Ухвала суду № 30133308, 10.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р.справа № 2а-2160/10/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадська В. М.

за участю представників:

позивача: - Романяк М. Я. (дов. від 01.02.2012 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року

у справі № 2а-2160/10/1170

за позовом відкритого акціонерного товариства «Кіровоградська швейна фабрика «Зорянка»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 03.06.2010 №0000512350/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 148028,00 гривень: за липень 2009 року в сумі ПДВ 16598,00 грн., за серпень 2009 року в сумі ПДВ 33195,00 грн., за вересень 2009 року в сумі ПДВ 16597,00 грн., за жовтень 2009 року в сумі ПДВ 33195,00 грн., за листопад 2009 року в сумі 48443,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем документально підтверджено витрати по сплаті податку на додану вартість по придбанню товарів (робіт, послуг), зокрема, податковими накладними, актами виконаних робіт, розрахунковими документами, а отже позивачем виконано всі законодавчі умови для отримання бюджетного відшкодування. Податкове законодавство не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Крім того, висновки, викладені відповідачем в акті перевірки, ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях та не можуть бути доказами порушення позивачем норм чинного законодавства.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.11.2010 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (т.2 а.с.11), в якій, посилаючись на необґрунтованість постанови суду першої інстанції, просить скасувати постанову суду, позивачу в задоволення позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що проведенням зустрічної перевірки контрагента позивача ТОВ ТРК «Парадіз» встановлено, що взаємовідносини, які виникли між останнім та позивачем, документально підтвердити неможливо та неможливо підтвердити факт включення до складу податкового зобов'язання та повної сплати до бюджету сум ПДВ по наданим послугам ТОВ ТРК «Парадіз». Також відповідач вказує, що враховуючи відсутність документального підтвердження факту надмірної сплати позивачем ПДВ до бюджету, останній втрачає право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ТРК «Парадіз».

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника податку за липень 2009 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.06.2009 по 30.09.2009, з урахуванням відповідей, отриманих від інших ДПІ щодо проведення перевірок по основних постачальниках та дослідження ланцюга постачання товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт №603/23-50/05502700 від 21.05.2010.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.1.8. ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.2, п.п.7.7.4 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено суму заявленого бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 148028,00 грн., в тому числі по наступних податкових періодах: за липень 2009 року в сумі ПДВ 16597,51 грн., за серпень 2009 року в сумі ПДВ 33195,02 грн., за вересень 2009 року в сумі ПДВ 16597,51 грн., за жовтень 2009 року в сумі ПДВ 33195,02 грн., за листопад 2009 року в сумі 48443,00 грн. та за результатами перевірки зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 148028,00 грн., у тому числі по наступних податкових періодах: за липень 2009 року в сумі ПДВ 16597,51 грн., за серпень 2009 року в сумі ПДВ 33195,02 грн., за вересень 2009 року в сумі ПДВ 16597,51 грн., за жовтень 2009 року в сумі ПДВ 33195,02 грн., за листопад 2009 року в сумі 48443,00 грн.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем до реєстрів отриманих податкових накладних за відповідні періоди, до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість включено суми податку на додану вартість згідно податкових накладних по послугах з розміщення реклами на регіональних телеканалах України у ТОВ ТРК «Парадіз» в загальному розмірі 149377,59 грн.

Відповідачем використані відомості, отримані від ДПІ у Деснянському районі м. Києва, зазначено, що ТОВ ТРК «Парадіз» за юридичною адресою не знаходиться, встановити місцезнаходження керівника ТОВ ТРК «Парадіз» не виявляється можливим. За фактом створення суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, до числа яких відноситься ТОВ ТРК «Парадіз», за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.105 КК України порушено кримінальну справу № 24-43. Службовою запискою ГВПМ ДПІ у м. Кіровограді від 26.04.2010 повідомлено, що відповідно до відповіді № 16а/849 від 13.04.2010 від Національної Ради України з питань телебачення та радіомовлення, що ТОВ ТРК «Парадіз» ліцензій від Національної Ради України з питань телебачення та радіомовлення для діяльності не отримувало та не внесено до Державного реєстру телерадіоорганізацій України.

Посилаючись на вказані обставини, податковий орган зазначив, що дослідити ланцюг постачання товару до виробника (імпортера) та відстежити факт надмірної сплати ПДВ до бюджету є неможливим. На день проведення перевірки відсутнє документальне підтвердження факту щодо включення до складу податкового зобов'язання та повноти сплати до бюджету сум ПДВ по наданим послугам з розміщення реклами ТОВ ТРК «Парадіз» по операціям з ВАТ «Кіровоградська швейна фабрика «Зорянка».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000512350/0 від 03.06.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 148028,00 грн., в тому числі за липень 2009 року - 16598,00 грн., за серпень 2009 року - 33195,00 грн., за вересень 2009 року - 16597,00 грн., за жовтень 2009 року - 33195,00 грн., за листопад 2009 року - 48443,00 грн.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, який, задовольняючи позовні вимоги, встановив, що прийняте відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, таким, що не відповідає чинному законодавству.

Матеріалами справи встановлено, що 20.11.2007 між ТОВ «ТРК ТВ-Парадіз» (виконавець) та позивачем (замовник) укладений договір про надання рекламних послуг №ПТ-1611 на загальну суму 900000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 149377,59 грн.

Факт виконання вищезазначеного договору підтверджується податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт та виписками по особовому рахунку позивача щодо перерахування грошових коштів за надані послуги, відповідачем не заперечується. Складені на виконання договору від 20.11.2007 №ПТ-1611 документи за своїм змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними, такими, що підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій.

Виявлені відповідачем обставини щодо контрагента позивача ТОВ «ТРК ТВ-Парадіз» ґрунтуються лише на відомостях, отриманих від відповідних органів. При цьому жодний документ, який в установленому порядку встановлював би певні факти щодо порушення норм податкового законодавства безпосереднім контрагентом позивача та був обов'язковим для застосування на всій території України, відповідачем не наведений, в матеріалах справи відсутній.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що фактичні дії позивача під час укладення договору про надання рекламних послуг, його виконання та відображення відповідних господарських операцій в податковому обліку не свідчать про протиправність дій позивача, наявність у нього мети, яка б суперечила інтересам держави та суспільства, була спрямована на порушення публічного порядку.

Крім того, наведені відповідачем обставини щодо контрагента позивача ТОВ «ТРК ТВ-Парадіз» не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування.

В будь-якому випадку порушення контрагентом податкового законодавства за загальним правилом не може призводити до недійсності укладеної з ним угоди, оскільки відносини між замовником знавцем послуг не позбавляють правового значення належним чином оформлених первинних документів та не впливають на реальність господарських операцій, вчинених між означеними особами.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій ТОВ «ТРК ТВ-Парадіз» був зареєстрований уповноваженими органами як суб'єкт господарювання, у встановленому порядку цивільної дієздатності не позбавлений, перебував на обліку в податковому органі як платник податку на додану вартість.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Порядок складення та видачі податкових накладних визначений п.7.2 ст.7 цього ж Закону. Порядок заповнення податкової накладної затверджений наказом ДПА України від 30.05.97 № 165.

Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної визначає, коли податкова накладна вважається недійсною, а саме: у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Як зазначено в п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається в тому числі у випадку, коли зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Відповідачем доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію контрагента позивача в якості платника податку на додану вартість, виключення його з реєстру платників податку на додану вартість не надано, податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «ТРК ТВ-Парадіз»у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що свідчить про правомірність видачі податкових накладних.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

За правилами пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередніх періодах постачальникам таких товарів.

Вказана норма закону, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем товару (послуг) саме продавцю товару (послуг), не ставить додаткових умов для отримання отримувачем бюджетного відшкодування від'ємного значення, зокрема, не передбачає таку умову, як сплата податку на додану вартість постачальником товару (послуг) до бюджету.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України).

Згідно з положеннями наведених вище правових норм в їх сукупності, вбачається, що сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, послуги, є податковим зобов'язанням продавця товару (послуги), а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету.

Законодавство, діюче на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлює зобов'язання покупця сплачувати податок на додану вартість і до бюджету, якщо такий податок не був (не буде) сплачений продавцем, не передбачає відповідальності платника податку за порушення його контрагентом податкового законодавства.

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару (послуги) у попередніх періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконані всі умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено в установленому порядку правомірність зменшення суми бюджетного відшкодуванні податку на додану вартість.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, передбачені ст.202 КАС України підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2010 року у справі № 2а-2160/10/1170 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко