Постанова № 30130309, 14.03.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/725/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - Янко Є.С.,

представника відповідача - Магер О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

18 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.02.2013 року № 0000611502.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на наявність у ТОВ "Колос" первинних бухгалтерських документів, які надавались позивачем контролюючому органу для перевірки, та свідчать про реальний характер господарських операцій позивача із ФОП ОСОБА_3 та підтверджують правильність включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених на користь ФОП ОСОБА_3 У акті перевірки ДПІ у м. Полтаві не наведено доказів порушення ТОВ "Колос" законодавства, у зв'язку із чим вважає неправомірним донарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 41 868 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 04.02.2013 року № 0000611502.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. У письмових запереченнях на позов зазначив, що сума ПДВ у розмірі 27912,33 грн. віднесена позивачем до складу дозволеного податкового кредиту в податкових деклараціях за лютий, березень, квітень, червень 2012 року, у зв'язку із не підтвердженням реальності здійснення операцій, у відповідності із пунктом 198.1 та 198.63 статті 198 Податкового кодексу України, підлягає коригуванню.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступні обставини.

У період з 25.12.2012 року по 29.12.2012 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин із ФОП ОСОБА_3 за лютий-квітень, червень 2012 року.

Результати перевірки оформлено актом від 08.01.2013 року № 35/15-2/13960606, в якому зафіксовано порушення позивачем статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 27912,33 грн. та занижено ПДВ на суму 27912,33 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013 року № 0000611502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 41 868 грн.

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд дійшов наступних висновків.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового ревізора-інспектора щодо завищення позивачем податкового кредиту за лютий-квітень, червень 2012 року на суму 27912,33 грн. та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_3, які не мали реального товарного характеру.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Із матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ФОП ОСОБА_3 (Постачальник) укладено договір поставки № 010207 від 01.02.2012 року.

За умовами договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця промислові товари, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав суду податкові накладні та видаткові накладі, платіжні доручення та банківські виписки, копії яких містяться в матеріалах справи.

Суми ПДВ в загальному розмірі 27912,33 грн. за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Пунктом поставки за умовами договору є склад Покупця по АДРЕСА_1.

Транспортування товару здійснювалось через перевізників ТОВ "Нова Пошта" та ТОВ "Міст Експрес", що підтверджується товарно-транспортними накладними.

На підтвердження зберігання придбаного товару на складі позивачем додано до матеріалів справи договір оренди нежитлового приміщення від 31.12.2011 року № 8 за адресою: АДРЕСА_1, укладеного позивачем із ЗАТ Полтавакультторг" та акт приймання-передачі майна в оренду.

Згідно прибуткових накладних товар оприбутковано на складі ТОВ "Колос". Переміщення товару до магазинів для роздрібної торгівлі підтверджується звітами про переміщення товарів, накладним на внутрішнє переміщення товарів, договорами оренди нежитлових приміщень, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Представником позивача в ході розгляду справи надані пояснення стосовно використання товарів, придбаних у ФОП ОСОБА_3, у господарській діяльності позивача.

Так, придбаний у ФОП ОСОБА_3 товар використаний у господарській діяльності підприємства для роздрібної торгівлі та реалізації іншим підприємствам, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії фіскальних чеків та видаткових накладних.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3 підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використано у господарській діяльності позивача.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано на підставі виписаних ФОП ОСОБА_3 податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних ФОП ОСОБА_3 мав свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано.

Таким чином, оскільки ФОП ОСОБА_3 на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платник ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цього підприємця є правомірним.

Суд зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, у зв'язку із чим включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ 27 912,33 грн. по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_3 є правомірним.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 04.02.2013 року № 0000611502.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 04.02.2013 року № 0000611502.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" (ідентифікаційний код 13960606) витрати зі сплати судового збору в розмірі 418 грн. 68 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19 березня 2013 року.

Суддя А.Б. Головко