Ухвала суду № 30130735, 21.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2013 р. м. Київ К/9991/2909/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі -Кременчуцька ОДПІ)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2010

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2010

у справі № 2а-476888/09/1670

за позовом виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (далі -Управління)

до Кременчуцької ОДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2010 уточнені позовні вимоги Управління задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 17.08.2009 № 0000132301/0/2531, № 0000132301/0/2532, а також від 30.10.2009 № 0000132301/1/3383 та № 0000222301/1/3384.

У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з правомірності формування Управлінням валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання підрядних робіт та з обгрунтованості нарахування позивачем амортизації на основні фонди, передані йому на баланс за рішенням виконавчого комітету Комсомольської міської ради.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2010 зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Кременчуцька ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду Країни з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів пункту 1.23 статті 1, підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.4.9 пункту 5.4 статті 5, підпунктам 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктам 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає, що остання підлягає частковому задоволенню з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку Управління з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2006 по 31.03.2009, оформлену актом від 04.08.2009 № 4480/23-209/24388032. За наслідками розгляду матеріалів цієї перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2009 № 0000132301/0/2531, згідно з яким Управлінню донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 67893 грн. (у тому числі 45262 грн. за основним платежем та 22631 грн. за штрафними санкціями), та податкове повідомлення-рішення від 17.08.20090000122301/0/2532, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 97524 грн. (у тому числі 65016 грн. за основним платежем та 32508 грн. за штрафними санкціями). За наслідками оскарження позивачем названих актів індивідуальної дії в адміністративному порядку зазначену суму донарахування податку на додану вартість було залишено без змін згідно з податковим повідомленням-рішенням від 30.10.2009 № 0000132301/1/3383; у той же час за податковим повідомленням-рішенням від 30.10.2009 № 0000222301/1/3382 суму донарахованого податку на прибуток було зменшено до 86697 грн. (у тому числі 57798 грн. за основним платежем та 28899 грн. за штрафними санкціями).

Однією з підстав визначення позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток став висновок податкового органу про завищення Управлінням суми амортизаційних нарахувань внаслідок нарахування амортизації на об'єкт основних фондів (водозабірний ківш госпитного водопостачання м. Комсомольська), який було передано позивачеві за рішенням виконавчого комітету Комсомольської міської ради від 07.09.2004 № 348 для здійснення статутної діяльності. При цьому Кременчуцька ОДПІ послалася на те, що позивач не поніс витрат на придбання (виготовлення) цього об'єкта як умови нарахування амортизації відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відхиляючи зазначені доводи Кременчуцької ОДПІ як неспроможні, суди послалися, зокрема, на підпункт 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за змістом якого не включаються до складу валового доходу вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством: у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень.

Однак наведена норма Закону жодним чином не змінює порядок визначення амортизаційних відрахувань, врегульований пунктом 8.1 статті 8 цього ж Закону.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Безоплатне отримання позивачем майна виключає наявність у нього витрат на придбання (виготовлення) цього майна, а відтак підстав для амортизації балансової вартості цього майна в цілях оподаткування у позивача не було.

Наведене обумовлює правильність висновку Кременчуцької ОДПІ про заниження Управлінням оподатковуваного прибутку на суму амортизаційних відрахувань на балансову вартість спірного об'єкта основного фонду.

Іншою підставою для донарахування позивачеві податку на прибуток та податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про заниження Управлінням бази оподаткування та належних до сплати до бюджету податкових зобов'язань внаслідок завищення валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям з суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 з виконання підрядних робіт по ремонту приміщень Управління без підтвердження реальності цих операцій.

Виходячи з положень підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) для включення сум ПДВ до податкового кредиту необхідно дотримання таких умов: придбання товарів (робіт, послуг) платником для їх використання в операціях, що визнані об'єктом оподаткування ПДВ; наявність відповідних первинних документів (податкових накладних) по придбаним товарам (роботам, послугам).

В силу вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»право платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат виникає за умови реальності понесення таких витрат та їх документальної підтвердженості.

З огляду на принцип добросовісності платника податків, що визначається у податковому законодавстві, надання платником податковому органові усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Податкова вигода не може визнаватись обґрунтованою, зокрема, у випадках, коли для цілей оподаткування враховуються операції не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або операції, що не обумовлені економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

З урахуванням цього та з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС), доводи податкового органу про отримання платником незаконної податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують наявність обставин, які виключають право платника, зокрема, на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат.

У свою чергу платник відповідно до частини першої статті 71 КАС не звільнений від доказування правомірності формування ним податкового кредиту та врахування понесених витрат при визначенні бази оподаткування податку на прибуток; при цьому платником повинен надати такий пакет документів, що виключає різні протиріччя та сумніви як з формальної точки зору (оформлення), так і з фактичної (здійснення фінансово-господарських операцій).

У розглядуваному випадку судами встановлено, що на підставі договорів підряду (з урахуванням додаткових угод) у перевіреному періоді СПД ОСОБА_1 виконував роботи з ремонту кабінетів Управління та його майстерень, які були прийняті позивачем за актами приймання підрядних робіт.

На підтвердження доводів про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди Кременчуцька ОДПІ посилається на відсутність у СПД ОСОБА_1 трудових ресурсів та матеріальних активів, необхідних для виконання відповідного обсягу спірних робіт.

Відхиляючи вказані твердження податкового органу, суд першої інстанції послався на те, що вони ґрунтуються на суб'єктивних судженнях ревізорів та не підтверджені доказами; суд апеляційної інстанції взагалі залишив наведені доводи податкової інспекції поза увагою, пославшись на наявність у матеріалах справи первинних документів, на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку по спірним операціям.

Однак з урахуванням вимог та заперечень учасників спору судам необхідно було вжити усіх передбачених КАС процесуальних заходів для встановлення об'єктивної істини у спорі щодо фактичного виконання спірних підрядних робіт саме СПД ОСОБА_1 Для цього судам необхідно було допитати останнього щодо порядку виконання ним умов договорів підряду, з'ясувати, хто конкретно виконував спірні ремонтні роботи (у тому числі, чи залучалися СПД ОСОБА_1 треті особи до здійснення спірних ремонтних робіт), перевірити факт придбання названим підрядником необхідних товарів.

Слід зазначити, що у разі, якщо спірні роботи дійсно були виконані, але не тією особою, яка зазначена постачальником у первинних документах, то відповідні документи не можуть виступати підтвердженням даних податкової звітності як такі, що не містять достовірної інформації про учасників господарської операції.

Однак суди відповідних обставин не з'ясували, у зв'язку з чим з урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції (які не дозволяють суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судових рішеннях) оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене у цій ухвалі, встановити зазначені обставини справи та на підставі встановленого з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, наведених у цій ухвалі, правильно застосувати норми матеріального права і прийняти об'єктивне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити частково.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2010 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2010 у справі № 2а-476888/09/1670 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко