Ухвала суду № 30130689, 13.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2013 р. м. Київ К-38279/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Островича С.Е.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

за участю:

представника позивача -Сизька Б.Б.,

представника відповідача - Поштаренка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року

у справі № 2а-1774/10/2370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський агропродукт»

до Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський агропродукт»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області (далі -відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000102301/0 від 25 лютого 2010 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року скасовано. Прийнято у справі нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області від 25 лютого 2010 року № 0000102301/0.

В касаційній скарзі ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року та залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Катеринопільський агропродукт», посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року -без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області провела позапланову виїзну перевірку ТОВ «Катеринопільський агропродукт»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у вересні 2009 року, за результатами якої був складений акт № 18/23-4/35821448 від 19 лютого 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2009 року на 226900,00 грн.

Зокрема, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 226900,00 грн. слугував висновок податкового органу про те, що позивач неправомірно включив до податкового кредиту вересня 2009 року суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Промсвітгруп», які були підписані від імені директора цього товариства -ОСОБА_3, оскільки згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що свідчить про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та зазначеним товариством.

25 лютого 2010 року ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000102301/0, яким згідно з підпунктами «б», «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшила ТОВ «Катеринопільський агропродукт»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за жовтень 2009 року на 226900,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки податкові накладні ТОВ «Промсвітгруп»підписані особою, яку неможливо ідентифікувати, що, у своє чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначених податкових накладних, то такі податкові накладні не являються документами, які підтверджують право позивача на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року на226900,00 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним, оскільки ТОВ «Катеринопільський агропродукт»правомірно включило до складу податкового кредиту вересня 2009 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Промсвітгруп», з огляду фактичне здійснення господарських операцій, а також з урахуванням того, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 17 вересня 2009 року (дата укладення контракту) та станом на 13 квітня 2010 року керівником ТОВ «Промсвітгруп»значиться ОСОБА_3.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.6-1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання -загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до положень абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Як правомірно встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, факт придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей та оплата їх вартості (у тому числі і податку на додану вартість) у ТОВ «Промсвітгруп»на підставі контракту від 17 вересня 2009 року № CSFO/UKR/2009/P0030 підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, посвідченнями про якість олії соняшникової, платіжними дорученнями (т.1 арк. справи 30-40, 42, 45, 48, 52, 55, 58, 61, 86, 87, т.2 арк. справи 59 64, 69, 75, 80, 86, 90). Транспортування товарно-матеріальних цінностей підтверджується товарно-транспортними накладними, актами пропарки автоцистерн, санітарними паспортами (т.1 арк. справи 41, 43, 44, 46, 47, 49, 50, 51, 53, 54, 56, 57, 59, 60, 62, 63, т.2 арк. справи 57, 58, 60-63, 65, 67, 68, 70, 71, 73, 74, 76, 78, 79,81, 83-85, 88, 89, 91).

Судом апеляційної інстанції також було встановлено, що в подальшому, товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ТОВ «Промсвітгруп»були реалізовані на експорт, що підтверджується відповідними правочинами та первинними бухгалтерськими документами, копії яких знаходяться в матеріалах справи, а саме: контрактом з компанією «Альфа Трейдінг Лімітед»від 21 вересня 2009 року № 001/0909/КА (т.2 ар. справи 7-18), договором доручення на митне оформлення товару від 16 вересня 2009 року № 52/09тб, укладеним з ТОВ «Одеський портовий виробничо-перевалочний комплекс» (т.1 арк. справи 141-142), договором про надання послуг по перевалці олії соняшникової від 01 вересня 2009 року № УК/2009, укладеним з ТОВ «Одеський портовий виробничо-перевалочний комплекс»(т.1 арк. справи 134-139), договором про експертну оцінку кількості та якості вантажів від 05 вересня 2009 року № С6-09/2009, укладеним з ПІІ «Сей болт-України»(т.1 арк. справи 130-133), сертифікатом кількості та розпискою (т.1 арк. справи 128-129), виписками по валютному рахунку позивача (т.1 арк. справи 174-177), довідкою банку (т.1 арк. справи 180), інвойсами (т.1 арк. справи 178-179), санітарним сертифікатом (т.1 арк. справи 64).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про підтвердження факту поставки товарно-матеріальних цінностей (олії соняшникової) позивачу та подальшу поставку цього товару.

Щодо невідповідності особи, уповноваженої на здійснення операцій з поставки від імені ТОВ «Промсвітгруп», яка фактично підписала податкові накладні та інші первинні документи, враховані позивачем в податковому обліку, із зазначенням в цих документах директором цього товариства ОСОБА_3, то оцінка цієї обставини судом апеляційної інстанції як такої, що не позбавляє права позивача на податковий кредит сплачених сум податку на додану вартість за такими податковими накладними, з огляду на встановлений в факт поставки товарно-матеріальних цінностей, з урахуванням того, що матеріали справи не містять доказів несхвалення ТОВ «Промсвітгруп»такого правочину у розумінні положень статті 241 Цивільного кодексу України. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

При цьому, судом апеляційної інстанції правомірно враховано, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (т.1 арк. справи 26-28) станом на 13 квітня 2010 року керівником ТОВ «Промсвітгруп»значиться ОСОБА_3, з огляду на що на момент укладення та виконання господарських операцій з ТОВ «Промсвітгруп»у позивача були відсутні підстави вважати недостовірними відомості, зазначені у первинних документах, підписаних від імені ОСОБА_3, у відповідності до положень частини 2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

При цьому, колегія суддів відзначає, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вироків у кримінальних справах матеріали справи не містять. Доказів звернення податковим органом до суду з позовом про визнання угод, укладених між позивачем та ТОВ «Промсвітгруп», нікчемними та стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, матеріали справи також не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ С.Е. Острович