Постанова № 30130797, 19.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 р. Справа № 5009/3193/12 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е. Чернов Є.В. Цвігун В.Л.За участю представників: Генеральної прокуратури України Міністерства інфраструктури України ТОВ "Нова Хортиця" розглянувши касаційну скаргу Горошук С.С. Остапенко Н.М., Каменюк Л.М. Воловик Д.І. ДП "Бердянський морський торговельний порт"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 05.12.2012у справі№ 5009/3193/12 господарського суду Запорізької областіза позовомЗапорізького транспортного прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі: Міністерства інфраструктури України в особі ДП "Бердянський морський торговельний порт" Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій областідоТОВ "Нова Хортиця"простягнення коштів та зобов'язання повернення майна В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.10.2012 (суддя Алейникова Т.Г.) в позові про стягнення неустойки за неповернення після завершення строку дії договору оренди орендованого майна, та зобов'язання ТОВ "Нова Хортиця" повернути майно, прийняте відповідно до акту прийома-передачі від 22.04.2002, а саме частину території причалу № 9, частину берегоукріплення, металевого навісу та підкранових колій з кабельним каналом, яке знаходиться за адресою Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7 відмовлено.

Суд дійшов висновку, що майно, яке було здано в оренду на час укладення договору не належало порту, так як було добровільно передано Бердянській міській раді у 1995 році, а так само не є його власністю на даний час, тому стягувати неустойку та повертати майно не має підстав .

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2012 (судді: Склярук О.І., Богатир К.В., Дучал Н.М.) рішення господарського суду Запорізької області від 03.10.2012 залишено без зміни.

ДП "Бердянський морський торговельний порт" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм процесуального права, справу направити для розгляду до господарського суду Дніпропетровської області.

Скаржник доводить, що в порушення вимог ст. 4-2, 34, 82, 84 ГПК України судами не з'ясовано обставин щодо строку дії договору оренди, фактичного користування майном після закінчення строку дії договору оренди, виконання зобов'язання з повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору, фактичний стан орендованого майна; в порушення ст.ст. 13, 27, 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 321, 785 ЦК України, орендар не виконав обумовленого обов'язку з повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди, однак суд відповідних норм права не застосував.

ТОВ "Нова Хортиця" у відзиві проти доводів касаційної скарги заперечує з тих підстав, що він не має майна, яке вимагає позивач, оскільки воно було демонтовано та повернуто порту; територія берегоукріплення та частина території причалу знаходиться на земельній ділянці, від якої порт відмовився в 1996 році та яка прийнята міською радою до земель міста.

Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали справи, доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено 22.04.2002-25.04.2002 між Державним підприємством "Бердянський морський торговельний порт" (орендодавець) та ТОВ "Нова Хортиця" підписано договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за №58/93/970.

Згідно п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно з інженерними комунікаціями (мережі водопостачання, електропостачання, тощо), а саме частину території причалу №9, частину берегоукріплення, металевого навісу та підкранових колій з кабельним каналом, загальною площею 6 450кв.м., що знаходиться на балансі ДП "Бердянський морський торговельний порт". Строк договору - 10 років, що діє з 01.01.2002р. по 31.12.2011р. (п.п.10.1 договору).

Факт передачі в оренду майна сторони підтвердили актом прийому -передачі.

19.12.2002р. сторони підписали між собою додаткову угоду за №2 до вищезазначеного договору оренди, якою внесли зміни до договору оренди, зокрема у п.1.1. договору визначили, що орендована за п.1.1. договору оренди площа, а саме частина берегоукріплення, зменшується на 900 кв.м. Орендодавець додатково передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину території причалу №9, площею 768,25 кв.м. Загальна орендована площа за договором оренди та додатковою угодою складає 6 318, 25 кв.м..

Факт повернення з оренди частини берегоукріплень площею 900 кв.м. підтверджено актом приймання-передачі.

Факт додаткового прийняття в оренду частини причалу №9, розташованої на території порту і яка знаходиться на балансі ДП "Бердянський морський торговельний порт" загальною площею 768,25 кв.м. підтверджено актом приймання передачі.

Таким чином за договором оренди було передане державне нерухоме майно з інженерними комунікаціями (мережі водопостачання, електропостачання, тощо), а саме частину території причалу №9, частину берегоукріплення, металевого навісу та підкранових колій з кабельним каналом, загальною площею 6 318, 25 кв.м.

Рішенням господарського суду Запорізької області по справі №14/264/06-18/122/10-22/5009/883/11 від 25.10.2011 визнано право власності за ТОВ "Нова Хортиця" на об'єкт самочинного будівництва-зерновий перевантажувальний комплекс, що знаходиться у місті Бердянську Запорізької області по вулиці Горького, до складу якого входять: двоповерхова будівля адміністративного корпусу, що позначена літерою "А", ганок до будівлі адміністративного корпусу "А", ганок до будівлі адміністративного корпусу "А", ганок до будівлі адміністративного корпусу "А", сходи до будівлі адміністративного корпусу "А", будівля підстанції, що позначена літерою "Б", будівля щитової, що позначена літерою "В", навіс, що позначений літерою "Г", силосні ємкості №1, бункерний приямок під залізничні ваги з конвеєрними каналами №2, бункерний приямок під автомобільні ваги №3, приямок для перевантаження зерна №4, елеваторна башта №5, пісколовка 6, водозабірний колодязь №7, надбудівля над транспортером № 8, колія №9. Зазначене рішення залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2012р..

Прийшовши до висновку про наявність підстав для відмови в позові, суд зазначив, що на час розгляду справи у суді, майна, яке вимагає повернути прокурор, у відповідача не має; на зазначеній території розташований зерновий перевантажувальний комплекс, до складу якого входять об'єкти нерухомості. Право власності на зерновий перевантажувальний комплекс визнано за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Хортиця" рішенням господарського суду Запорізької області по справі №14/264/06-18/122/10-22/5009/883/11 від 25.10.2011р. Як вбачається з тексту зазначеного рішення за рахунок власних коштів Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Хортиця" було проведено усі необхідні роботи по будівництву зернового перевантажувального комплексу (на переданій в оренду строком до 2057р. земельній ділянці площею 0,6532га по вулиці Горького, 6-а в м. Бердянську Запорізької області для розміщення та обслуговування зерноперевантажувального комплексу (договір оренди землі від 21.07.2008р.) та одержано позитивні висновки комплексної державної інвестиційної експертизи, державної інспекції охорони Азовського моря та акт комісії по прийняттю в експлуатацію закінченого будівництва зернового перевантажувального комплексу.

Суд касаційної інстанції вважає, що відповідні висновки суду не ґрунтуються на всебічно та повно досліджених обставинах справи, тому ухвалені судові рішення не відповідають вимогам закону з наступних підстав.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою ті обставини, що відповідно до частин 1, 3 ст.291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

За змістом норм ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди акваторії портів, гідрографічні споруди, захисні гідроспоруди (греблі, дамби, вали, моли, насипи) та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури і споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення, залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флоти.

За нормами ст. 27 Закону України "Про оренду з державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Згідно зі ст.785 ЦК України та ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовим наслідком припинення договору оренди є виникнення у орендаря обов'язку негайно повернути об'єкт оренди орендодавцеві.

Разом з тим, суди не дослідили та встановили тих обставин, чи мало місце продовження дії згаданого договору оренди, не встановили факт закінчення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за №58/93/970 від 25.04.2002, не зясував характеристики спірного майна, його належність позивачу, реєстрацію відповідного майна в установленому порядку; судами не встановлено чи входить спірне майно, до об'єктів, які не можуть бути в оренді з огляду на вищезазначені законодавчі обмеження.

Проте, судами обох інстанцій, обставини щодо предмету договору (частина території причалу, частина берегоукріплення) оренди взагалі не досліджувались.

Крім того, як стверджує відповідач, орендоване майно було демонтовано та повернуто порту. Разом з тим, судом не встановлено відповідних обставин, яке майно було демонтовано та повернуто, характеристики цього майна, не враховано, що за твердженням ТОВ "Нова Хортиця" продовження дії договору є неможливим, оскільки відсутнє майно товариства на території причалу № 9.

Судова колегія констатує, що наявність права на самочинно збудоване майно не пов'язується із автоматичним обов'язком порту передати без договору у тимчасове користування причал №9 або його частину, які підпадають під регулювання діяльності державного майна на території порту, а саме, гідротехнічної споруди, причалу, які призначені для стоянки, обробки та обслуговування суден, на які портом отримані свідоцтво про придатність гідротехнічної споруди до експлуатації.

За змістом роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Судом не врахований чинний акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.07.2012, яким, зокрема встановлено, що створені на акваторії Бердянської затоки Азовського моря штучні гідротехнічні споруди, землею у правовому сенсі бути не можуть, бо створені штучно з використанням відповідних гідротехнічних технологій і відповідно до частин 1 та 3-ї ст. 74 Кодексу торговельного мореплавства України, територією морського порту є відведені порту землі. До території морського порту також належать намиті, насипані або створені із застосуванням інших гідротехнологічних технологій площі, створені за рахунок порту і за користуванням якими не стягується плата. Територія і акваторія морського порту є державною власністю і надаються порту в користування.

Відведення земельних і водних ділянок для морського порту, а також вилучення,

цих ділянок здійснюються в порядку встановленому чинним законодавством України.

Зазначена земельна ділянка знаходиться та розташована на причальній споруді штучного утворення (причал №9), як вказувалось вище за межами міста Бердянськ, на території акваторії Азовського моря.

Відповідно до ч, 1) ст, 5 Водного Кодексу України до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: внутрішні морські води та територіатьне море; відповідно до ч. 2) ст. 14. Водного Кодексу України, до компетенція Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить: розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 58. Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті морями.

Створені на акваторії Бердянської затоки Азовського моря штучні гідротехнічні споруди землею у правовому сенсі бути не можуть, бо створені штучно з використанням відповідних гідротехнічних технологій.

Територіальне море є виключною приналежністю держави Україна і розпорядником цього географічного простору (акваторії) у відповідності до ст. 14 Водного Кодексу України є Кабінет Міністрів України.

Таким чином, судами не встановлена наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування і з якими закон або договір, на які покликається позивач, пов'язує виникнення у відповідача відповідного обов'язку, зокрема, з повернення прийнятого в оренду майна в зв'язку з закінченням строку оренди, та відсутністю правових підстав для користування причалом № 9.

Відтак, не встановлення судами попередніх інстанцій вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є порушенням ч. 1 ст. 43 ГПК України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2012 та рішення господарського суду Запорізької області від 03.10.2012 у справі № 5009/3193/12 господарського суду Запорізької області скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун