Постанова № 30130270, 21.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 року 810/796/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.

при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,

за участю:

представника позивача - Лещенка А.В.,

представника відповідача - Прибора П.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.І.Т."

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Н.І.Т." з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про:

визнання протиправними дій податкового органу, що виявились у викладенні в акті перевірки від 30.11.2012 № 616/22/31942932 висновків про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами;

зобов'язання податкового органу вилучити з автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту" інформацію, внесену на підставі акта перевірки від 30.11.2012 № 616/22/31942932;

визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неприйняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки (акт від 30.11.2012 № 616/22/31942932) та зобов'язання податкового органу прийняти податкове повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що, на його думку, податковий орган дійшов неправильних і незаконних висновків щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, вніс цю інформацію до АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та припустився бездіяльності, що виявилась у неприйнятті податкового повідомлення-рішення у зв'язку з виявленими в результаті перевірки порушеннями податкового законодавства.

Ухвалою від 11.03.2013 судом відкрито провадження в адміністративній справі, судове засідання з розгляду справи призначено на 21.03.2013.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, в обґрунтування заперечень зазначив, що вважає позов безпідставним: дії податкового органу щодо проведення перевірки позивача є правомірними; жодних рішень, якими б позивачу визначались податкові зобов'язання, податковий орган не приймав; акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, тому не підлягає оскарженню в суді; автоматизована система "Аудит" вміщує всю службову інформацію, одержану податковими органами за результатами перевірки, ця інформація не визначає податкових зобов'язань платників податків, є аналітичною і використовується виключно з метою здійснення податкового контролю. Таким чином, податковий орган стверджував, що права позивача податковим органом не порушено, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Н.І.Т." є юридичною особою, що зареєстрована 07.06.2002 виконавчим комітетом Алчевської міської ради депутатів, як платник податків перебуває на обліку в Іванківській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби. Позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість, однак 08.05.2012 податковий орган анулював свідоцтво про його реєстрацію в якості платника податку на додану вартість. Основним видом діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля.

У листопаді 2012 року посадовими особами Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2012 по 31.05.2012 (акт перевірки від 30.11.2012 № 616/22/31942932).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 186.1 статті 186, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.03.2012 по 31.05.2012 в загальній сумі 339549,00 грн., в тому числі по періодах: за березень 2012 - у сумі 91971,00 грн.; за квітень 2012 року - у сумі 213801,00 грн.; за травень 2012 року - у сумі 33777,00 грн.;

пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2012 по 31.05.2012 в загальній сумі 328219,00 грн., в тому числі по періодах: за березень 2012 року - у сумі 89565,00 грн.; за квітень 2012 року - у сумі 205855,00 грн.; за травень 2012 року - у сумі 32779,00 грн.;

частин першої та другої статті 215, частин першої та п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм та укладанні нікчемних господарських договорів.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій, які здійснювались між позивачем та Приватним підприємством "Дизайн і програмування". Посадові особи податкового органу за результатами перевірки дійшли висновку про ніяких товарів контрагент позивачу не передавав, робіт (послуг) не виконував, а господарські договори уклав з метою незаконного отримання податкової вигоди.

Судом встановлено, що Іванківська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби жодних податкових повідомлень-рішень, якими б зменшувала чи збільшувала позивачу грошові зобов'язання за податками, у зв'язку з обчисленням та сплатою яких встановлено порушення податкового законодавства, штрафних (фінансових) санкцій не застосовувала.

Згідно з даними витягу зі зворотного боку облікової картки платника податків жодних записів про збільшення чи зменшення податкових зобов'язань позивача за наслідками перевірки, результати якої оформлено актом від 30.11.2012 № 616/22/31942932, податковим органом не вчинялось. Ці обставини також підтвердив представник податкового органу у судовому засіданні.

Однак, судом встановлено, що дані акта перевірки внесено до автоматизованої системи ДПС "Аудит" і це певним чином вплинуло на дані АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

Позивач заперечень щодо акта перевірки та доказів, що спростовують висновки посадових осіб податкового органу, викладені в акті перевірки, до податкового органу не подавав.

Під час судового розгляду позивач не зміг надати суду пояснення в чому саме полягає порушення прав позивача, тобто які саме юридичні наслідки рішень, дій чи бездіяльності податкового органу у контексті його прав чи обов'язків як платника податків суд має усунути. Позивач в обґрунтування права на позов зазначив, що вбачає порушення свої прав у тому, що за результатами перевірки підрозділи податкової служби будуть здійснювати перевірку його контрагентів, визначати їм податкові зобов'язання та застосовувати до них штрафні (фінансові) санкції.

Даючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Статтею 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (ст. 83 ПКУ).

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки) (п.86.7 ст. 86 ПКУ).

Відповідно до пункту 86.7 статті 87 Податкового кодексу України з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності) керівником органу державної податкової служби (або його заступником) приймається рішення про визначення платнику податків грошових зобов'язань.

Таке рішення податковим органом приймається у формі податкового повідомлення-рішення - письмового повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Таким чином, саме податкове повідомлення-рішення є адміністративним актом (рішенням суб'єкта владних повноважень), з яким пов'язується виникнення правових наслідків щодо платника податків.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, під рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, у розумінні частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається таке владне рішення (дія), які спрямовані на врегулювання тих чи інших суспільних відносин у публічно-правовій сфері, мають обов'язковий характер і породжують певні правові наслідки.

Акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, не підлягають розгляду в судах у порядку адміністративного судочинства, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.

В даній справі позивач пред'явив вимогу про визнання протиправними дій податкового органу, що виявились у викладенні в акті перевірки висновків про нікчемність правочинів, укладених позивачем з його контрагентами.

З урахуванням наведеного вище, вказана вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Щодо позовних вимог про зобов'язання податкового органу вилучити з інформаційних систем ДПС відомості про акт перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків, податкових агентів, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Національного банку України, банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів, підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань (стаття 74 Податкового кодексу України).

Статтею 16 Закону України "Про інформацію" передбачено, що податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інформація, що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень, належить до службової, тому, в силу статті 6 цього Закону, є інформацією з обмеженим доступом.

Так, для здійснення податкового контролю податковими органами використовується інформація, що міститься у складі інформаційних аналітичних систем Державної податкової служби: АРМ "Пошук", АРМ "Облік платників", АРМ "Бест-Звіт", АРМ ТАХ "Облік податків та платежів", АРМ "Картка боржника", АРМ "Галузь", АРМ "Аудит", АРМ "Митниця", АРМ "Касові апарати", АРМ "Анульовані ВМД", АІС "Розширений пошук у схемах, що використовуються суб'єктами господарювання з метою мінімізації об'єктів оподаткування та ухилення від сплати податків" та інших.

З метою удосконалення адміністрування податку на додану вартість, руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань, ліквідації віртуального податкового кредиту з податку на додану вартість, повноти декларування податкових зобов'язань та забезпечення своєчасності відшкодування податку на додану вартість наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" затверджено Методичні рекомендації щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів.

Згідно з пунктом 2.21 вказаних Методичних рекомендацій підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

З наведеного убачається, що дані усіх актів перевірок (камеральних, документальних невиїзних, планових, позапланових) або довідок без виключень, що здійснювались посадовими особами Державної податкової служби, підлягають фіксації в інформаційній аналітичній системі АС "Аудит" незалежно від їх змісту. Зміст інформації, що міститься в актах або довідках, коригується по мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань. Інформація, унесена до інформаційних систем державної податкової служби, не визначає змісту прав та обов'язків платників податків, є службовою інформацією, яка використовується в інформаційно-аналітичних цілях з метою здійснення податкового контролю.

Унесення до інформаційно-аналітичних систем податкової інформації, незалежно від її позитивного чи негативного змісту, перевірка цієї інформації, є обов'язком податкового органу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що факт порушення права позивача у зв'язку з унесенням до інформаційних систем державної податкової служби даних щодо результатів його перевірки відсутній.

Таким чином, в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача вилучити з АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію про акт перевірки позов задоволенню не підлягає.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неприйняття податкового повідомлення-рішення та зобов'язання прийняти податкове повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Таким чином, якщо позивач вважає, що в нього є певні грошові зобов'язання перед державним бюджетом, він має самостійно їх обчислити і визначити, подавши до податкового органу податкову декларацію або уточнюючий розрахунок, звернення до суду для реалізації цього права не потребується.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Під час розгляду справи судом встановлено, що податковий орган за результатами перевірки дійшов висновку про відсутність від'ємного значення між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом, тому й не прийняв податкове повідомлення-рішення.

Це означає, що факт порушення прав позивача в спірних правовідносинах відсутній.

Таким чином, в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неприйняття податкового повідомлення-рішення та зобов'язання прийняти податкове повідомлення-рішення позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.І.Т." про визнання протиправними дій Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, що виявились у викладенні в акті перевірки від 30.11.2012 № 616/22/31942932 висновків про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, - провадження у справі закрити.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "23" березня 2013 р.