Ухвала суду № 30131787, 14.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2013 р. м. Київ К/9991/75295/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європлей" до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Європлей" (далі -ТОВ "Європлей") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області (далі -ДПІ у м. Іллічівську) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року позов ТОВ "Європлей" задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Іллічівську залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у м. Іллічівську подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Європлей" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Іллічівську проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Європлей" з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Фрімен», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 1 червня 2011 року по 30 червня 2011 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28 грудня 2011 року №3858/23-0302/33923995.

У акті перевірки зазначено, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Фрімен», їх вид, обсяг, якість та розрахунки за період червень 2011 року, що призвело до заниження підприємством суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за червень 2011 року у розмірі 740295, 00 грн. внаслідок порушення пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу країни.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Іллічівську прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2012 року №0000152350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 740296, 00 грн.

За результатами оскарження в досудовому порядку вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.06.2011 року між ТОВ «Фрімен»(постачальник) з однієї сторони та ТОВ «Європлей» (покупець) з іншої сторони, укладено договір поставки за №14. Виконання та реальність зазначеного договору підтверджується матеріалами справи.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що податкові накладні, оформлені належним чином (відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), були отримані позивачем від його контрагента ТОВ «Фрімен»у червні 2011 року відповідно до договору на всю кількість товару, придбаного відповідно до укладеної угоди. Сума податку на додану вартість відповідно до вказаних вище податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 року.

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на у Р послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих(сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з; придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем правомірно сформований податковий кредит, господарські операції мали реальний характер, а тому рішення податкового органу про застосування санкцій є неправомірним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську від 17 січня 2012 року №0000152350.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров