Ухвала суду № 30129971, 04.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

щ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2012 р. справа № 2а-0870/1141/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.

суддів: Дадим Ю.М. Малиш Н.І.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

за участю представників:

позивача: - не з'явився,

відповідача: - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року

у справі № 2а-0870/1141/11

за позовом ОСОБА_1

до Василівського районного центру зайнятості

про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до Василівського районного центру зайнятості, в якому просить встановити відсутність компетенції (повноважень) Василівського районного центру зайнятості на проведення в серпні 2010 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; визнати незаконними дії відповідача виражені в проведенні розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, здійсненого 21 серпня 2010 року; визнати незаконним і скасувати акт № 31 та наказ № 299 від 21 серпня 2010 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову (а.с. 37-38).

ОСОБА_1, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що позовні вимоги пов'язані з тим, що Василівським районним центром зайнятості проведено перевірку поза визначеними законом строками, а також на підставі нормативно-правових актів, які на момент проведення перевірки втратили чинність.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15 травня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Василівського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

Згідно з витягом із наказів про прийняті рішення по позивачу від 29 травня 2009 року наказом від 15 травня 2008 року № НТ080515 ОСОБА_1 надано статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю та розпочато виплату цієї допомоги.

Наказом від 21 травня 2009 року № НТ090521 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку із закінченням строку її виплати.

Наказом від 28 травня 2009 року № НТ090528 ОСОБА_1 знято з обліку у зв'язку з поданням ним письмової заяви про відмову від послуг служби зайнятості.

21 серпня 2010 року Василівським районними центром зайнятості складений акт № 31 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким встановлено, що ОСОБА_1 під час перебування на обліку в центрі зайнятості, в період з 15 травня 2008 року по 27 травня 2009 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що призвело до незаконного отримання допомоги по безробіттю в розмірі 8227,35 грн.

21 серпня 2010 року відповідачем було видано наказ № 299 про відшкодування коштів позивачем.

25 серпня 2010 року Василівський районний центр зайнятості направив на адресу ОСОБА_1 лист вих. № 283 з вимогою повернути кошти, виплачені як допомога по безробіттю в розмірі 8227,35 грн., який було отримано позивачем 27 серпня 2010 року.

Вважаючи дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Так, відповідно до частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи, а також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.

Підпунктом «б» пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 № 803-ХІІ визначено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

За правилами частини 15 статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19 серпня 2010 року № 6751809 запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності позивача було внесено до Єдиного державного реєстру 30 червня 2009 року. Державна реєстрація підприємницької діяльності позивача була проведена 22 червня 2005 року.

Отже на час звернення до Василівського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю позивач мав статус фізичної особи-підприємця.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219 для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів і не зареєстрований як фізична особа-підприємець, а також копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Підпунктом 1 пункту 5.5 розділу 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, ОСОБА_1 звертаючись до центру зайнятості із відповідною заявою приховав обставини, що впливали на надання йому статусу безробітного та виплату йому допомоги по безробіттю, тобто умисно не виконав свій обов'язок, покладений на нього статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо встановлення відсутності компетенції (повноважень) Василівського районного центру зайнятості на проведення в серпні 2010 року розслідувань страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та визнання незаконними дії відповідача виражені в проведенні розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення слід зазначити, що саме статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України № 60/62 від 13 лютого 2009 року, Постановою правління Пенсійного фонду України № 7-1 від 13 лютого 2009 року встановлена компетенція відповідача на проведення розслідування страхових та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення.

Крім того, акт перевірки № 31 від 21 серпня 2010 року не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а є документом який встановлює факт виявленого порушення та не несе для ОСОБА_1 будь-яких наслідків.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції у розгляді цієї справи дійшов обґрунтованих висновків, що адміністративний позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: Н.І. Малиш