Ухвала суду № 30130725, 14.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2013 р. м. Київ К/9991/17641/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник позивача Павлига М. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Конекрейнс Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИЛА:

Закрите акціонерне товариство "Конекрейнс Україна" (далі -ЗАТ "Конекрейнс Україна") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі (далі -СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі) в якому просить визнати протиправними дії.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року позов ЗАТ "Конекрейнс Україна" задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ЗАТ "Конекрейнс Україна" у задоволені позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі у серпні 2009 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Конекрейнс Україна»з питання достовірності відображення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24, рядок 26 податкової декларації за червень 2009 року). За результатами перевірки складений акт від 31.08.2009 року №530/16-3/20013200/31.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ЗАТ «Конекрейнс Україна»неправомірно включено до складу податкового кредиту наступного податкового періоду податкової декларації за червень 2009 року суму в розмірі 4269371, 00 грн.

За результатами перевірки залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) складає 0 гривень.

Аналогічні обставини мали місце і при подачі позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень 2009 року, у яких у рядку 26 товариством відображено залишок від'ємного значення, якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту в сумі 4269371, 00 грн.

Після подачі декларацій відповідачем проводились документальні невиїзні (камеральні) перевірки зазначених декларацій, за результатами яких складались відповідні акти від 30.09.2009 року, від 22.10.2009 року, від 07.12.2009 року, якими встановлено порушення порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість та зменшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 4269371, 00 гривень.

Крім цього, у листопаді 2009 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 330642, 00 грн. за липень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2009 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складений акт №746/16-3/20013200/47 від 26.11.2009 року.

За висновками акту, серед іншого, встановлено, що ЗАТ «Конекрейнс Україна»в порушення п.п. 7.7.2 п. 7.7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону завищено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду на 4318488, 00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно ж до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Згідно абзацу 2 п. 1.3 ст. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би породжував певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та, відповідно, міг бути предметом розгляду судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України

Отже, оскільки оспорюваний акт перевірки лише фіксує факт правопорушення та не має правового значення у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, то позовна вимога про скасування цього акта не підлягає розгляду в адміністративному суді.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що за таких обставин постанова Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року підлягають скасуванню, а провадження у даній справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року -скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров