Ухвала суду № 30130647, 25.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2013 р. м. Київ К-22216/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Лосєва А.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представників позивача Омельченко В.Я., Мороза О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010

у справі №2-а-12744/09/1670

за позовом Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук

до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції в Полтавській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та визнання неправомірними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2009 у задоволенні позову про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Хорольської МДПІ №0000222301/0 від 28.07.2008, №0000222301/1 від 28.08.2008, №0000222301/2 від 04.11.2008, №00000222301/3 від 08.01.2009, якими визначено зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, в сумі 42522 грн. та визнання неправомірними дій щодо винесення податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2009 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення форм «Р»№0000222301/0 від 28.07.2008, №0000222301/1 від 28.08.2008, №00000222301/2 від 04.11.2008, №0000222301/3 від 08.01.2009, якими позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій що перебувають у державній власності в сумі 42522 грн. В іншій частині вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо винесення податкових повідомлень-рішень в задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.03.2008, за результатами якої складено акт №130/23/00497704 від 18.07.2008.

Перевіркою встановлено, що позивач при поданні декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2007 року, 2 квартал 2007 року, 3 квартал 2007 року та 1 квартал 2008 року у рядку 21 «Дивіденди та прирівняні до них платежі, що сплачуються до бюджету некорпоративними, казенними або комунальними підприємствами»задекларовано відповідно 4800 грн., 8700 грн., 13950 грн., 49950 грн. та 6750 грн., при цьому рядок 20 декларації з податку на прибуток «Авансові внески» не заповнено.

Нарахована частина прибутку, яка відповідно до п.1.9 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»прирівнюється до дивідендів, сплачена до бюджету.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки до бюджету не нараховано та не сплачено авансових внесків з податку на прибуток за ці періоди в розмірі 14174 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000222301/0 від 28.07.2008, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, в сумі 42522 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову погодився з доводами відповідача, що позивач є державним не корпоратизованим підприємством, при сплаті частини прибутку у розмірі, встановленому Законами України «Про Державний бюджет України»на 2007, 2008 роки мав обов'язок нараховувати та сплачувати до/або одночасно із виплатою частини прибутку (доходу) авансові внески в розмірі, встановленому пунктом 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Відповідно до пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства.

Статтею 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було встановлено, що господарські організації: державні, в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства також сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу) у розмірі 15 відсотків.

Господарські товариства, більш ніж 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, сплачують безпосередньо до Державного бюджету України дивіденди, нараховані за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006 рік.

Частиною першою та сьомою статті 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»встановлено, що державні унітарні підприємства та їх об'єднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) у розмірі 15 відсотків, зменшеного на суму нарахованих і сплачених дивідендів відповідно до пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, сплачують безпосередньо до Державного бюджету України дивіденди, нараховані за результатами фінансово-господарської діяльності за 2007 рік пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у статутних фондах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.

Разом з тим, вищенаведеними нормами Законів України «Про державний бюджет» розрізняються такі поняття як «частина чистого прибутку (доходу)»та «сума нарахованих і сплачених дивідендів відповідно до пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, обов'язок позивача сплачувати частину чистого прибутку (доходу) не є тотожним обов'язку нараховувати і сплачувати дивіденди відповідно до пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Оскільки частину прибутку (доходу) відповідно до п.1.9 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прирівняно до дивідендів, які є обов'язковим платежем згідно з п.3 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування», то з метою виконання ст.63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та ст.61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»платники, які сплачують фіксований сільськогосподарський податок та мають річний звітний податковий період, повинні сплачувати частину прибутку (доходу) у строки, передбачені для сплати податку на прибуток, тобто щокварталу, та подавати декларацію з податку на прибуток підприємств в терміни, передбачені для такого подання звичайним платником податку.

З огляду на викладене, правильними є висновки суду апеляційної інстанції, що позивач, який є державним сільськогосподарським підприємством - платником єдиного фіксованого сільськогосподарського податку, та не є емітентом корпоративних прав, виконував обов'язок з щоквартального подання декларації з податку на прибуток підприємств та сплати частини прибутку (доходу), у зв'язку з чим у податкового органу відсутні підстави для покладення на нього обов'язку одночасно зі сплатою частини прибутку (доходу) до загального фонду державного бюджету сплачувати до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток згідно пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для його скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді А.М.Лосєв

Н.Г.Пилипчук