Постанова № 30130910, 21.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року Справа № 5023/5107/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), . Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Південна залізниця" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 року у справі № 5023/5107/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзалізничпром" до державного підприємства "Південна залізниця" про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 985 200 грн., пені в сумі 50 268,23 грн. та 3% річних в сумі 26 087,49 грн. на підставі договору поставки від 04.05.2011 року № П/НХ11707/НЮ у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати одержаного за договором товару.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 985 200 грн. заборгованості, пеню в сумі 39 786,21 грн. та 3 % річних в сумі 21 544,97 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 року (судді Істоміна О.А., Барбашова С.В., Плужник О.В.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить постанову апеляційного господарського суду скасувати та справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що постанова апеляційного господарського суду є законною та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між статутним територіально-галузевим об'єднанням "Південна залізниця" (правонаступником якого є відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзалізничпром" було укладено договір поставки від 04.05.2011 року № П/НХ11707/НЮ, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію (кришка люка піввагона нова), відповідно до Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Пунктом 3.4 договору сторони визначили, що загальна сума по договору складає 8 073 000 грн.

Згідно п. 4.2 договору покупець оплачує постачальнику кожну партію товару не пізніше 45 банківських днів з дати поставки товару покупцю, при умові своєчасного надання постачальником рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.

Відповідно до п. 5.1.4 договору датою поставки товару вважається день підписання покупцем або уповноваженим представником акту прийому-передачі товару, який готується постачальником та надається разом з товаром покупцю.

Пунктом 5.2.5 договору визначено, що підтвердженням про одержання товару покупцем є акт прийому-передачі товару, підписаний уповноваженими представниками сторін.

За несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару (п. 7.3 договору).

З 17.05.2011 року по 30.12.2011 року на виконання умов договору-поставки № П/НХ11707/НЮ від 04.05.2011 року позивачем було здійснено поставку товару на адресу відповідача, про що свідчать складені та підписані сторонами акти приймання-передачі: № 1 від 17.05.2011 року, № 2 від 20.05.2011 року, № 3 від 27.05.2011 року, № 4 від 07.06.2011 року, № 5 від 17.06.2011 року, № 6 від 30.06.2011 року, № 7 від 12.07.2011 року, № 8 від 28.07.2011 року, № 9 від 29.07.2011 року, № 10 від 12.08.2011 року, № 11 від 29.08.2011 року, № 12 від 31.08.2011 року, № 13 від 16.09.2011 року, № 14 від 20.09.2011 року, № 15 від 29.09.2011 року, № 16 від 30.09.2011 року, № 17 від 17.10.2011 року, № 18 від 25.10.2011 року (вказані акти повністю оплачені відповідачем); № 20 від 15.12.2011 року (вказаний акт частково оплачено відповідачем у розмірі 124500 грн.); № 21 від 22.12.2011 року, № 22 від 28.12.2011 року, № 23 від 20.12.2011 року та видаткові накладні: № 102501 від 25.10.2011 року з дорученням № 842 від 26.10.2011 року, № 151201 від 15.12.2011 року з дорученням № 995 від 15.12.2011 року, № 122201 від 22.12.2011 року з дорученням № 1018 від 23.12.2011 року, № 122801 від 28.12.2011 року та № 123001 від 30.12.2011 року з дорученням № 673 від 29.12.2011 року.

Відповідач за одержаний товар розрахувався лише частково, в результаті чого у нього виникла заборгованість в сумі 985 200 грн.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що через відсутність рахунків-фактур, згідно з порядком розрахунків за умовами п. 4.2 договору та положень п. 6 ст. 193 ГК України, перебіг строку виконання грошового зобов'язання не розпочався, у зв'язку з чим відповідач мав право не здійснювати виконання свого зобов'язання до моменту початку перебігу цього строку, та частково скористався своїм правом.

Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника про стягнення з покупця заборгованості, пені та 3 % річних у зв'язку з неналежним виконанням ним обов'язку з оплати одержаного товару за договором поставки.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості, пені та 3 % річних обґрунтовано встановленням обставин порушення відповідачем зобов'язання за спірним договором з оплати одержаного товару та висновок про відмову в решті позову про стягнення пені та річних мотивовано не визначенням в договорі строку оплати товару.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суди попередніх інстанцій з урахуванням обставин справи та умов договору, за якими документами, що підтверджують здійснення позивачем поставки товару є акти приймання-передачі, дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу в сумі 985 200 грн., оскільки ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України, та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплати поставленого позивачем товару.

За вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені в сумі 39 786,21 грн. та 3 % річних в сумі 21 544,97 грн. і відмовляючи в решті позову про стягнення пені та річних суди виходили з того, що спірним договором поставки не визначено момент настання оплати, однак, такий висновок не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України у покупця виник обов'язок оплатити товар з моменту його поставки, а прострочення сплати слід обраховувати після закінчення 45 банківських днів з дати поставки товару, як визначено п. 4.2 договору.

Наведеного суди не врахували та відмовили в позові про стягнення пені в сумі 10 482,02 грн. та 3 % річних в сумі 4 542,52 грн. неправильно застосувавши і порушивши норми матеріального права.

За таких обставин, оскаржені судові рішення в частині відмови в позові прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, і тому підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині.

В решті прийняті судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягають залишенню без змін.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Південна залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року в частині відмови в позові скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з державного підприємства "Південна залізниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзалізничпром" пеню в сумі 10 482,02 грн. та 3 % річних в сумі 4 542,52 грн.

В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 року залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати наказ.

Головуючий суддя С.Могил

Судді І.Вовк

М.Малетич