК України його зобов'язання перед ДГ "Перше Травня" по сплаті боргу, пені та штрафу, нарахованих в межах строку позовної давності є припиненим. Разом з тим просить стягнути з позивача на його користь 1000 грн. понесених витрат на оплату послуг адвоката по даній справі.

В судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про застосування судом річного строку позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, давши оцінку обґрунтованості доводів суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ДГ "Перше Травня" задоволенню не підлягають з врахуванням наступних обставин:

Статтею 11 ЦК України передбачено, що зобов'язання між сторонами можуть виникати, зокрема, із договору. Статтею 174 Господарського Кодексу України також регламентовано, що господарські зобов'язання виникають із договорів.

Як встановлено судом, між ДГ "Перше Травня" та підприємцем ОСОБА_1 господарські зобов'язання існували з 2004 року на підставі наступних договорів:

1. Договору про спільну діяльність від 01.10.2004р., предметом якого була спільна діяльність по використанню свинарника в селі Копачівка з терміном дії до 01.10.2005р. За даним договором підприємцю ОСОБА_1 було передано в платне користування приміщення свинарника та приміщення пункту штучного осіменіння, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.10.2004р. Відповідно до п.6.1 вказаного договору підприємець ОСОБА_1 зобов'язався провести перший зовнішній ремонт приміщення свинарника за оплату "Господарством" через взаємозалік;

2. Договору №8 про спільну діяльність по використанню приміщень свинарників від 01.07.2005р., метою якого для позивача було отримання покращення за рахунок ОСОБА_1 зовнішнього виду приміщень свинарників шляхом проведення ним поточного ремонту та приведення свинарників у стан придатний до використання , а також отримання платежів для дослідних потреб (пункти 1.3,3.3. договору). Згідно акту передачі приміщень від 31.08.2005р. підприємцю ОСОБА_1 було передано позивачем: телятник інв.№13, списаний 28.03.2002р., але не ліквідований; телятник інв.№10 списаний в 2003р., але не ліквідований; будинок тваринника інв.№23 (будівля 1968 року). Відповідно до п.6.1 вказаного договору сторони узгодили, що у випадку виконання ОСОБА_1 ремонту і приведення у стан придатний до використання свинарників в термін до 31.03.2006р. термін дії вказаного договору становитиме по 31.12.2010р., а не по 31.12.2007р., як це передбачено п.5.1 договору. Пунктом 4.7 вказаного договору сторони передбачили, що в разі закінчення терміну дії цього договору позивач відшкодує відповідачу понесені ним витрати на поточний ремонт приміщень;

3. Договору про спільну діяльність від 01.09.2006р. по використанню приміщень ферми (інвентаризаційні №№10,12,13,14,16), приміщення сіно сушки (інв.№20) та господарського двору загальною площею 8,85га. За умовами вказаного договору підприємець ОСОБА_1 зобов'язався здійснити поточний ремонт приміщень для приведення їх у придатний для використання стан та здійснити благоустрій та сплачувати узгодженні договором платежі. Термін дії договору сторони погодили по 01.09.2011р.

Згідно Довідки про перевірку фактів, викладених у зверненні громадянина ОСОБА_1 на ім'я Президента НААН від 12.10.2012р. (а.с.119-123) плата за спільне користування тваринницьких приміщень підприємцем ОСОБА_1 сплачувались господарству (позивачу) своєчасно і в повному обсязі.

Як встановлено судом вказані договори у встановленому чинним законодавством порядку недійсними не визнавались та достроково не розривались, а отримані за ними в користування ОСОБА_1 приміщення по актах прийому-передачі позивачу не повертались.

Водночас, 28.01.2010р. між позивачем та підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди №1 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (далі-договір оренди від 28.01.2010р.), який 01.04.2010р. затверджений Президентом УААН Зубець М.В., відповідно до умов якого та акту приймання-передачі від 28.01.2010р., позивач передав підприємцю ОСОБА_1 в строкове платне користування (до31.12.2012р.) наступне майно:

1. Будівля телятника №10 - ринкова вартість 27633,00грн., площа 730кв.м.

2. Будівля телятника №13 - ринкова вартість 28428,00грн., площа 703кв.м.

3. Будівля свинарника №11 - ринкова вартість 32989,00грн., площа 751кв.м.

4. Будівля свинарника-телятника №12 - ринкова вартість 27254,00грн., площа 890кв.м.

5. Будівля кормоцеху №31 - ринкова вартість 13104,00грн., площа 249кв.м.

6. Будівлі телятника №14 - ринкова вартість 37058,00грн., площа 747кв.м.

7. Будівлі телятника №16 - ринкова вартість 29279,00грн., площа 780кв.м.

8.Будівля пункту штучного осіменіння №9 - ринкова вартість 11950,00грн., площа 81кв.м.

Як пояснили представники сторін вказаний договір оренди укладено на заміну договорів про спільну діяльність, в зв'язку з чим договори про спільну діяльність з 28.01.2010р. втратили чинність, однак вартість ремонтних робіт відповідачу не відшкодовувались.

За умовами договору оренди від 28.01.2010р. (п.3.6) відповідач зобов'язався щомісячно до 15 числа наступного місяця сплачувати на рахунок позивача орендну плату у визначеному в п.3.1-3.3 договору розмірі, а у випадку порушення умов договору щодо строків сплати орендної плати (п.3.7) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та штраф у розмірі 10% від суми боргу за прострочення оплати орендної плати понад три місяці (п.3.8 договору). Однак, як вбачається із позовної заяви та розрахунку заборгованості по орендній платі підприємець ОСОБА_1 не в повному обсязі та з порушенням встановлених договором строків оплати сплачував орендні платежі, в зв'язку з чим станом на 01.01.2013р. виникла заборгованість на суму 46449грн.20коп..

Підприємець ОСОБА_1 факт існування боргу станом на 01.01.2013р. в сумі 46449грн.20коп. визнав повністю. Несвоєчасну оплату мотивував важким фінансовим становищем в зв'язку з невідшкодуванням йому ДГ "Перше Травня" вартості проведеного ремонту. Також вважає підставним нарахування позивачем пені та штрафу, але в межах річного строку позовної даності, встановленого ст.258 ЦК України.

Судом встановлено, що 10.01.2013р. підприємець ОСОБА_1 направив на адресу ДГ "Перше Травня" заяву про зарахування зустрічних вимог (а.с.114) по заборгованості позивача перед ним по капітальному ремонту для погашення своєї заборгованості перед позивачем. До заяви долучив 10 актів приймання виконаних будівельних робіт в 2005-2008 роках.

Згідно поштового повідомлення та опису вкладення заяву про зарахування зустрічних вимог з додатками позивач отримав 17.01.2013р.

Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Вищий господарський суд України в своїй постанові від 14.11.2006р. у справі № 1-22-31-28-26-31/8-05-23 зазначив, що за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду, спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням матеріалів та обставин справи.

Позивачем не надано доказів, що залік як одностороння угода визнано недійсним згідно норм ЦК України.

Статтею 204 ЦК України регламентовано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Норми ст. 601 ЦК України передбачено, що необхідними умовами для проведення взаємозаліку є однорідність та зустрічність вимог. Зокрема, зустрічність вимог означає, що сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні.

Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;

- однорідність вимог (гроші, однорідні речі);

- настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент;

- звернення з заявою однієї сторони до іншої.

Матеріалами справи підтверджено юридичну однорідність вимог між сторонами та наявність необхідних умов для проведення взаємозаліку. При цьому судом враховано, що в Довідці про перевірку фактів, наведених у зверненні громадянина ОСОБА_1 (а.с.119-123) комісією відмічено"належний стан орендованих приміщень, ремонт дахів шляхом заміни старого шиферу, приміщення побілені, територія охайна". Пунктом 10.8 договору оренди від 28.01.2010р. позивач також зобов'язувався після припинення (розірвання) договору компенсувати відповідачу вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна.

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Частиною 3 ст.178 ЦК України передбачено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Позивачем не доведено суду належними засобами доказування неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог, яке проведено відповідно до заяви відповідача від 10.01.2013р.

Статтею 203 Господарського кодексу України також регламентовано, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно наданого позивачем статуту ДП "Дослідне господарство "Перше Травня", затвердженого 13.12.2006р. Президентом УААН та зареєстрованого 18.12.2006р. за реєстраційним номером 11921070003000039, ДГ "Перше Травня" є державним підприємством, що діє на основі державної форми власності як самостійний суб'єкт господарювання (п.3.1), має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, діє за принципом повного господарського розрахунку (п.3.5), самостійно вирішує питання своєї господарської діяльності, в тому числі вступає в договірні відносини, несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна (п.3.11), кошти, одержані від використання та реалізації майна, залишаються в розпорядженні господарства з правом їх подальшого спрямування на виконання статутних завдань(п.4.18), кошти, одержані господарством від оренди об'єктів майнового комплексу, у повному обсязі спрямовуються на виконання статутних завдань господарства.

Аналіз положень Статуту позивача та умов договору оренди державного майна від 28.01.2010р. щодо сплати орендної плати на рахунок позивача свідчить про те, що ст. 45 Бюджетного кодексу України, яка забороняє проведення розрахунків з бюджетом шляхом взаємозаліку, на дані правовідносини не поширюється.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Матеріалами справи доведено, що відповідач скористався наданим йому правом на зарахування в рахунок орендної плати, штрафу та пені, нарахованих в межах строку позовної давності, частини понесених ним витрат на поліпшення орендованого майна на суму 49431 грн. 94 коп. в т.ч. 46449 грн. 20 коп. - орендної плати, 2675грн. 40 коп. - 10% штрафу від суми заборгованості період з 05.02.2012р. по 31.12.2012р. та 166 грн. пені за період з 05.02.2012р. по 31.07.2012р., а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг з моменту прострочення платежу. Початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору.

Оскільки, позивач звернувся до суду 05.02.2013р., то з врахуванням строків позовної давності має право нараховувати штраф та пеню на суми заборгованості по орендній платі, яка виникла починаючи з 05.02.2012 року.

Суд також відмовляє позивачу в стягненні штрафу в сумі 1969 грн. 52 коп. та пені в сумі 6254 грн. 99 коп., як такі, що нараховані позивачем поза межами річного строку позовної давності, встановленого ст. 258 ЦК України, про застосування якого заявив представник відповідача.

Крім того, при розрахунку пені в межах річного строку позовної давності судом застосовано положення ч. 6 ст. 232 ГК України відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України визначено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, факт надання послуг відповідачу адвокатом в даній справі підтверджуються свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №7/775 від 13.02.2013р. та договором від 19.02.2013р., а факт оплати цих послуг в розмірі 1000 грн. підтверджується прибутковим касовим ордером №1 від 19.02.2013р.

Враховуючи викладене судові витрати понесені відповідачем слід покласти на відповідача в силу ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 174, 203 ГК України, ст.ст. 202, 258, 267, 526, 601 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Перше Травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства західного Полісся Національної академії аграрних наук України (451500, Волинська область, Рожищенський район, с. Копачівка, вул. Першотравнева, 46, код ЄДРПОУ 00729310) на користь підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 1000 грн. судових витрат.

Повний текст рішення

складено 21.03.2013р.

Суддя М. С. Шум