Ухвала суду № 30129877, 15.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2012 р. справа № 2а-7960/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Пасічника Т.В.

представників сторін:

позивача : - Попеску О.П., дов. від 14.11.12 р.

відповідача: - не з'явився

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 р. у справі № 2а-7960/10/0870

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київзовніштранс"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Київзовніштранс" (далі - ВАТ "Київзовніштранс", Товариство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя (далі - ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя) від 27.10.2009 р. № 0006772307/3, № 0006662307/3, № 0006652307/3.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на норми діючого законодавства, порядок проведення перевірок та здійснення висновків податкового органу, які не відповідають вимогам чинного законодавства. Позивач зазначає про те, що податковий орган позбавлений можливості нараховувати податок на додану вартість на позивача як на покупця в випадку , коли встановлена несплата цього податку продавцем -конрагентом.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 р. у справі № 2а-7960/10/0870 (суддя Нестеренко Л. О.) вищевказаний адміністративний позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя № 0006772307/3 від 27.10.2009 р. повністю, № 0006662307/3 від 27.10.2009 р. у частині донарахування 7666 грн. податку на додану вартість та нарахування 3833 грн. фінансових санкцій, № 0006652307/3 від 27.10.2009 р. в частині нарахування 25154 грн. податку на прибуток та нарахування 12577 грн. фінансових санкцій; в іншій частині позову відмовлено.

Постанову суду в задоволеній частині позовних вимог мотивовано тим, що матеріали справи свідчать про наявність у позивача всіх актів, на підтвердження виконання послуг, платіжних документів в підтвердження сплати їх вартості та сплати податку на додану вартість у складі вартості послуг, а також податкових накладних, заповнених належним чином у відповідності до чинного законодавства. Внаслідок чого заявлені Товариством до податкового органу вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень № 0006772307/3, № 0006662307/3 від 27.10.2009 р. у частині донарахування 7666 грн. податку на додану вартість та нарахування 7026 грн. 17 коп. фінансових санкцій, № 0006652307/3 в частині нарахування 25154 грн. податку на прибуток та нарахування 17367 грн. підлягають задоволенню. Суд вказав, що постанова Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська у справі № 2-а-237/07 набрала законної сили 14.08.2007 р., тобто після отримання Товариством продукції від ТОВ "Компанія "Промтехконтинентальінвест" і здійснення розрахунків за отриману продукцію. Норми Закону України "Про податок на додану вартість" або Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з визнанням протягом наступних податкових періодів недійсними статуту, свідоцтва платника ПДВ чи фінансово-господарських документів контрагентів платника податку, або коригування у зв'язку з цим валових витрат та не встановлюють відповідальності платника податку за невідображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагентів, а також обов'язок перевірки своїх контрагентів з питання дійсності їх реєстрації. Частину позову, в задоволенні якої відмовлено, мотивовано тим, що позивачем віднесено витрати по угоді з контрагентом до складу податкового кредиту після набрання чинності постанови Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська у справі № 2-а-237/07 від 02.08.2007 р.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 р. у справі № 2а-7960/10/0870 в частині задоволених позовних вимог, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не звернув уваги на висновки акту перевірки.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Справа призначалася до розгляду на 14.04.12 року, розгляд справи відкладався за клопотанням заявника апеляційної скарги, в наступне судове засідання представники податкового органу не з'явилися , були належним чином повідомлені.

Матеріалами даної справи підтверджується, що обставини, пов'язані з проведенням ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя позапланової виїзної перевірки Фірми "КЗТ-Запоріжжя'' ВАТ "Київзовніштранс" з питань дотримання діючого податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Компанії "Промтехконтинентальінвест" за період з 01.08.2006 р. по 01.10.2007 р. (акт перевірки № 512/23-07/19276762 від 26.02.2009р., а. с.44-53), встановлені під час цих перевірок порушення вимог п.п..5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаних актів перевірок спірних податкових повідомлень-рішень (а. с.162) відображені в постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 02.02.2011 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Так, на підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 10.03.2009 р.:

- № 0006652307/0, яким Товариству визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 55 693,50 грн., у т. ч. 37 129 грн. - за основним платежем, 18 564,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0006662307/0, яким Товариству визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 23 473,50 грн., у т. ч. 15 469 грн. - за основним платежем, 7 824,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

На підставі рішення ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя № 9762/10/25-47 від 19.06.2009 р. про результати розгляду первинної скарги (а. с.25, 26) винесені податкові повідомлення-рішення від 10.03.2009 р. № 0006652307/0, № 0006662307/0 залишені без змін, а скарга без задоволення, та збільшено на 14 054 грн. суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та на 7 027 грн. фінансові санкції з податку на додану вартість (податкове повідомлення-рішення № 0006772307/1).

Спірним при розгляді в суді першої інстанції було питання щодо висновків відповідача про неправомірність віднесення до складу валових витрат Товариства витрат з придбання у ТОВ "Компанія "Промтехконтинентальінвест" послуг з розробки та впровадження в дію документів щодо сертифікації товарів ЗЕД контрагентів позивача згідно нікчемних правочинів, і про неправомірність в зв'язку з цим віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаних послуг.

При цьому, в обґрунтування своєї позиції податковий орган посилався на наявність рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02.08.2007 р. по справі № 2а-235/07 (яким визнано установчі документи ТОВ "Компанії "Промтехконтинентальінвест" недійсними з моменту реєстрації, а саме з 17.04.2006 р., припинено юридичну особу - ТОВ "Компанія "Промтехконтинентальінвест", визнано нечинними всі первинні бухгалтерські та фінансові документи з реквізитами ТОВ «Компанія «Промтехконтинентальінвест» з моменту реєстрації, а саме з 17.04.2006 р., а. с.160).

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи відмову у задоволенні позовних вимог Товариства щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0006662307/3 від 27.10.2009р. в частині донарахування 7983 грн. ПДВ та 798,33 грн. фінансових санкцій, №0006652307/3 від 27.10.2009 р. в частині нарахування 11975 грн. податку на прибуток та нарахування 1197,50 грн. фінансових санкцій, зазначив про неправомірність віднесення позивачем сум витрат та ПДВ по послугах, отриманих у ТОВ "Компанії "Промтехконтинентальінвест" до складу валових витрат та податкового кредиту Товариства, оскільки таке віднесення мало місце після набрання чинності вищевказаною постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська.

ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя оскаржує постанову суду першої інстанції в частині, в якій позовні вимоги задоволені, тобто в частині, в якій оскарженою постановою суду встановлено правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених при приданні послуг ТОВ «Компанія «Промтехконтинентальінвест».

Згідно приписів ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Отже, спірним питанням є питання нікчемності правочинів позивача по господарських операціях з ТОВ "Компанії "Промтехконтинентальінвест".

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя не підлягає задоволенню з таких підстав:

Як свідчать матеріали справи, між ВАТ «Київзовніштранс» і ТОВ «Компанія «Промтехконтинентальінвест» укладені договори від 01.08.2006 № 1-03/06 і від 04.01.2007 № 1-03/07 на надання консультативної, маркетингової, комерційної та фінансової допомоги при здійсненні господарської, комерційної діяльності, відповідно до умов яких виконання робіт підтверджується актом, підписаним обома сторонами, розрахунки здійснюються протягом 30-ти банківських днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 Закону Україна «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст.9 Закону № 168.

Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарської операції, відповідач суду не надав . Податковий орган посилається на наявність акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість контрагента позивача, згідно якого свідоцтво платника ПДВ анульоване 10.07.2007р. (з причини неподання ТОВ "Компанія "Промтехконтинентальінвест" звітності з податку на додану вартість протягом періоду з червня 2006 року по травень 2007 року з показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок, та декларування останніх дванадцять поточних календарних місяців обсягів оподаткування операцій в сумі 0,00 грн.), але всупереч вимог ст.71 КАС України належних документальних доказів в підтвердження даних доводів податковий орган суду не надав.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що свідчать про реальність господарської операції, а саме: акти приймання-передачі наданих послуг, податкові накладні, реєстри відправлених документів системи «Клієнт-Банк», що свідчать про безготівкову оплату позивачем послуг контрагенту, та декларування даних господарських операцій у податковому обліку Товариства (а. с.66-124).

Також доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача не містить акт перевірки.

До того ж, податковим органом не надано суду доказів недійсності договорів, використання придбаних послуг у неоподатковуваних операціях.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів, то з урахуванням норм Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, скаржником не наведені.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

Скаржник в обґрунтування свої позиції посилається на наявність рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02.08.2007 р. по справі № 2а-235/07 (яким визнано установчі документи ТОВ "Компанії "Промтехконтинентальінвест" недійсними з моменту реєстрації, а саме з 17.04.2006 р., припинено юридичну особу - ТОВ "Компанія "Промтехконтинентальінвест", визнано нечинними всі первинні бухгалтерські та фінансові документи з реквізитами ТОВ «Компанія «Промтехконтинентальінвест» з моменту реєстрації, а саме з 17.04.2006 р. , а. с.160) та на ст.14 Цивільного процесуального кодексу України, якою визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Колегія суддів не розділяє посилання відповідача на ст.14 ЦПК України та вважає це недоречним, оскільки, по-перше, положення даної статті стосуються не органів судової влади, а органів виконавчої влади, по-друге, провадження по даний справі здійснюється за Кодексом адміністративного судочинства України, а не за Цивільним процесуальним кодексом України.

Щодо недекларування у 2006, 2007 році контрагентом позивача доходів, то не передбачався жодною нормою законодавства України обов'язок платників податків - одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

З огляду на те, що постанова Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська у справі № 2-а-237/07 від 02.08.2007 р. набрала законної сили 14.08.2007 р., колегія суддів вважає правомірним часткове задоволення позовних вимог судом першої інстанції, оскільки віднесення до складу валових витрат Товариства сум за актами від 31.08.2007 р. № 244 на суму 12300 грн., в т.ч. ПДВ 2050 грн., від 30.09.2007 р. № 268 на суму 20000 грн., в т.ч. ПДВ 3333 грн. 33 коп., від 31.08.2007 р. № 249 на суму 15600 грн., в т.ч. ПДВ 2600 грн. та віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по податковим накладним від 15.08.2007 р. № 244 на суму 2050 грн., від 19.09.2007 р. № 268 на суму 3333,33 грн., від 21.08.200 7р. № 249 на суму 15600 грн., в т.ч. ПДВ 2600 грн. здійснено позивачем вже після набрання чинності вищевказаної постанови.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції, немає.

Позивачем повідомлено про приведення найменування Товариства у відповідність з нормами Закону України «Про акціонерні товариства», в зв'язку з чим здійснено державну реєстрацію зміни найменування позивача Відкрите акціонерне товариство "Київзовніштранс" на Публічне акціонерне товариство "Київзовніштранс", яке є повним правонаступником прав та обов'язків ВАТ "Київзовніштранс", що підтверджується Статутом Товариства.

З огляду на положення ст.55 КАС України, колегія суддів вважає за доцільне замінити позивача - ВАТ "Київзовніштранс", правонаступником - ПАТ "Київзовніштранс".

Керуючись ст.55, ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 р. у справі № 2а-7960/10/0870 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 р. у справі № 2а-7960/10/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко